Рішення № 81529968, 24.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 Справа № 908/404/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

до відповідача комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)

про стягнення коштів

Представники сторін:

від позивача: Рак Д.А., довіреність №400/02-19 від 02.01.2019, член правління; Свинухов В.В., довіреність №475/20-19 від 15.01.2019, член правління;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради про стягнення 457.141,41 грн., які складаються з: 419.224,76 грн. основного боргу за надані послуги з теплопостачання, 27.886,18 грн. інфляційних втрат та 10.030,47 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/33/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 17.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.04.2019 закрито підготовче провадження. Справу №908/404/19 призначено до судового розгляду по суті на 24.04.2019.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представники позивача в судовому засіданні 24.04.2019 підтримали заявлені позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом зазначено несплату відповідачем у період з жовтня 2017 по квітень 2018 вартості отриманої теплової енергії на об'єкти, що знаходяться в оперативному управлінні КП "Наше місто" Запорізької міської ради. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути 27.886,18 грн. інфляційних втрат та 10.030,47 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, Матеріали справи містять письмові пояснення від 19.03.2019 (вх. 08-08/5710/19 від 20.03.2019) щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначив, що в тексті позовної заяви були допущені технічні помилки, які не впливають на загальну ціну позову, а саме невірно були зазначені суми наданих послуг по вул. Кам'яногірська, 13, замість 2 974, 05 грн., помилково заявлена вартість послуг у сумі 1923,91 грн., по вул. Л. Жаботинського, 41, замість 9828,90 грн., помилково заявлена вартість послуг у сумі 6627,38 грн., по пр. Соборний, 214, замість 3275,90 грн., помилково заявлена вартість послуги у сумі 2179,59 грн. Також було зазначено, про допущення помилки щодо зазначення об'єктів по вул. Перемоги, 103-А, які не входять до переліку спірних приміщень. 16.04.2019 позивачем додатково надані письмові пояснення щодо заявлених вимог (08-08/7906/19 від 16.04.2019), в яких позивач виклав свою правову позицію щодо нарахування компенсаційних санкцій (3% річних та інфляційних втрат). Позивачем у відповідності до ст. 166 ГПК України надана відповідь на відзив, в якій позивач звертав увагу суду на відсутність у відзиві відповідача заперечень щодо розміру та періоду нарахування вартості наданих послуг з теплопостачання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву №787/01-03 від 13.03.2019 (вх. 08-08/5194/19 від 14.03.2019), відповідно до якого відповідач зазначив, що з позовними вимогами не згодний в повному обсязі, виходячи з наступного: 25 травня 2016 Запорізькою міською радою було прийняте рішення № 25 про створення комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради. Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та утримання в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків; забезпечення дотримання квартиронаймачами, власниками приватизованих квартир, орендарями та власниками нежилих приміщень обов'язків, передбачених відповідними договорами. Виходячи з положень чинного законодавства України, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 №311 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг", з 01 вересня 2016 КП "Наше місто" Запорізької міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме з цією метою в господарське відання КП "Наше місто" Запорізької міської ради передано об'єкти житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання (Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №494 від 26.08.2016), власником яких є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Відповідно до норм ст. 136 ГК України, функція господарського відання передбачає, що лише власник майна, закріпленого на праві господарського відання реалізує весь спектр відповідних повноважень. Зазначав, що нарахування за теплову енергію в гарячій воді здійснюється за особовим рахунком №210708 від 17.03.2017. Зауважував, що нарахування за теплову енергію між двома комунальними підприємствами повинно здійснюватися лише на підставі договірних відносин. Звертав увагу суду на наявність укладеного між сторонами договору №210708 від 17.03.2017 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді щодо об'єктів за адресами зазначеними у Додатку №1а, 1б, 1в, 1г до цього договору. Впродовж 2017-2018 років відповідачем на виконання розпорядження міського голови № 69р від 03.03.2017 для забезпечення контролю, управління та ефективністю використання майна комунальної власності та захисту права власності здійснювалося технічне обстеження (інвентаризація) об'єктів нежитлового фонду міста. В процесі технічного обстеження приміщень постала необхідність в приведенні у відповідність додатків до укладених з Концерном "МТМ" договорів на тепло забезпечення нежитлових приміщень. Також зауважував, що підставою для оплати у відповідності до п. 6.3 договору є рахунок та акт приймання-передачі. Акти додані до матеріалів справи, на підставі яких позивач проводить розрахунки і посилається як на підставу позовних вимог, не відповідають порядку оформлення і погодження сторонами у зв'язку з відсутністю в них помітки про відмову споживача від підпису, що є обов'язковим в контексті визначеному сторонами умовами договору, отже станом на день складання відзиву у позивача відсутні погоджені акти приймання-передачі, і підстав для проведення остаточних розрахунків немає, а тому на думку відповідача і відсутні підстави для нарахування пені за обумовлений період, зважаючи на відсутність в узгодженому порядку оформлених актів-приймання передачі і неможливості їх оформлення за минулі періоди. Крім того, посилався на лист №2943/01-05 від 22.05.2018, в якому КП "Наше місто" ЗМР запропонувало позивачу до розгляду на внесення відповідних змін до договору №210708 від 17.03.2017 актуальні відомості відносно нежитлових приміщень, які перебувають у господарському віддані відповідача. Зауважував про неправомірність включення позивачем в позовній заяві нежитлові приміщення по вул. Перемоги, 103-А, вул. Незалежної України, 58, вул. Л. Жаботинського, 41, вул. Перемоги, 52, бул. Гвардійський, 145, оскільки вони включені до договору №210708 від 17.03.2017. На підставі зазначеного просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 24.04.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" (надалі - Концерн, Теплопостачальна організація, позивач у справі) діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, її транспортування, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України (ЦКУ), Господарським кодексом України (ГКУ), Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року № 2633-ІУ (далі - Закон), "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі - Правила), Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

25 травня 2016р. Запорізькою міською радою було прийняте рішення № 25 про створення комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради.

Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та утримання в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків: забезпечення дотримання квартиронаймачами, власниками приватизованих квартир, орендарями та власниками нежилих приміщень обов'язків, передбачених відповідними договорами.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 року №311 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг" з 01 вересня 2016 року Комунальне підприємство "Наше місто" Запорізької міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до рішення виконкому № 494 від 26.08.2016 року до комунального підприємства "Наше місто" було передано в господарське відання об'єкти житлового та нежитлового фонду відповідно до додатків до рішення.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Як було зазначено сторонами договір(и) купівлі-продажу теплової енергії за вказаними у позовній заяві об'єктами між сторонами не укладався(лися).

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн відноситься до суб'єктів природної монополії та, як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовляти споживачу теплової енергії у забезпечення його тепловою енергією за наявністю технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

На виконання наведених вище норм права та положень Статуту про безперебійне забезпечення теплової енергією споживачів Концерн здійснював постачання теплової енергії на опалення на об'єкти споживання відповідача з відповідним розрахунковим тепловим навантаженням на опалення, якими користується КП "Наше місто" ЗМР без укладеного договору, розташованих у м. Запоріжжі за наступними адресами: вулиця Незалежної України, буд. 58, вул. Незалежної України. буд. 45, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 20, вул. Леоніда Жаботинського, 41, вул. Якова Новицького, 10, вул. Якова Новицького, буд. 6, вул. Перемоги, буд. 117-б, вул. Перемоги, буд. 52, вул. Перемоги, буд. 55, вул. Перемоги, буд. 51, вул. Нижньодніпровська, буд. 4, вул. Нижньодніпровська, буд. 14-а, бул. Гвардійський, буд. 145, вул. Кам'яногірська, буд. 13, пр. Соборний, буд. 214, бул. Шевченка, буд. 27,

Про факт надання позивачем послуг за вказаними об'єктами свідчать складені акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на оплату наданих послуг.

Матеріали справи містять реєстри направлення актів та рахунків, відповідно до яких, на адресу споживача були надіслані зазначені документи для подальшої оплати наданих послуг.

Акти приймання-передачі за період з жовтня 2017 по квітень 2018 споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. Також матеріали справи не містять жодного доказу заперечення щодо вартості наданих послуг за вказаними об'єктами та спірний період У зв'язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання не виконав, внаслідок чого заборгованість склала 419.224,76 грн.

У зв'язку з тим, що об'єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2017-2018 відповідно до яких Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Опалювальний сезон 2017-2018 років у м. Запоріжжя:

- розпочався з 24 жовтня 2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 617 від 20.10.2017 року;

- закінчився 05 квітня 2018 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 151 від 04.04.2018 року.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Із змісту статей 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов'язання та підстав його виникнення встановлені ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як з'ясовано судом, Виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням від 29 січня 2009 року № 25 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг", починаючи з 1 січня 2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначив Концерн "МТМ" у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну "МТМ".

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як було зазначено вище, предметом розгляду справи є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з теплопостачання в розмірі 419.224,76 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Отже, доками в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Таким чином, виходячи з зазначеного слідує, що позивач повинен довести факт наявності обов'язку саме у відповідача сплатити вартість наданих послуг за вказаними об'єктами.

Як зазначає позивач об'єктами теплопостачання є нежитлові приміщення в житлових будинках за вищевказаними адресами у м. Запоріжжя, які мають єдину невідокремлену систему теплопостачання з будинком. Дані нежитлові приміщення знаходяться в оперативному управлінні відповідача, тобто відповідач є балансоутримувачем цих нежитлових будинків і відповідно повинен оплачувати надані послуги.

Оскільки, зазначені нежитлові приміщення знаходяться у житлових будинках, позивач не мав законної можливості припинити відпуск теплової енергії та об'єкти теплопостачання шляхом відключення приміщення від центральної системи теплопостачання будинку.

Факт перебування зазначених нежитлових приміщень в оперативному управлінні відповідача підтверджується наступними доказами:

- вул. Незалежної України, буд. 58 - акт прийому-передачі від 05.04.2017 (загальна площа 58,1 кв.м.);

- вул. Незалежної України, буд. 45, - акт прийому-передачі гуртожитку від 07.06.2017 (загальна площа 649,4 кв.м.);

- вул. Леоніда Жаботинського, буд. 20 - акт прийому-передачі від 08.11.2016 (загальна площа 103,53 кв.м.)

- вул. Леоніда Жаботинського, буд. 41 - договір позички №890/2017/03/нж від 01.03.2017, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2017 (загальна площа 73,20 кв.м.);

- вул. Якова Новицького, буд. 10 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 25.01.2017 (загальна площа 263,51 кв.м.);

- вул. Якова Новицького, буд. 6 - акт прийому-передачі від 11.12.2017 (загальна площа 42,80 кв.м.);

- вул. Перемоги, буд. 117-б - акт державного виконавця від 27.10.2017 (загальна площа 47,40 кв.м.);

- вул. Перемоги, буд 52 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.11.2017 (загальна площа 70,6 кв.м.);

- вул. Перемоги, буд 55 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2018 (загальна площа 250,64 кв.м.);

- вул. Перемоги, буд 51 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2018 (загальна площа 763,30 кв.м.);

- вул. Нижньодніпровська, буд 4 - акт прийому-передачі від 28.04.2017 (загальна площа 44,00 кв.м.);

- вул. Нижньодніпровська, буд 14-А - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.11.2017 (загальна площа 73,93 кв.м.);

- бул. Гвардійський, буд. 145 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.11.2017 (загальна площа 80,00 кв.м.);

- вул. Кам'яногірська, буд. 13 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.12.2017 (загальна площа 23,93 кв.м.);

- пр. Соборний, буд. 214 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.12.2017 (загальна площа 25,46 кв.м.);

- бул. Шевченка, буд. 27 - акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.11.2017 (загальна площа 44,55 кв.м.);

Аналіз наведених вище норм права та доданих доказів свідчить, що саме на відповідача покладений обов'язок сплати наданих послуг за переліченими вище адресами.

Відповідач жодним чином не спростував доводи позивача та факт отримання зазначених послуг за вказаними об'єктами.

Як вже зазначалося судом, позивач, враховуючи приписи діючого законодавства, складав акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води та рахунки на оплату зазначених послуг, які направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, про що свідчать залучені до матеріалів справи відповідні реєстри.

Також судом було встановлено, що для здійснення розрахунку та можливості зарахування коштів за надані послуги з теплопостачання на об'єкти споживання відповідача, які зазначені в позові, позивачем був відкритий особовий рахунок №210708.

Згідно з п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках:

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Виходячи з наведеного споживач повинен був здійснювати оплату наданих послуг з теплопостачання не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

При здійсненні нарахування вартості опалення, позивач керувався постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №151 від 01.02.2017 та №1529 від 27.12.2017, якими встановлювалися тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення).

Відповідно до розрахунку позивача та доданих актів приймання-передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого постачання гарячої води) та рахунків, стягненню підлягають надані послуги в розмірі 419.224,76 грн.

Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 419.224,76 грн.

Заперечення відповідача щодо невірного оформлення і погодження сторонами актів приймання-передачі, оскільки, на його думку зазначені акти не містять помітки про відмову споживача від підпису, судом визнані необґрунтованими виходячи з наступного:

Як було зазначено вище, правочин про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді або надання послуг з теплопостачання щодо наведених у позові об'єктів між сторонами укладено не було, тому сторонами не узгоджені порядок та підстави оплати наданих послуг з теплопостачання. Тому, посилання відповідача на невірність/не коректність складання актів приймання-передачі в даному випадку є безпідставним. Крім того, відповідач жодним чином не довів та документально не підтвердив оскарження або спростування факту отримання послуг з теплопостачання за вказаними об'єктами та зазначений період. Суд звертає увагу відповідача, що всупереч його тверджень про відсутність посилання про відмову споживача їх підписати, додані до позову акти містять дані вказівки та посилання.

Також суд спростовує посилання відповідача у відзиві на лист №2943/01-05 від 22.05.2018, в якому позивачу було запропоновано до розгляду на внесення відповідних змін до договору №210708/1066/2017 від 17.03.2017, оскільки даний лист спрямовано на адресу теплопостачальної організації після заявленого позивачем періоду нарахування наданих послуг.

Стосовно заперечень відповідача щодо надання послуг на об'єкти за адресою вул. Перемоги, 103, суд зауважує, що позивач у письмових поясненнях від 19.03.2019 (вх. 08-08/5710/19 від 20.03.2019) виправив описку та зазначив про помилковість її зазначення у позові.

Таким чином, твердження відповідача, що об'єкти за адресами: вул. Перемоги, 103-А, Незалежної України, 58, Леоніда Жаботинського, 41, вул. Перемоги, 52 та бул. Гвардійський, 145 включені до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №210708 від 17.03.2017 є безпідставними.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України просив стягнути 10.030,47 грн. 3% річних за період прострочення з 20.11.2017 по 25.12.2018 та 27.888,18 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2017 по грудень 2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з Преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги", цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання на об'єкти, які зазначені у позові.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

З огляду на наведені вище норми права, суд погоджується з правовою позицією позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у зв'язку з наявність порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 10.030,47 грн. 3% річних за період прострочення з 20.11.2017 по 25.12.2018, законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно, через допущені математичні помилки, а саме через невірне округлення сум.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період прострочення складає 27.896,84 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншими, ніж перераховано судом, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 27.886,18 грн. підлягають задоволенню.

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання, відповідач суду не надав.

Надані суду заперечення відповідача не обґрунтовані та не доведенні належними і допустимими доказами, ґрунтуються на власних припущеннях та домислах. Посилання відповідача на те, що лише власник майна, в даному випадку Запорізька міська рада, повинна сплачувати вартість наданих послуг з теплопостачання та постачання гарячої води є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства передбачений обов'язок споживача оплачувати надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 6.857,12 грн. покладаються на відповідача.

Позивач сплатив при поданні позову судовий збір в розмірі 6.858,00 грн. платіжним дорученням №17062 від 14.02.2019. Отже, переплата судового збору складає 0,88 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Таким чином, сума 0,88 грн. судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду після подання відповідної заяви до суду.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 256-258, 264, 525, 526, 530, 610, 629, 625 ЦК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов концерну "Міські теплові мережі" до комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради" про стягнення заборгованості за надані послуги в період з жовтня 2017 по квітень 2018 в розмірі 457.141,41 грн. задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 40545596) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 419.224,76 грн. (чотириста дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири грн. 76 коп.) основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 40545596) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 10.030,47 грн. (десять тисяч тридцять грн. 47 коп.) 3% річних, 27.886,18 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 18 коп.) інфляційних втрат, 6.857,12 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 12 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова