Рішення № 81527571, 26.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1647/19

Провадження № 2/761/3581/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Савлук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 2004 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, була приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», в рівних частках (1/4) ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_4 право власності на ј частки вказаної квартири перейшло до ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2016 року.

Відповідно до договору дарування від 08 червня 2017 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 ј частки вказаної квартири.

Таким чином квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1

В зазначені квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_2 у даній квартирі не проживає з 2016 року, витрати по утриманню квартири відповідач не несе, про його місце проживання невідомо

На підставі викладеного позивач просить суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 2004 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках кожному.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала право власності на ј частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_4

Відповідно до договору дарування від 08 червня 2017 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 ј частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акту від 14 грудня 2018 року, виданого КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акту від 15 березня 2019 року, виданого КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 150 ЖК Української РСР зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 107 ЖК УРСР, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підстав рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 6-467цс15 від 01.07.2015 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеннямпідлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. 71, 72, 107, 150 ЖК УРСР, ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України позивач має право оскаржити заочне рішення суду до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: