Рішення № 81511422, 03.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року справа № 320/955/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомУкраїнського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»доГоловного управління ДФС у Дніпропетровській областіпровизнання протиправною та скасування податкової вимоги

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.04.2016 № 308-17 від 19.04.2016.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог УДП «Укрінтеравтосервіс» зазначено, що органом контролю протиправно винесено оскаржувану податкову вимогу про сплату податкового боргу від 19.04.16 № 308-17 у сумі 680,55 грн., з огляду на відсутність за підприємством податкового боргу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що станом на момент формування податкової вимоги по позивачу в інтегрованій картці платника податку по коду бюджетної класифікації « 18010101» рахувався податковий борг у сумі680,55 грн., який виник за рахунок самостійно визначених платником грошових зобов’язань згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/955/19 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

20.02.2015 Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»подано до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФСу Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на нерухоме майно,відмінне від земельної ділянки № НОМЕР_1 за 2015 рік, у якій визначено податкові зобов’язання у розмірі 6 871,38 грн.

Згідно поданої декларації, об’єктом оподаткування є:

- квартира (1*), площею 74,50 м.кв., річна сума податку складає 907,41 грн. (щоквартальний платіж визначено у розмірі 226,85 грн.);

- інше нерухоме майно (3*) 1955,40м.кв., річна сума податку складає 5963,97 грн. (щоквартальний платіж визначено у розмірі 1490,99 грн.).

Таким чином, щоквартальний обов’язковий платіж з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 1717,86 грн.

За результатами вивчення платіжних доручень:

- від 14.04.2015 № 959 на суму 1717,86 грн. (за 1 квартал 2015 року)

- від 15.04.2015 № 994 на суму 1717,86 грн., (за 1 квартал 2015 року)

- від 28.07.2015 № 2520 на суму 1717,86 грн. (за 2 квартал 2015 року)

- від 27.10.2015 № 4115 на суму 1717,86 грн. (за 3 квартал 2015 року)

- від 28.12.2015 № 5277 на суму 1717,86 грн. (за 4 квартал 2015 року)

судом встановлено, що позивачем сплачено податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно у розмірі 8 589,3 грн.,що на 1 717,86 грн. більше, ніж задекларованона бюджетний рахунок з кодом класифікаціїпризначення платежу « 18010400».

За результатами опрацювання даних інтегрованої картки платника податку по коду бюджетної класифікації « 18010101» - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості», органом контролю в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогувід 19.04.2016 № 308-17, яку позивач отримав 26.04.2016.

Вказаноювимогою відповідач визначив податковий борг у сумі 680, 55 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду про його скасування.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною першою статті67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносиниу сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі – Закон №71) внесено ряд змін до Податкового кодексу України (далі – ПК України).

З 01.01.2015 Законом № 71 внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Абзацом «а»підпункту 266.2.2. пункту 266.2.статті 266 ПК України встановлено, що не є об’єктом оподаткуванняоб’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3. статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.7.5. пункту 266.7. статті 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку.

Зокрема, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9. та підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України встановлено порядок та строки сплати юридичними особами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податок сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації, за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно приписів пункту 38.1 та 38.2 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 38.1 та 38.3 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт є тим документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно допунктів 59.3, 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 60 ПК України унормовано випадки, коли податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються відкликаними.

Зокрема, коли сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Також, механізм формування та форми податкової вимоги, на момент виникнення спірних правовідносин, були урегульовані Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міністерством доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 31.10.2013 за № 1840/24372).

Зокрема, відповідно до положень пункту 3.1. зазначеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Пунктом 4.1. Порядку визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Податковим кодексом України граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

На данийчас, Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міністерством доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, яким затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

VI. Оцінка суду

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що з 01.01.2015 законодавцем розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Орган контролю здійснює облік виконання податкових зобов’язань згідно класифікації доходів бюджету, яка затверджена наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5.

Зокрема, до бюджетної класифікації з кодом « 18010101» належить податкове зобов’язання з податку на «житлову нерухомість», а з кодом « 18010400» -«нежитлову».

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкових зобов’язаньз податку на нерухоме майно (як житлове, так і нежитлове), відмінне від земельної ділянки у 2015 році у розмірі 6 871,38 грн., а фактично сплачено 8 589,3 грн. на казначейський рахунок з кодом бюджетної кваліфікації « 18010400».

Отже, позивачемперераховано суму зобов’язання на казначейський рахунок,без розмежуванняпризначення платежуза кодами бюджетної класифікації.

Надаючи правову оцінку щодо наявності податкової заборгованості, суд звертає увагу відповідача, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми податкового зобов’язання, необхідно встановити, що платник даного виду податку не вчиняв дії, спрямовані на йоговиконання.

Здійснення помилки під час сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до бюджету у визначені строки, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже дії, які не містять ознак бездіяльності платника податку не можуть бути підставою для виникнення та нарахування податкового боргу позивачу.

Помилкове визначення призначення платежу за бюджетною класифікацією в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак і для формування податкової вимоги про сплату податкового боргу.

Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи, а саме платіжними дорученнями.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України унормовано, що при виконанні державного і місцевого бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке забезпечує Казначейство України на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, навіть помилково сплачений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без розподілу за кодами бюджетної класифікації, надходить до бюджету.

Аналогічна правова позиція з цього питання, викладена упостановіСудової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, зокрема щодо заперечення права власності на нерухоме майно, оскільки предметом доказування у справі є протиправність податкової вимоги органу контролю, а не правомірність корегування декларації на нерухоме майно.

Встановлені під час розгляду справи обставини та надана їм оцінка є достатніми для висновку про факт порушення охоронюваних прав позивача та необхідність їх захисту.

При цьому суд враховує роз’яснення, викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain); рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

VII. Висновок суду

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання.

Враховуючи фактичність виконання позивачем обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та беззаперечне надходження коштів до бюджету, суд вважає обґрунтованими доводи щодо відсутності заборгованості зданого виду податку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Частиною другою статті77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог, відповідачемне спростовано твердження позивача,не доведено його недобросовісності, а відтак не доведено правомірності свого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача та вважає, що органом контролю протиправно сформовано податкову вимогу щодо сплати податкового боргувід 19.04.2016 № 308-17, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 № 4106.

Понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, у загальному розмірі 1921,00 грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючисьстаттями 9, 12, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.04.2016 № 308-17.

Стягнути на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (ідентифікаційний код 21536845, юридична адреса: 07362, Київська область, Вишгородський район, село Новосілки, вул. Київська, 50) судові витрати у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев’ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 03.05.2019.

Суддя Леонтович А.М.