Рішення № 81514765, 09.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11207/18

2/296/217/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.17-18) просила стягнути з ОСОБА_4 завдану їй матеріальну шкоду в сумі 2 237,12 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час розгляду Корольовським районним судом м. Житомира цивільної справи №296/3/12-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Житомирського міськвиконкому про визнання недійсним рішення Житомирського міськвиконкому, за клопотанням позивача, 25.01.2008 постановлено ухвалу про забезпечення позову. 18.04.2018 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову. Однак, під час дії заходів забезпечення позову, позивач не в змозі була належним чином здійснювати своїх прав, як власника, так і користувача земельної ділянки по вул. І.Гонти, №12 у м. Житомирі, не зважаючи на те, що вона постійно сплачувала земельний податок, а саме у 2015 році – 40,14 грн, у 2016 році – 77,79 грн., у 2018 році – 82,46 грн. Водночас вказала, що 09.11.2007 та 23.12.2015 зверталась до Житомирського міського центру земельних відносин з метою приведення правовстановлюючих документів у відповідність до діючих нормативних актів, за що сплачувала кошти у розмірі 178,09 грн. та 2 059, 03 грн., але зважаючи на діючі заходи забезпечення позову дані договори не виконані, сплачені кошти не повернуті. Разом з тим, позивач була позбавлена права на будівництво житлового будинку на належній їй земельній ділянці. При цьому, за час дії заходів забезпечення позову позивач отримувала моральні страждання, стрес, часто хворіла, а тому завдану їй моральну шкоду оцінила в сумі 10 000 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20.11.2018 позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с.13).

На виконання вимог ухвали від 20.11.2018 позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с.17-28).

17.12.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено для розгляду по суті на 13.02.2019 (а.с.29-30).

16.01.2019 на адресу суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на те, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.02.2002 встановлено розміри ідеальних часток ОСОБА_6 (нині -ОСОБА_5, у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7Й.) - 61/100 частин, ОСОБА_8В.( у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9В.) - 39/100 частин. На даний час ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 25/100 ід.ч. будинковолодіння №12 по вул. І.Гонти у м.Житомирі, а позивачу належить на праві спільної часткової власності 25/100 ід.ч. вказаного будинку, решта 50/100 ід.ч. належить ОСОБА_8 Житловий будинок та господарські будівлі фактично розподілені між ними та облаштовані в кожного самостійними входами, що підтверджує технічний паспорт. За вказаним будинковолодінням закріплено земельну ділянку загальною площею 0,2038 га та попередньо визначено межі на земельній ділянці, за якими ОСОБА_4 має також належати 0,05 га площі земельної ділянки, якою вона фактично користується, але ОСОБА_5 самовільно захватила частину спільного двору та частину належної їй земельної ділянки, таким чином змістивши попередньо погоджені між ними межі, у зв’язку з чим між позивачем та відповідачем винник спір. Третій співвласник ОСОБА_8 добровільно погодилась із фактичним користуванням земельною ділянкою і на даний час приватизувала свою частину земельної ділянки, площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та частину земельної ділянки площею 0,255 га під садівництво згідно державних актів на землю.

З метою приватизації частини прилеглої земельної ділянки ОСОБА_4 звернулася до Житомирської міської ради, на що отримала дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном. З метою вирішення спору з приводу поділу земельної ділянки мирним шляхом, 09.02.2018 ОСОБА_4 подала до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, згідно якої 18.04.2018 Корольовським районним судом м. Житомира постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову. Однак, позивач в добровільному порядку не бажає вирішити питання встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, тому 05.06.2018 відповідач повторно звернулась до суду з позовною заявою для вирішення вказаного питання в судовому порядку з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи. Наразі в провадженні судді Сингаївського О.П. перебуває права №296/5355/18. Так, на даний час розподіл будинку та господарських будівель і споруд вже завершений, ідеальні частки між співвласниками встановлені, що дає підстави для встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, однак, позивач в добровільному порядку не бажає вирішити вказане питання.

Також вказує, що 22.02.2006 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою про визнання частково недійсними документів, що посвідчують право на землю, та права власності на частину земельної ділянки справа № 296/3/12-ц), а 02.10.2008 подала позовну заяву (уточнену та доповнену) про визнання частково недійсними документів, що посвідчують право на землю, та встановлення порядку користування земельною ділянкою (справа № 2-2643/08).

18.12.2006 цивільна справа № 296/3/12-ц була виділена в самостійне провадження з цивільної справи № 2-46/07, оскільки сумісний розгляд позовних вимог про визнання незаконним рішення, встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на прибудови до будинку, про розподіл майна утрудняє вирішення справи в частині визнання частково недійсним документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку та визнання право власності на частину земельної ділянки.

Факт належності ОСОБА_4 25/100 ідеальних часток у зазначеному будинку встановлено рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2007 (справа № 2-46/07), що стало підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради за заявою позивача від 09.11.2007, у зв’язку з чим, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2008 по справі № 2-9/08 ОСОБА_6 заборонено відчужувати належну їй приватизовану земельну ділянку при домоволодінні № 12 по вул. І. Гонти, м. Житомира (справа № 296/3/12-ц), яку ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26.05.2008 залишено без змін. Листом №50/17 від 24.03.2008 Управління регулювання земельних відносин Житомирської міської ради повідомило, що всі роботи по приватизації та передачі в оренду ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою: вул. І. Гонти 12 зупинено до зняття встановленої заборони. Отже, ОСОБА_5 безпідставно в позовній заяві стверджує, що за час дії забезпечення позову була не в змозі належним чином здійснювати свої права як власника.

Також зазначила, що ОСОБА_5 у 2008 році зверталась до суду з позовною заявою про впорядкування земельних відносин між нею та ОСОБА_4, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться самовільно встановлені прибудови ОСОБА_4, що і являється причиною перешкоджання ОСОБА_5 у вільному користуванні земельною ділянкою, яка належить її на праві приватної власності, також ОСОБА_5 вбачає в діях ОСОБА_4 самовільне захоплення вказаної земельної ділянки. Хоча, ОСОБА_5 отримала земельну ділянку в приватну власність тільки в жовтні 1998 року, тобто після узаконення і прийняття в експлуатацію прибудов до будинку на ім’я ОСОБА_4 згідно рішення міськвиконкому від 28.02.1991 р. № 71.

Водночас, ОСОБА_5 визнала дійсним рішення міськвиконкому від 28.02.1991 р. № 71 акту про прийняття в експлуатацію прибудов до будинку на ім’я ОСОБА_4, тому подавала позов про визнання незаконним та скасування рішення міськвиконкому від 28.02.1991 р. № 71 в частині додатку до нього. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.06.2015 в задоволенні якого відмовлено.

Ухвалою суду від 22.11.2010 ( справа №2-2643/08) було зупинено провадження по справі № 296/3/12-ц до прийняття Корольовським районним судом м. Житомира рішення та вступу його в законну силу по справі № 296/33/12-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, Житомирського міськвиконкому про визнання незаконним рішення, встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на прибудови до будинку, яке ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20.12.2010 залишено без змін.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.06.2015 у справі №296/33/12-ц позов ОСОБА_4 задоволено, яке ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28.07.2015 залишено в силі.

30.11.2015 поновив провадження по справі № 296/3/12-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, Житомирського міськвиконкому про визнання права власності на частину земельної ділянки та за позовом ОСОБА_5Г до ОСОБА_4Г про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно занятої земельної ділянки.

Звернувшись 23.12.2015 року до Житомирського міського центру земельних відносин з метою приведення правовстановлюючих документів у відповідність до діючих нормативних актів позивач сплатила 2059,03 грн. Однак, остання знала про поновлення провадження по справі № 296/3/12-ц, також знала про те, що діє ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2008 року, якою ОСОБА_5 (ОСОБА_6Г.) заборонено відчужувати належну їй приватизовану земельну ділянку при домоволодінні № 12 по вул. І. Гонти, м. Житомира до прийняття рішення по суті справі №296/3/12-ц.

Тому вважає, що посилання позивача щодо вчинення ОСОБА_4 неправомірних, незаконних дій, водночас таких, що направлені на заподіяння шкоди позивачу є безпідставними. Також не вбачає наявності причинного зв’язку між законними діями відповідача та хворобами позивача, вважає вимогу про стягнення матеріальної шкоди не доведеною. Разом з тим, зазначила, що неможливо отримувати матеріальну вигоду від земельної ділянки, яка використовується для обслуговування будинку і господарських будівель, на якій розташовані будинок, всі господарські будівлі та споруди, двір загального користування. Відтак, не вбачає зв’язку між витраченими коштами позивача та законними діями відповідача в ході судових процесів, також факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, а також втрат як майнового так і немайнового характеру (а.с.33-42).

18.02.2019 позивач ОСОБА_5 подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_4, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказала, що даний відзив не відповідає вимогам норм ЦПК України, поданий з порушенням норм ЦПК України, факти наведені у відзиві є надуманими та не мають відношення до вказаної справи. При цьому ОСОБА_4 своїм відзивом підтвердила, що вона перешкоджала й на даний час чинить перешкоди ОСОБА_5 у вільному користуванні та розпорядженні на свій розсуд належною їй земельною ділянкою, а також вжитими заходами позивачу завдано матеріальну шкоду (а.с.87-88).

21.02.2019 до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_4 на позовну заяву ОСОБА_5, у яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (95-97).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав заперечення, надані у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Так у провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 та Виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому з урахуванням уточнень, позивач просила визнати недійсним рішення Житомирського міськвиконкому від 29.10.1998 № 250 та встановити між нею та ОСОБА_5 порядок володіння і користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. І.Гонти, 12.

З матеріалів цивільної справи №296/3/12-ц вбачається, що 18.12.2006 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Житомирського міськвиконкому визнання про визнання частково недійсним документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку та визнання право власності на частину земельної ділянки виділений в самостійне провадження.

ОСОБА_5 також звернулась до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просила зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, що знаходиться за вказаною адресою, шляхом знесення самовільно зведених прибудов.

Ухвалою суду від 22.09.2008 об’єднано в одне провадження справи за зазначеними позовами.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2008 у справі№296/3/12-ц ОСОБА_6 заборонено відчужувати належну їй приватизовану земельну ділянку при домоволодінні №12 по вул. І.Гонти м. Житомира, а також заборонено Житомирському міськвиконкому, його відділу земельних ресурсів передавати ОСОБА_6 земельну ділянку при домоволодінні №12 по вул. І.Гонти м. Житомира в оренду, її приватизації чи оформлення на неї інших прав (а.с.4).

18.04.2018 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву ОСОБА_4 та позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позовної заяви ОСОБА_4, що були вжиті ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2008 року (а.с.5).

09.11.2007 ОСОБА_5 уклала договір з КП «Житомирській міський центр земельних відносин» про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №б/н (а.с.6-7, 22-23).

За виконання вказаних робіт ОСОБА_5 сплатила на рахунок КП «Житомирського міського центру земельних відносин» 178,09 грн., що підтверджується копією квитанції №149 від 09.11.2007 (а.с.10, 26).

Водночас, 23.12.2015 ОСОБА_5 уклала ще один договір з КП «Житомирським міським центром земельних відносин» за № 657 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у м. Житомирі, вул. І. Гонти, 12 (а.с.8-9,24-25).

За виконання вказаних робіт ОСОБА_5 сплатила на рахунок КП «Житомирський міський центр земельних відносин» 2 059,03 грн., що підтверджується копією квитанції №32 від 12.01.2016 (а.с.10, 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуми Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з наступними змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що під час розгляду цивільної справи №296/3/1-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 та Виконавчого комітету Житомирської міської ради саме ОСОБА_5 вчиняла дії, пов’язані із затягуванням розгляду справи.

Вказані обставини затягування розгляду справи з 11.06.2008, встановлені в ухвалі апеляційного суду Жиомирської області від 24.06.2008 за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 20.03.2008 (т.2 а.с.19, справа №296/3/1-ц).

Водночас, на день укладення договору № 657 від 23.12.2015 між ОСОБА_5 та КП «Житомирським міським центром земельних відносин», рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.06.2015 визначено за ОСОБА_4 право власності на частину АДРЕСА_1 в м. Житомирі, а саме: тамбур IV, площею 3,5 кв.м.; кухню 4-1, площею 8,7 кв.м.; жилі кімнати: 4-2, площею 10,0 кв.м.; 3-3, площею 10,4 кв.м., а також господарські будівлі: сараї під літерами “Г-2” та “В-1”, 1/2 гаража під літерою «Г» (зі сторони сараю, літерою «Г-2»), літню кухню під літерою “В”, які становлять 25/100 частин зазначеного будинку, вартістю 13531 грн. (а.с.47-57).

При цьому, позивач уклала вказаний договір не зважаючи на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2008 про заборону вчиняти дії щодо земельної ділянки при домоволодінні №12 по вул. І.Гонти, м. Житомира, у зв’язку з чим.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивача щодо вчинення ОСОБА_4 неправомірних, незаконних дій, і таких, що направлені на заподіяння шкоди позивачу є безпідставними.

Позивачем не доведено у чому полягає неможливість нею отримувати матеріальну вигоду від земельної ділянки, яка використовується для обслуговування будинку і господарських будівель, на якій розташовані будинок, всі господарські будівлі та споруди, двір загального користування.

Відтак, не вбачає зв’язку між витраченими коштами позивача, пов’язаних з укладенням двох договорів з КП «Житомирський міський центр земельних відносин» та діями відповідача в ході судових процесів, зважаючи на те, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 25.01.2008 судом апеляційної інстанції визнані правомірними.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, позивач зазначала, що її моральні страждання полягають у завданні матеріальних збитків, стресу та погіршення стану здоров’я.

Моральна шкода, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Оскільки в ході розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження завдання діями відповідача моральних страждань, погіршення стану її здоров'я, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж передбачено ЗУ «Про судовий збір», зокрема позивач мала сплатити за дві вимоги майнового характеру 1409,60 грн, а сплатила 2468,80 грн, що є підставою для повернення ОСОБА_5 з державного бюджету України надміру сплачений нею судовий збір у розмірі 1059,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 повністю.

Повернути ОСОБА_5 з державного бюджету України надміру сплачений нею судовий збір у розмірі 1059 (одну тисячу п"ятдесят дев"ять гривень) 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_5,

проживаюча за адресою:

АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

ОСОБА_4,

проживаюча за адресою:

АДРЕСА_3

РНОКПП НОМЕР_2

Повний текс рішення складено 15.04.2019 року.

Суддя О. С. Рожкова