Ухвала суду № 81514096, 03.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про забезпечення позову

03 травня 2019 року м. Київ №640/20095/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622), треті особи - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73; код ЄДРПОУ 39787008), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), знаходиться адміністративна справа №640/20095/18, (далі - справа), за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, (далі - позивач, нотаріус ОСОБА_1.), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач, Мін'юст), треті особи - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №3098/5 від 28 вересня 2018 року, (далі - оскаржуваний наказ).

До суду через канцелярію 02 травня 2019 року представником позивача подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, яким заблоковано доступ нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі, (далі - подана заява).

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, зокрема, що у зв'язку із значним обсягом справ, який розглядає Окружний адміністративний суд міста Києва та некомплектом штату суддів, переважна більшість справ розглядається з порушенням строків. Зокрема, оскаржуваний наказ завершує свою дію 28.05.2019 р. Станом на 02.05.2019 р. судовий розгляд справи не завершено. Відповідно існує ризик того, що вказаний судовий розгляд, через завантаженість суду, не буде завершено до 28.05.2019 р., відповідно втрачається сам сенс судового захисту прав осіб при оскарженні індивідуальних актів органів державної влади, які мають обмежений строк дії. Таким чином, не досягаються завдання адміністративного судочинства.

Представник позивача звертав увагу суду на те, що в квітні 2019 року виникли обставини, які дають підставу вважати, що не вжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Зупинення дії оскаржуваного наказу не матиме жодних наслідків ні для ОСОБА_2, ні для приватного виконавця ОСОБА_8, ні для будь-яких інших осіб.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову, за переконанням позивача, матиме наступні наслідки:

- в разі задоволення позову, виконання майбутнього судового рішення буде вкрай ускладнене, зокрема, через те, що оскаржуваний наказ може втратити чинність (втрата чинності 28.05.2019 р.) до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- будуть порушені права та законні інтереси інших осіб, які звернулись в квітні 2019 року до нотаріуса ОСОБА_1 для вчинення нотаріальних дій щодо нерухомого майна і яким ОСОБА_1 не зможе допомогти;

- навіть в разі задоволення позову не відбудеться ефективне поновлення порушених прав позивача, оскільки після 28.05.2019 р. (до цього часу навряд чи набере законної сили судове рішення у справі). Позивач для того, щоб відновити роботу в ДРРП вимушений буде здавати іспит згідно п. 2 нововведеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №860 від 24.10.2018 р.

Також, представник позивача звертав увагу суду на те, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного наказу.

Крім того, представник позивача посилався на те, що відповідно до вимог законодавства, у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Мін'юст вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Проте, Мін'юстом питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора - нотаріуса ОСОБА_1 не вирішувалось.

Отже, за переконанням представника позивача, вбачаються ознаки порушення прав та інтересів державних реєстраторів, так як не вирішення Мін'юстом прямо передбаченого законом питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді державного реєстратора, створює реальну загрозу в подальшому притягнення державного реєстратора до юридичної відповідальності за порушення порядку та строків розгляду заяв про державну реєстрацію, що не були розглянуті на момент прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державному реєстраторові до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150, ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглядаючи та вирішуючи по суті подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

28 вересня 2018 року відповідачем прийнято оскаржуваний наказ, яким тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 8 місяців, виконання якого покладено на третю особу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 37' 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV, (далі - Закон №1952-IV), за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3 - 5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 3, ст. 32 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року №3425-XII, нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене, оскаржуваним наказом позивача позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків, незважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №826/15847/17.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Отже, розпочате нотаріальне провадження щодо речових прав на нерухоме майно не може бути завершене реєстраційною дією у випадку блокування чи анулювання Мін'юстом доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бо нотаріус не може перевірити статус нерухомого майна.

Крім того, відповідні реєстраційні дії не можуть бути здійснені іншими реєстраторами, адже відповідно до законодавства лише той нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію, має вчинити і реєстраційну дію, що випливає з неї.

Наведене свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам не тільки позивача у вигляді позбавлення можливості повноцінно здійснювати професійну діяльність, а й її клієнтів.

Тобто, у випадку невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, що полягають у спричиненні шкоди діловій та професійній репутації позивача, для виправлення яких їй буде необхідно докласти значних зусиль.

Водночас, на підтвердження можливого завдання шкоди правам та інтересам позивача та іншим особам представником позивача надано до суду відповідні листи (заяви) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з доводами представника позивача щодо ускладненості відновлення її прав та інтересів у випадку можливого задоволення позову, оскільки обмеження можливості повноцінного здійснення нотаріальної діяльності внаслідок блокування її доступу як приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до зниження її доходів. Внаслідок цього у разі можливого задоволення позову позивач матиме право використовувати механізми відшкодування шкоди, спричиненої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, що, у свою чергу, може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що твердження позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та навіть унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, в разі задоволення позову нотаріуса ОСОБА_1, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, виходячи із вище викладених обставин, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як уже зазначено у даному судовому рішенні, не зупинення дії оскаржуваного наказу призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72, 77, 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №826/20095/18 задовольнити повністю.

2. Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №3098/5 від 28 вересня 2018 року.

3. Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України.

4. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 03 травня 2022 року.

Роз'яснити, що дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи №826/20095/18 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Дана ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко