Рішення № 81524369, 03.05.2019, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа № 612/173/19

Провадження № 2-о/612/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі - головуючого судді Мороза О.І., за участю секретаря судового засідання Коняєвої Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності йому довідок про заробітну плату для нарахування пенсії №430 від 20.12.2017, про підтвердження трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки чи записів в ній №426 від 20.12.2017, про перейменування підприємства №429 від 20.12.2017, виданих на бланку з печаткою і кутовим штампом ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2, що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, посилаючись на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 293, 315, 316, 318 ЦПК України.

При цьому зазначає, що пенсія йому призначена в меншому розмірі оскільки не врахована довідка №430 від 20.12.2017 в якій зазначено суми заробітної плати за період з березня 1989 по лютий 1994 року, видана ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2.

Встановлення цього юридичного факту має для нього значення оскільки таким чином він зможе реалізувати своє право на отримання пенсії в належному розмірі. Іншим чином цей факт встановити неможливо.

Учасники справи, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, надавши письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому ОСОБА_1 на задоволенні заяви наполягає, а Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі –Лозівське УПФ) – заперечує. Заперечення зводяться до того, що надані ОСОБА_1 для призначення пенсії довідки є недійсними, оскілки видані органом на території яка непідконтрольна українській владі, засвідчені печатками так званої «Луганської народної республіки», відомості які містяться у цих довідках неможливо перевірити, сума заробітної плати, зазначена в довідці №430 за деякі місяці значно перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Крім того посилаються на те, що згідно дубліката трудової книжки та свідоцтва №383 в період з 05.12. 1988 по 10.05. 1989 Ковалеввський навчався в Сведловському учбово-курсовому комбінаті, з 11.05. 1989 по 07.07. 1994 працював в ТОВ «ДТЕК Сведловантацит». Довідки про реорганізацію підприємства не надано

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з’ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення мов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Із фотокопії паспорта заявника вбачається, що він є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2. Зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.5,6).

Згідно підпункту 2 пункту 1 Постанови ВРУ 1351-VIII від 20 липня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей», місто Свердловськ було перейменоване на місто Довжанськ, яке визнано тимчасово окупованою територією.

Згідно дубліката трудової книжки АЕ №725630 ОСОБА_1працював в Шахтоуправлінні «Свердловське» ТОВ ДТЕК Свердлоантрацит»: з 13.03.1987 по 31.03. 1988 електрослюсарем підземним з повним робочим днем 4 розряду на механізованій дільниці; з 31.03.1988 переведений на такуж посаду на на добувальну дільницю; з 05.12.1988 по 10.05. 1989 навчався в Сверловському учбово-курсовому комбінаті за професією проходчика, горного робітника, тощо; 11.05. 1989 переведений проходчиком 5 розряду з повним робочим днем під землею на проходчиську дільницю; 07.07.1994 звільнився за власним бажанням(а.с.7,8).

Із довідки від 20.12.2017, яка видана ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2 ЗАТ «Внешторгсервис» вбачаються, що ОСОБА_1 з 13.03.1987 року по 30.03. 1988 року працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті «Центросоюз» (а.с.12).

Згідно довідки №426 від 20.12.2017 ОСОБА_1 з 11.05.1989 по 07.07.1994 працював на проходчиком підземним з повним робочим днем під землею на дільниці УПР-1.2 шахти «Центросоюз»(а.с.10).

Із довідки про заробітну плату №430 від 20.12.2017, яка видана ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2 ЗАТ «Внешторгсервис» вбачаються відомості про заробітну плату ОСОБА_1П з березня 1989 року по лютий 1994 року(а.с.9).

Із довідки про перейменування підприємства №429 від 20 грудня 2017 року вбачається, що починаючи з 1966 року відбулося декілька перейменувань та реорганізацій вказаної шахти, її об’єднань з іншими шахтами. В кінцевому варіанті вона ввійшла в «Шахтоуправление Свердловское» ООО ДТЭК Сведловантрацит».

Постановою КМ так званої ЛНР від 09.08.2016 року №408 «Про затвердження Порядку формування Архівного фонду ЛНР, виявлення, прийому на державне зберігання архівних документів і організації їх використання» та наказу №107 від 31.05.2017 року ЗАТ «Внешторгсервіс» філія №2 ЗАТ СП «Сверлоантрацит» ПП «Свердловське» є розпорядником архівних документів ОП ШУ «Свердловське» ТОВ «ДТЕК Свердлоантрацит»(а.с.11).

Отже вказані довідки, видані ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2 як розпорядником архівних документів ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Таким чином вбачається відповідність певних даних, які містяться у вказаних довідках відомостям із трудової книжки ОСОБА_1 Крім того слід зважати на те, що вказані довідки видані не органом так званої влади так званої «ЛНР», а підприємством, відомості які в них містяться, стосуються періоду коли ця територія була підконтрольна державі Україна.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався із позовом до Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/4508/18 від 01 серпня 2018 року вирішено, що довідки ЗАТ «Внешторгсервіс» повинні прийматись відповідачем, тобто Лозівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області для вирішення питання про підтвердження пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1(а.с.16-19).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у звязку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Визначений Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб'єктів, визначених частинами шостою і сьомою цієї статті, поширюється з урахуванням необхідних змін (mutatis mutandis) на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях, крім порядку виїзду осіб на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них, що встановлюється відповідно до цього Закону, та порядку територіальної підсудності справ, підсудних розташованим на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях судам, що встановлюється відповідно до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції".

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та

Луганській областях" основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є:

1) захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини;

2) вжиття заходів для звільнення Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації всіх незаконно затриманих, утримуваних громадян України;

3) сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав;

4) сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб, зокрема шляхом реалізації заходів, визначених центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій, на виконання відповідних рішень Кабінету Міністрів України;

5) надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги, зокрема надання медичних та соціальних послуг на контрольованих Україною територіях;

6) сприяння підтриманню культурних звязків;

7) забезпечення доступу до навчальних закладів та засобів масової інформації України.

Згідно зі ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, є частиною національного законодавства України.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення належності документів певній особі, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77,78 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першоїстатті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другоїстатті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту належності документів певній особі необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна

захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимогстатті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку ст.315 ЦПК України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їхній сукупності, суд вважає, що заявник довів той факт, що працював в період з 13 березня 1987 року по 07.07. 1994 року на посадах зазначених у трудовій книжці, а тому є всі підстави встановити факт належності йому правовстановлюючих документів про які йдеться у його заяві.

Встановлення факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати своє право на належний рівень пенсійного забезпечення.

Доводи заінтересованої особи цих висновків суду не спростовують.

Клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.8 «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно до ч.2 ст.8 «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд враховує майновий стан заявника, що підтверджується: довідкою №92 від 11 березня 2019 року з відділу надання соціальних послуг у Близнюківському районі Лозівського міськрайонного центру зайнятості, довідкою №313 від 11 березня 2019 року Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, відомостями з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №31 від 16 січня 2019 року за період з 3 кварталу 2018 року (інформація про доходи відсутня) та враховує той факт, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом з дитинства. З доходів він має лише пенсію в розмірі 1600 гривень 66 копійок, що підтверджується довідкою №145 від 11 березня 2019 року виданою Лозівським об’єднаним управлінням пенсійного фонду України Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,13,209-211,293,294,284,315-319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа - Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, задовольнити.

Встановити факт що має юридичне значення - належність ОСОБА_1 довідки про заробітну плату для нарахування пенсії №430 від 20 грудня 2017 року, виданої на бланку, з печаткою і кутовим штампом ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2, що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, довідки про підтвердження трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки чи записів в ній №426 від 20 грудня 2017 року, виданої на бланку, з печаткою і кутовим штампом ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2, що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, довідки про перейменування підприємства №429 від 20 грудня 2017 року, виданої на бланку, з печаткою і кутовим штампом ЗАТ «Внешторгсервис» філія №2, що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи.

Заявник – ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Заінтересована особа – Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської, код ЄДРПОУ 40383072, 64606, м. Лозова м-р 4, буд.73.

Суддя: О.І. Мороз