Рішення № 81508918, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/871/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи спірне рішення відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань митної вартості товарів.

Вказує, що відповідач без зазначення розбіжностей, ознак підробки чи відомостей, які відсутні, але необхідні для числового визначення складових митної вартості чи фактично сплаченої ціни, направив вимогу про надання додаткових документів, в супереч вимогам законодавства України.

Вважає, що відповідачем безпідставно не прийняті до уваги належні, достовірні та достатні документи, що дозволяють визначити митну вартість товару на рівні ціни придбання товару.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне рішення прийнято Донецькою митницею Державної фіскальної служби України в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань митної вартості товарів.

Зазначає, що за результатами розгляду документів наданих до митного оформлення, з використанням системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET було встановлено, що заявлений рівень митної вартості імпортованого товару значно нижчий в порівнянні з ціною на ідентичній товар.

Крім того, вказує а те, що під час порівняння заявленої вартості автомобіля марки «Volkswagen» з наявними відомостями про вартість транспортного засобу з даними системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET встановлено, що вартість зазначеного транспортного засобу, враховуючи ідентифікаційний VIN-код (WVWZZZ6RZFY214629) та дату першої реєстрації 21.01.2015 року (згідно з реєстраційним документом ТК 128764) складає 6550 євро, що призвело до виникнення сумніві у правильності визначення вартості транспортного засобу.

Вказує, що позивачем на вимогу митного органу не було надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, що є його обов’язком в розумінні ч. 3 ст.53 Митного кодексу України.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказав на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Окрім іншого, у відзиві відповідач вказує на передчасність подання позову, оскільки рішення щодо можливості застосування митної вартості за ціною договору (у випадку надання позивачем додаткових документів в період дії гарантійного строку) на даний час митницею не прийнято. У зв’язку з наведеним просить зупинити розгляд справи до закінчення строку дії гарантійних зобов’язань, а саме до 02.04.2019 року.

Виключний перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В зазначеному переліку відсутня підстава на яку посилається відповідач, а саме закінчення строку дії гарантійних зобов’язань, тому враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 року (суддя Ушенко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі і призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

31.01.2019 року справа передана на розгляд судді Загацькій Т.В. згідно протоколу розподілу справи між суддями у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ушенко С.В.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року прийняти до провадження адміністративну справу №200/871/19-а та призначено до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.03.2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з’явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3, громадянин України, паспорт серії ЕР № 418203, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач, Донецька митниця Державної фіскальної служби України, територіальний орган Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України, є органом доходів і зборів.

Позивачем придбано в Латвійській Республіці транспортний засіб - легковий автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель Polo, який був у використанні, номер кузова НОМЕР_2, об’єм двигуна 1193 см3.

Декларантом ОСОБА_4 (ТОВ «Брокерське агентство «Каяніс») подано до Донецької митниці ДФС електронну митну декларацію №UA700140/2018/000932 від 18.12.2018 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки VOLKSWAGEN, модель Polo, який був у використанні, номер кузова - WVWZZZ6RZFY214629, загальна кількість місць для сидіння – 5, включаючи місце для водія, призначений для використання по дорогах загального призначення, тип двигуна – бензин (а.с. 10-11).

Дана обставина сторонами не заперечується.

Як з’ясовано судом у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4800,00 EUR - графа 42 митної декларації (а.с.10).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: сертифікат відповідності виробника б/н від 15.12.2014 року; рахунок-фактуру 397/ML-2018 від 06.12.2018 року; акт про проведення огляду №209060/2018/73163 від 24.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TR128764 від 10.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TR128823 від 24.12.2018 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару ЕЕ1834400382 від 10.12.2018 року; договір про надання послуг митного брокера №10/2018 від 07.12.2018 року; сервісна книжка від 28.09.2015 року; копія митної декларації країни відправлення №18LV00021021894175 від 18.12.2018 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії ЕР № 418203.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

28.12.2018 року Донецькою митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 17.09.2015 року за №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» та відповідно до вимог Митного кодексу України додаткових документів, а саме: митні документи країни придбання транспортного засобу; банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару; митна декларація країни відправлення; каталоги (у тому числі каталоги країни експорту SuperSCHWACKE), специфікації, прас-листи за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість (а.с.70).

З листа представника митного брокера ОСОБА_4 №127 від 29.12.2018 року вбачається, що на вимогу інспектора митної служби надано наступні документи: сертифікат відповідності виробника, сервісну книжку, ордер на внесок готівки (банківський документ, що підтверджує вартість товару), експортну декларацію. Крім того, зазначено що надати інші документи не має можливості та про відмову в проведенні консультації з митними органами, відповідно до ст.55 Митного кодексу України (а.с. 71).

Відповідач за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №18LV00021021894175 від 18.12.2018 року, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року. Згідно даної картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару Другий метод визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (стаття 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: витяг з програмного комплексу SchwaсkeNet від 07.11.2018 року.

У зв'язку з наведеним, Донецькою митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (ст.60 Митного кодексу України) у розмірі 6550,00 EUR (а.с.62-63).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту – МК України, Кодекс).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з’явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1,2 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України з’явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 28.12.2018 року декларантом позивача до митного оформлення документи (зокрема, декларація митної вартості та рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам п.п. 1,3 ч.2 ст.53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, з’ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, відповідач всупереч приписам ч.3 ст.53 МК України, без зазначення розбіжностей, ознак підробки чи відомостей, які відсутні, але необхідні для числового визначення складових митної вартості чи фактично сплаченої ціни, направив вимогу про надання додаткових документів.

Перелік документів, визначений в п.п.7-8 ч.2 ст.53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин взагалі.

А з приводу документів, визначених п.п.4 і 5 ч.2 ст.53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена через установу банку.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно ч.5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч.2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA700140/2018/000932 від 18.12.2018 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура №397/ML-2018 від 06.12.2018 року це документ, що виданий продавцем SIA ML AUTO (PILDAS IELA 16 B, Ріга, Латвія – 1035), і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 4800 EUR.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунка-фактури №397/ML-2018 від 06.12.2018 року, в тому числі будь які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Латвії інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом SIA ML AUTO (PILDAS IELA 16 B, Ріга, Латвія – 1035) автомобіля марки Volkswagen, модель Polo, та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 4800 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач у оскаржуваному рішенні та картці відмови від 29.12.2018 року та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов’язковою при обчисленні такої вартості.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в фактурі №397/ML-2018 від 06.12.2018 року.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч.5 ст.54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч.1 і 2 ст.58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов’язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні у відзиві не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Volkswagen, модель Polo.

В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Як встановлено судом вище, на переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

По причині наведеного, митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи про сплату вартості товару, які позивачем за результатами проведених консультацій не надані.

За вказаних обставин, на думку відповідача, викладеній у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (ч.2 ст.53 МК України);

- у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання 28.12.2018 року декларантом при первинному декларуванні фактури №397/ML-2018 від 06.12.2018 року, виданої нерезидентом SIA ML AUTO (PILDAS IELA 16 B, RIGA, LV – 1035) на купівлю ОСОБА_3 автомобіля марки Volkswagen, модель Polo, номер кузова – WVWZZZ6RZFY214629, за змістом якої вартість автомобіля в сумі 4800,00 EUR позивач оплатив, а продавець SIA ML AUTO дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце з’явлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Як висновок, доводи відповідача про з’явлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Досліджуючи доводи відповідача про невиконання його вимог від 28.12.2018 року, сформованих під час консультацій, щодо необхідності надання документів, суд виходить із наступного.

В другому абзаці вказаної вимоги, керуючись Митним кодексом України відповідач вимагав надати банківські платіжні документи чи інші платіжні документи. Втім, як стверджує позивач і встановлено судом позивачем надавалась фактури №397/ML-2018 від 06.12.2018 року, з відміткою установи банку та із зазначенням вартості транспортного засобу в сумі 4800,00 EUR.

У вимозі митного органу вказано про можливість визначення ціни імпортованого товару як такого, що не виключає ПДВ та із застосуванням нормативного пробігу згідно програмного продукту Schwacke Net.

Зміст відзиву на позов і мотивувальна частина оскаржуваних рішень свідчить, що за основу визначення митної вартості товару взято інформацію з програмного продукту Schwacke Net.

Оглядом у вільній мережі Інтернет встановлено веб-сайт Schwacke Net за адресою пошуку https://www.schwackenet.de/awonline/de/index.php.

Суд критично ставиться до такої інформації Schwacke Net, яка, як свідчить матеріали справи, визначила митну вартість товару 6550 EUR (а.с. 73-75), виходячи із наступних мотивів.

По перше, вказана інформація Schwacke Net сформована на іноземній (німецькій) мові.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року, зокрема, витребувано у сторін оформлені згідно до вимог ст.94 КАС України копії наступних письмових доказів (з відповідним перекладом на українську мову): усі документи, подані позивачем для розмитнення транспортного засобу марки Volkswagen, модель Polo, номер кузова НОМЕР_3, об'єм двигуна 1197 см3; документи установленої форми і змісту, які засвідчують ту обставину, що позивач не скористався (на час звернення до суду) правом повернення ПДВ за фактом придбання транспортного засобу марки Volkswagen, модель Polo, номер кузова НОМЕР_3, об'єм двигуна 1197 см3; документи установленої форми і змісту, які засвідчують проходження позивачем процедури перетину кордону іноземної держави на межі митного кордону з Україною на транспортному засобі марки Volkswagen, модель Polo, номер кузова НОМЕР_3, об'єм двигуна 1197 см3 - у позивача; усі документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700000/2018/000012 від 29.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості.

Відповідач, подаючи в суд вказану інформацію про оцінку, не забезпечив подання до суду відповідного перекладу такого документа на українську мову. З урахуванням вказаного суд у розумінні статей 74, 75 КАС України не може вважати таку оцінку належним і допустимим доказом.

По-друге, відповідач не обґрунтував підстави і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSCHWAСKE.

Зокрема, за змістом п. 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року за №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із програмного продукту SuperSCHWAСKE від 27.12.2018 року є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SuperSCHWAСKE відповідної ліцензії на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Республіка Латвія.

Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився підтверджується фактурою №397/ML-2018 від 06.12.2018 року, виданою нерезидентом SIA ML AUTO (Pildas Iela 16 B, Raga, LV-1035) на купівлю ОСОБА_3 автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Polo, який був у використанні, номер кузова НОМЕР_2, та її перекладом, якою засвідчено здійснення оплати транспортного засобу у готівковій формі в сумі 4800 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення ст.58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст.ст.59-63 МК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Латвії відомостей щодо не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом SIA ML AUTO (Pildas Iela 16 B, Rіga, LV-1035) автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Polo, який був у використанні, номер кузова НОМЕР_2 за фактурою №397/ML-2018 від 06.12.2018 року, не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 4800 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Донецька митниця Державної фіскальної служби не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов’язкові платежі, що підлягають сплаті при його розмитненні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції.

Керуючись ст.2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст.192-205, ст. 241-247, ст. 255,ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, 87066, АДРЕСА_1 ) до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39496499; 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Луніна, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Донецької митниці Державної фіскальної служби №UA700000/2018/00012 від 29.12.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Донецької митниці Державної фіскальної служби №UA700000/2018/000012/2 від 29.12.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, 87066, АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39496499; 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 1).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 23.04.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.05.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.