Рішення № 81509151, 03.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 р. Справа№200/1788/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (85301, Донецька область, м. Покровськ, вул. Леонтовича, 18)

до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови позивачу в призначені пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 23 липня 2018 року;

- зобов'язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з моменту подання заяви з 24 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

06 березня 2019 року розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 03 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 03 травня 2019 року. Того ж дня проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 квітня 2018 року звернуся з заявою за вхідним № 3611 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач має 28 років 5 місяців 9 днів загального стажу та 14 років 11 місяців 10 днів стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте, рішенням Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 липня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв’язку із відсутностю у позивача загального страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що загальний трудовий стаж позивача складає 20 років 9 місяців 24 днів, а стаж на підземних роботах з'ясувати не має можливості, так як заявником не надані довідки, що підтверджують пільговий характер роботи та результати атестації робочих місць.

Вважає такі дії відповідача неправомірними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що при розгляді документів, наданих позивачем для призначення пенсії, Управлінням не були враховані періоди роботи позивача на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. слектрослюсарем підземним 5 розряду у зв’язку з тим, що не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи та результати атестації робочих місць.

Отже, відсутні підстави для врахування зазначених в довідках відомостей про роботу у спірний період праці. Управління вважає прийняте начальником управління спірне рішення є обґрунтованим та прийнятим в межах чинного законодавства.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії БТ-І № 9788499 на ім’я ОСОБА_2 підтверджується, що позивач працював на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. слектрослюсарем підземним 5 розряду (а.с. 9-16).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 18 серпня 1999 року зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця, що підтверджено свідоцтвом від 18.08.1999р. № 498118 серії В02 (а.с. 21). Відповідно до довідки від 18 грудня 2006 року позивач взятий на облік, як платник податків в Макіївській об’єднаній Державній податковій інспекції (а.с. 22). 01 січня 2003 року позивачу видано свідоцтво серії А № 084160 про сплату єдиного податку (а.с. 23-24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 1999 року по теперішній час я є приватним підприємцем як платник податків, зокрема єдиного соціального внеску та сплачував внески до системи загальнодержавного соціального страхування, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, квитанціями про сплату та звітами про сплату єдиного податку за 2001 та 2003 роки та за 2004 - 2005 роки, а також у 2014 році. Але відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК 5 до страхового стажу не ввійшли періоди з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2014 по 31.03.2014 рік (а.с. 21-42).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач 24 квітня 2018 року звернуся до відповідача із заявою за вхідним № 3611 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дана заява була прийнята відповідачем та 23 липня 2018 року, за наслідками її розгляду, останнім винесено спірне рішення “Про відмову в призначенні пенсії”.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що при розгляді документів, наданих позивачем для призначення пенсії, Управлінням не були враховані періоди роботи позивача на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. слектрослюсарем підземним 5 розряду у зв’язку з тим, що не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи та результати атестації робочих місць.

Заявник претендує на зарахування до пільгового стажу періодів роботи на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. слектрослюсарем підземним 5 розряду.

Проте, вказані періоди не зараховані відповідачем у зв’язку із відсутністю уточнюючих довідок про підтвердження пільгового характеру роботи та відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з тих підстав, що позивачем не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи, оскільки дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача.

Суд зазначає, що норми пункту 20 Порядку передбачають обов’язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. Як встановлено судом, наявність пільгового стажу за дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови позивачу в призначені пенсії та про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 23 липня 2018 року.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з моменту подання заяви з 24 квітня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, зарахування до пільгового стажу і призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вказану позовну вимогу шляхом зобов’язання Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2018 року звернуся з заявою за вхідним № 3611 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. слектрослюсарем підземним 5 розряду.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2014 по 31.03.2014 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з приписами пункту 3-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом, позивач в періоди з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2014 по 31.03.2014 рік здійснював підприємницьку діяльність в якості фізичної особи-підприємця та сплачував страхові внески (єдиний внесок).

Водночас, у спірному рішенні відповідач не наводить обгрунтованих висновків щодо незарахування зазначених періодів до загального страхового стажу позивача. Таким чином, ці вимоги позивача підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85301, Донецька область, м. Покровськ, вул. Леонтовича, 18) до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 липня 2018 року «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов’язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2018 року за вхідним № 3611 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на шахті Ордена Леніна 13 біс в/о «Советскуголь» за період роботи з 28.01.1986р. по 13.06.1986р. з 20.07.1988р. по 05.02.1993р. електрослюсарем підземним 4 розряду; в Шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Макіїввуглебуд» за період роботи з 22.02.1993р. по 31.03.1993р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у КМП «Шахтар» за періоди роботи з 29.11.1994р. по 20.11.1995р. електрослюсарем підземним 5 розряду; у Виробничому кооперативі «Прохідка» за періоди роботи з 07.04.1993р. по 27.11.1994р.; в Советском ШСУ треста «Макеевуглестрой» за період роботи з 30.11.1995р. по 23.06.1997р.; на шахті «Ясинівська-Глибока» Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» з 14.07.1997р. по 11.01.1998р. електрослюсарем підземним 5 розряду з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Зобов’язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу позивача періоди перебування позивача в якості фізичної особи - підприємця з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2014 по 31.03.2014 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.