Рішення № 81527580, 02.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42499/18

Провадження № 2/761/2882/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., при секретарі Савлук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що у провадженні Апеляційного суду Київської області перебувала справа №372/2028/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування.

25 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості та укладено договір доручення у вигляді довіреності, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. Згідно з вказаною довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були уповноважені представляти інтереси ОСОБА_2 в судах України будь-якої інстанції з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження судових рішень.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад з 2012 року, який впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, разом з тим між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, всупереч психічним розладам ОСОБА_2, було підписано довіреність.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір доручення у формі довіреності від 25 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та її представниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А., зареєстровану в реєстрі за №548.

На адресу Шевченківського районного суду м. Києва від адвоката ОСОБА_2 - Грапенюка С.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що посилання позивача на те, що наявність у ОСОБА_2 психічного розладу, що встановлений висновком судово-психіатричної експертизи №5 від 09 лютого 2017 року, у момент укладення договору доручення у вигляді довіреності від 25 липня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу є хибним, оскільки під час проведення судово-психіатричної експертизи в межах розгляду справи №372/2028/16-ц не ставилося питання про те, чи страждала ОСОБА_2 на психічний розлад при укладенні договору доручення у вигляді довіреності від 25 липня 2016 року. Окрім того оскаржуваний позивачем договір жодним чином не впливає на права та інтереси позивача та жодним чином не порушує права позивача.

На підставі викладеного у відзиві, адвокат ОСОБА_2 - Грапенюк С.С.. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач стверджує, що висновком судово-психіатричної експертизи №5 від 09 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, а тому на момент укладення договору доручення у вигляді довіреності не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. В результаті дій представників ОСОБА_2, вчинених на підставі довіреності від 25 липня 2016 року позивача було позбавлено права власності на належне їй майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку.

На підставі викладеного у відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а наведені у відзиві обставини визнати необґрунтованими та безпідставними.

Від відповідача у справі ОСОБА_4, на адресу Шевченківського районного суду м. Києва, надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, з урахуванням змісту позовних вимог, доказів на які посилаються сторони, як на підтвердження своїх вимог, суд не вбачає підстав для здійснення переходу в загальне позовне провадження з викликом осіб в судове засідання.

Відповідно до ст.. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 25 липня 2016 року було підписано довіреність, згідно з якою маючи попередню усну домовленість уповноважено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_2 в судах України будь-якої інстанції та правоохоронних органах, з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни предмету та підстав позову, визнання позову повністю або частково, укладення мирової угоди, оскарження рішень, ухвал, постанов суду, пред'явлення рішення до виконання, представляти інтереси у відповідному відділі державної виконавчої служби з питань пов'язаних з виконанням судових рішень та ухвал з усіма правами, наданими законом України про виконавче провадження сторін виконавчого провадження, підписувати та подавати від імені ОСОБА_2 заяви, скарги, позовні заяви, в межах наданих повноважень та з додержанням при цьому вимог чинного законодавства, клопотання, докази, апеляційні та касаційні скарги та інші документи.

В провадженні Апеляційного суду Київської області, а потім і в провадженні Київського апеляційного суду, перебувала цивільна справа №372/2028/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на майно.

В межах розгляду даної цивільної справи призначалися судово-психіатричні експертизи.

Так, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 5 від 9 лютого 2017 року Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, складеного на виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року про призначення судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 під час укладання оспорюваних правочинів 31 липня 2013 року виявляла ознаки тяжкого психічного розладу, що при співставленні з діагностичними стандартами та діючого в Україні Міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (МКХ-10) відповідає діагнозу: «Рекурентний депресивний розлад. Поточний депресивний епізод з психотичними симптомами» (F 33.3). За своїм психічним станом ОСОБА_2 під час підписання правочинів від 31 липня 2013 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 страждає на психічний розлад «Рекурентний депресивний розлад». ОСОБА_2 на момент підписання договорів дарування 31 липня 2013 року житлового будинку та земельної ділянки страждала на психічне захворювання «Рекурентний депресивний розлад. Поточний депресивний епізод з психотичними симптомами». ОСОБА_2 на момент підписання 31 липня 2013 року договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, за клопотанням ОСОБА_1 було призначено повторну судово-психіатричну експертизу.

За результатом проведення зазначеної експертизи було складено висновок судово-психіатричного експерта № 681 від 18 жовтня 2018 року Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_2 станом 31 липня 2013 року страждала психічним розладом у вигляді Рекурентного депресивного розладу, поточний епізод важкий з психотичними симптомами (F 33.3). Рекурентний депресивний розлад, згідно з медичною документацією під експертної, був діагностований у неї у листопаді 2012 року. ОСОБА_2 за своїм психічним станом на момент укладення договорів дарування від 31 липня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.4 ст.14 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Частина 1 статті 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

У відповідності до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч.2 ст.651 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні судової-психіатричної експертизи в межах розгляду цивільної справи №372/2028/16-ц експерту не ставилося питання чи страждала ОСОБА_2 психічними захворюваннями, які могли вплинути на здатність усвідомлення її дій на момент укладення договору доручення у формі довіреності від 25 липня 2016 року, між ОСОБА_2 та її представниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А., зареєстровану в реєстрі за №548, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини при укладенні такого договору.

Відповідно аналізу вищевказаних цивільно-правових норм, довіреність може бути вікликана за ініціативою обох сторін договору або з ініціативи клієнта без пояснення будь-яких причин. Позивач у справі не є стороною укладеного договору доручення у вигляді довіреності, а тому позбавлена можливості оспорювати дійсність такого договору.

Окрім того, підписана ОСОБА_2 довіреність від 25 липня 2016 року не впливає на права та законні інтереси позивача у справі та жодним чином не порушує майнові чи немайнові права позивача.

Враховуючи викладені обставини справи правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Грапенюк Семени Семенівни про визнання правочину недійсним відсутні.

Керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПК України, , суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ