Рішення № 81524715, 03.05.2019, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1401/18 р.

2/622/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Шабас О.С.,

за участю секретаря Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), представник позивача ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, рнокпп НОМЕР_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) до Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398599, що знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, с. Гур.Козачок, вул. Шкільна, 36) про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява представника позивача за довіреністю від 29.032018 року ОСОБА_2, в якій вона просить визнати за ОСОБА_1, як за колишнім членом КСП «Дружба народів» право на земельну частку (пай) в розмірі 5,37 умовних кадастрових гектарів, з земель резерву або запасу Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Ухвалою судді Шабас О.С. від 27.12.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження на 15.01.2019 року.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 було замінено неналежного відповідача у справі Золочівську районну державну адміністрацію Харківської області на належного відповідача ОСОБА_3 сільську раду Золочівського району Харківської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.07.1996 року КСП «Дружба Народів» було видано державний акт на право колективної власності на землю, проте ОСОБА_1 не було включено до списку осіб, до державного акту, тому сертифікат на право на земельну частку (пай) як колишньому члену вказаного КСП йому видано не було. При зверненні за юридичною консультацією 15.01.2018 року до Золочівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 було роз’яснено, що він дійсно має право на пай, як колишній член КСП, незалежно від того чи був він включений до списків, доданих до державного акту чи ні. При цьому ОСОБА_1 також було повідомлено, що його прізвище відсутнє у списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба народів» з невідомих причин, хоча на день видачі державного акту на право колективної власності 25.07.1996 року він мав отримати свою земельну частку, оскільки був членом вказаного КСП. Оскільки на даний час проект розподілу земельних часток (паїв) розроблений та затверджений, земля, що передавалася підприємству у колективну власність розподілена, інші його члени отримали державні акти, питання виділення позивачу в натурі земельної частки (паю) можливе за рахунок земель запасу або резерву ОСОБА_3 сільської ради. Тому в даний час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю від 29.03.2018 року ОСОБА_2 не з'явилися, від останньої через канцелярію суду завчасно надійшла письмова заява з проханням справу розглядати без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області сільський голова ОСОБА_4 в підготовче судове засідання також не з’явився, завчасно подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнав та просив задовольнити в повному обсязі, визнавши за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай).

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 03.07.1990 року останній звертався до правління колгоспу «Дружба народів» з клопотанням прийняти його до членів колгоспу та направити на навчання до Харківського інституту культури.

Так, за заявою ОСОБА_1 було вирішено рекомендувати загальним зборам прийняти останнього до членів колгоспу та дати направлення на навчання, що вбачається з архівного витягу із протоколу № 10 засідання правління колгоспу «Дружба народів» від 07.08.1990 року за підписами голови засідання ОСОБА_5 та секретаря засідання ОСОБА_6

Пунктом 3.9. Статуту КСП «Дружба народів» членство в підприємстві зберігається за громадянами, які тимчасово вибули із підприємства в таких випадках: проходження дійсної строкової військової служби; обрання на виборну посаду, навчання з відривом від виробництва за направленням підприємства.

Згідно диплома серії ЛО № 009616 від 30 червня 1995 року, реєстраційний номер 2532 ОСОБА_1 закінчив Харківський державний інститут культури за спеціальністю народна художня творчість, рішенням державної екзаменаційної комісії від 30.06.1995 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста керівник художнього колективу (народні музичні інструменти).

Відповідно до повідомлення ОСОБА_3 сільської ради народних депутатів, договору про купівлю-продаж житлового будинку, що знаходиться на балансі колгоспу «Дружба Народів», квитанції про сплату, виписки з рішення засідання правління колгоспу «Дружба Народів» від 04.09.1992 року Протокол № 9, виписки з рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Дружба Народів» Золочівського району Харківської області від 28 вересня 1992 року, акту оцінки будинку в селі Гур. Козачок Золочівського району Харківської області ОСОБА_1 колгосп «Дружба Народів» продав у власність житловий будинок, як члену колгоспу, що знаходився на балансі колгоспа.

З листів начальника відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_7 від 13.03.2018 року № 608/02-14 та від 24.01.2018 року № 63/112-18 вбачається, що середня вартість земельної частки (паю) по КСП «Дружби народів» станом на 01.01.1996 року становить 22652,70 гривень. Паювання земель КСП «Дружба народів» проводилося в 1996 році. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім’я ОСОБА_1 не виготовлявся. КСП «Дружба Народів» був виданий державний акт 25 липня 1996 року. До основного та додаткових списків ОСОБА_1 не включений. Вартість земельної частки (паю) площею 5,37 га в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2018 року становить 190776,434 грн.

Інформація аналогічного характеру також міститься у листі Голови Золочівської районної державної адміністрації ОСОБА_8 від 25.01.2018 року № 02-20/2.

Листом координатора-юриста Харківського ЦЮДу Чернишової О.Ю. від 15.01.2018 року ОСОБА_1 було роз’яснено, що він дійсно має право на пай, як колишній член КСП, незалежно від того чи був він включений до списків, доданих до державного акту чи ні.

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000536 від 25.07.1996 року, виданого ОСОБА_3 сільською радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8, відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1995 року № 38 колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба Народів» передано у колективну власність 1772,8 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва.

У додатку 1 до вказаного державного акту, а саме списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства прізвище ОСОБА_1 не значиться.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об’єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель.

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Статтею 206 ЦПК України передбачена можливість визнання позову відповідачем. Так, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як зазначено у позові строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено, оскільки він дізнався про порушення його права лише після звернення за юридичною консультацією до Харківського центру юридичної допомоги сільському населенню та отримання відповіді з центру від 15.01.2018 року.

За таких обставин суд, з врахуванням визнання позову відповідачем, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності був прийнятий до членів КСП «Дружби народів» на момент передачі землі у колективну власність у 1996 році та видачі державного акту на право колективної власності на землю Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000536 від 25.07.1996 року, виданого ОСОБА_3 сільською радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8, був членом вказаного КСП, в зв'язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 5,37 га з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в даний час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1, відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст.5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району.

Суд також вважає переконливими доводи позивача про те, що він дізнався про порушення його права лише 15.01.2018 року, в зв'язку з чим встановлений законом строк загальної позовної давності ним не пропущено.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 12,13,76,81,209,211,247,258,264,265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як за колишнім членом КСП «Дружба народів» право на земельну частку (пай) в розмірі 5,37 умовних кадастрових гектарів, з земель резерву або запасу комунальної власності Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до вимогп.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Суддя О. С.Шабас