Рішення № 81503844, 24.04.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2019 р. Справа № 924/1122/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" м. Київ

до приватного підприємства "АСГАРД-ТК" м. Хмельницький

про стягнення 81543815,84грн., з яких: 35983434,57 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247774,11 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15312607,16 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 119-К-О від 03.01.17р.

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 22.01.19р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

04.12.2018 р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" м. Київ до приватного підприємства "АСГАРД-ТК" м. Хмельницький про стягнення 59 000 111,51 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

Ухвалою суду від 10.12.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання розрахунку із зазначенням відомостей про особу, яка його склала та дати його складання.

02.01.19р. на адресу суду надійшов лист АТ КБ "Приватбанк", в якому на виконання ухвали суду від 10.12.2018р. позивачем подано розрахунок заявленої до стягнення заборгованості із зазначенням відомостей про особу, яка його склала та дати його складання.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 24 січня 2019 року.

В підготовчому засіданні 24.01.19р. оголошено перерву до 11 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1122/18 на тридцять днів. Також відкладено підготовче засідання на "26" лютого 2019р.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2019р. заяву КБ "ПРИВАТБАНК" про збільшення розміру позовних вимог від 26.02.19р. прийнято, підготовче засідання відкладено на 18 березня 2019 року.

18.03.2019р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на "28" березня 2019р.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2019р. підготовче засідання відкладено на 1 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 квітня 2019 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Київ звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "АСГАРД-ТК" м. Хмельницький про стягнення 81543815,84грн., з яких: 35983434,57 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247774,11 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15312607,16 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором лізингу від 20.08.2016р. Зокрема позивач наголошує на тому, що 20.08.2016 р. між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є AT "ПРИВАТБАНК" та ПП "АСГАРД-ТК" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №4А16064ЛИ, відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Стверджує, що у пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 195537673 грн. За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна. AT КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 6.2.11. Договору, в редакції додаткової угоди від 22.08.2016р. Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)": лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором. На Лізингоотримувача було покладено обов'язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2.

За змістом п. 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. Договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у Додатку №2. Відповідно до Додаткової угоди від 04.11.2016 року починаючи з 07.11.2016 року відсоткова винагорода становить 10,5% річних. Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору) передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016, 25.08.207, а починаючи з 25.09.2017 - щомісяця до 25.07.2024 року.

Наголошує на тому, що з графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 2300443,21 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 161031024,85 грн. З виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 16.10.2018 року залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 188310686,58 грн. У Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 188310686,58 - 161031024,85 = 27279661,73грн. Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати нараховану відсоткову винагороду щомісяця у період з 25-го по останній день місяця. Станом на 30.09.2018 року несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді складала 22531637,81 грн., яка не була сплачена.

Позивач зазначає, що у пункті 7.1. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород. Лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору банком була нарахована Відповідачу пеня у розмірі 9188811,97грн.

У заві про збільшення позовних вимог від 26.02.2019р. позивачем також зазначено, що у зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном за відповідачем рахується прострочена заборгованість, яка збільшилась після заявлення позовних вимог та становить 81543815,84грн., з яких: 35983434,57 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247774,11 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15312607,16 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.

У письмових поясненнях від 01.04.2019р. позивач наголошує на тому, що згідно графіку лізингових платежів та виписки по рахунку 20718050001544: станом на 25.09.2017р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 2 300 443,21 грн., проте не здійснив погашення, а тому платіж став простроченим; 2 300 443,21 - прострочка; 27.09.2017 р. Відповідач погасив 310 000,00 грн. Отже, 2 300 443,21грн. - 310 000,00грн. = 1 990 443,21грн. - прострочена заборгованість по лізингових платежах з 27.09.2017 р. Станом на 25.01.2019р розраховується за аналогією: Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 2 300 443,21 грн., проте не здійснив погашення. У Відповідача також вже на 25.01.2019р. існувала просрочена заборгованість по лізингових платежах у сумі 33 814 991,36грн.( 33 814 991,36грн, + 2 300 443,21 грн. = 36 115 434,57грн.). Відповідач 31.01.2019 р. частково здійснив погашення у розмірі 132 000,00 грн. Отже, 36 115 434,57 грн. - 132 000,00 грн. = 35 983 434,57грн. - просрочена заборгованість по лізингових платежах з 31.01.2019р. Щодо процентної винагороди - за змістом п. 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. Договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингової платежу, який зазначений у Додатку №2. Відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року починаючи з 07.11.2016 року відсоткова винагорода становить 10,5% річних.

Стверджує, що згідно з абз.2 п. 2.3.4. Договору розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначеного в Додатку 2. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими. Отже, розрахунок винагороди за користування предметом лізингу у період з 20.08.2016р. по 07.11.2016р. здійснювався за ставкою 12% річних та з 07.11.2016 за ставкою 10,5% річних.

Наголошує на тому, що станом на 31.08.2016р. нараховано винагороди за користування лізинговим майном - 391075,34грн., що відповідає значенню гр.8 розрахунку заборгованості. Розрахунок: 195537673,00*12*6/360/100 = 391075,34грн. - сума нараховується за період з 25.08.2016р. по 31.08.2016р. Таким чином нарахування винагороди здійснюється і з 07.11.2016р, але при цьому вже використовується ставка 10,5% річних. Все це відображається в розрахунку заборгованості. Що стосується пені: у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, цього Договору, термінів повернення кредиту, цього Договору, винагороди, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п. 7.1 Кредитного договору. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, цього Договору, здійснюється протягом 5 (п'яти) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Позичальником (п. 7.10 Договору). Термін позовної давності - 15 років, (п. 7.9)

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

У відзиві на позов від 08.02.2019р. відповідач зазначив, що заявлені Позивачем вимоги не можуть бути задоволені. Звертає увагу суду про неправомірне нарахування AT КБ "ПРИВАТБАНК" сум винагороди за користування лізинговим майном, які відображені у документі - "виписка с 01.01.2000 г. по 30.09.2018 г. рахунок №2078305705.

ПП "АСГАРД-ТК" зазначає, що сума у розмірі 53677,01 грн. ним була сплачена 30.11. 2017року, про що у документі - "виписка с 01.01.2000 г. по 30.09.2018 г. pax №20783057051964 ПП "АСГАРД-ТК", наявна відповідна відмітка. Сума у розмірі 105700,62 грн. ним була сплачена 31.10.2017 року, про що у документі - "виписка с 01.01.2000 г. по 30.09.2018 г. pax №20783057051964 . Також зазначає, що ПП "АСГАРД-ТК" виконував та продовжує виконувати умови Договору, здійснювати лізингові платежі, що спростовує визначений AT КБ "ПРИВАТБАНК" розмір заборгованості по Договору, оскільки вона зменшилась внаслідок здійснених ПП "АСГАРД-ТК" проплат.

Наголошує на тому, що положення пунктів 2.3.3. та 7.1. Договору свідчать про подвійну відповідальність ПП "АСГАРД-ТК", яка полягає у сплаті підвищеного розміру відсоткової винагороди за користування майном та у сплаті пені.

Також стверджує, що у позовній заяві Позивачем не зазначається про завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором. На думку відповідача, Позивач не лише не зазнає збитків, але отримує суттєву компенсацію за невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, залишаючись при цьому власником майна, яке передано у лізинг.

Відповідач звертає увагу суду також на ту обставину, що усвідомлюючи тимчасову неможливість своєчасної та повної сплати суми лізингових платежів по Договору він неодноразово звертався до Позивача з проханням переглянути розмір лізингових платежів вбік зменшення та надати згоду на передачу майна в сублізинг. Позивач не надав Відповідачу погодження на сублізинг, що у подальшому позбавило Відповідача можливості вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання по Договору.

Просить суд врахувати сплату Відповідачем лізингових платежів та винагороди за договором фінансового лізингу, відсутність обґрунтованого розрахунку пені та розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з винагороди за користуванню майном, а також помилок у наданих Позивачем документах щодо суми заборгованості та здійснених на їх підставі нарахувань.

У відповіді на відзив від 26.02.2019р. позивач зазначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК). Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК). Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу №4А16064ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1, №2, №3, які є невід'ємними частинами цього договору (п.10.3 та п.11.1Договору), а також ряд додаткових угод до нього, підписано сторонами з накладанням електронного цифрового підпису.

Наголошує, що оскільки, Відповідач порушив умови договору фінансового лізингу виключно через свої дії, відповідальність за порушення зобов'язання несе саме Відповідач, й прострочка кредитора, визначена ст. 612, 613 ЦК України відсутня, а відтак й наслідки, визначені ст. ст. 612, 613 ЦК України не можуть бути застосовані.

Що стосується заборгованості по лізинговим платежам. Графіком лізингових платежів зазначає, що передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016 починаючи з 25.08.2017 - щомісяця до 25.07.2024 року. З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 2 300 443,21 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 161 031 024,85 грн. Також, що після сплати лізингового платежу 25.01.2019 року 2 300 443,21 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 151 829 252,01грн. З виписки по рахунку №20718050001544 та розрахунку заборгованості станом на 31.01.2019 року вбачається, що залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 187 812 686,58 грн. Таким чином, у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 187812 686,58 - 151 829 252,01 = 35 983 434,57грн.

Також зазначає, що перед укладанням договору фінансового лізингу Відповідач знав, що умовами договору фінансового лізингу заборонено передавати в сублізинг предмет договору без згоди Позивача, й погодився з зазначеною умовою.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.08.2016 між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та приватним підприємством "АСГАРД-ТК" (надалі - Лізингоодержувач, перший відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №4А16064ЛИ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу. У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 195 537 673 грн.

За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.

Відповідно до розділу 2 договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору. Лізингоодержувач сплачує Банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда) у розмірі 500,00 гривень 00 копійок у день укладення цього Договору; відсоткову винагороду за користування Майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування Майном складає 24 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно Додатку №2. Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору, винагороду за користування майномотриманим в лізинг.

Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в Додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим Договором у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором, У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.

Після першого розрахунку винагороди за період з дати надання майна у лізинг, подальший розрахунок винагороди у наступних періодах відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти після попереднього розрахунку розглядаються як початкові "п" і "і" набувають нові первинні значення, а до значення "Аі" за перший день в історії кожного наступного періоду розрахунку додається сума не погашеного вхідного залишку заборгованості за предмет лізингу на цю дату. При від'ємному значенні, сума винагороди "V" сплаті не підлягає. Сплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні.

Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір винагород та/або платежів по відшкодуванню інших витрат банка, пов'язаних з виконанням цього Договору при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); збільшенні ставок, чинних на момент укладання цього договору податків, зборів та інших передбачених чинним законодавством України платежів, що мають відношення до Майна або до визначення розміру лізингової плати. При цьому Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про зміну розміру винагород та/або платежів по відшкодуванню інших витрат Банка протягом 7 календарних днів з дати зміни (п.п. 2.3.4., 2.4 договору).

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк дії договору встановлено з дати його підписання і до 25.07.2024р. (п. 9.1.).

В п. 10.4. договору зазначено, що він укладений /підписаний із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.

Сторонами також підписано додатки до договору фінансового лізингу, а саме: додаток №1 (найменування нерухомого майна - предмету фінансового лізингу); додаток №2 (графік лізингових платежів); додаток №3 (акт №1 прийому–передачі майна); додатки складено із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.

Сторонами також підписано додаткову угоду про внесення змін у п.п. 2.3.4. основного договору; додаткову угоду про внесення змін у п.п. 2.3.2, 2.3.3. основного договору (додаткові угоди складено із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами).

Сторонами також підписано та скріплено печатками сторін додаткову угоду від 22.08.2016р. про внесення змін у п.п. 1.4, 2.3.4,. 6.2.11. основного договору та від 25.08.2016р. про внесення змін у п.п. 4.2., 6.2. основного договору.

Також позивачем надано у матеріали справи повідомлення про прострочену заборгованість із повідомленнями - розписками про вручення відправлення спецзв’язку від 06.10.2017р., 08.11.2017р., виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 17.10.2018р., виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 30.09.2018р., виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 16.10.2018р., виписки по рахунку з 17.10.2018р. по 31.01.2019р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна. Лізингоодержувач свої зобов’язання у частині внесення лізингових платежів, у строки які визначені договором не виконує належним чином, порушуючи їх сплату, станом на 31.01.2019р. заборгованість становить 81543815,84грн., з яких: 35983434,57 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247 774,11 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15312607,16 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове їх стягнення з відповідача.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з статтею 263 Господарського кодексу України (ГК України) господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (стаття 292 ГК України).

Зобов’язання які виникли між позивачем та відповідачем урегульовані договором лізингу, який відповідає статті 806 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 292 ГК України. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Частиною 2 статті 11 цього Закону передбачено, що Лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2016р. між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та приватним підприємством "АСГАРД-ТК" (надалі - Лізингоодержувач, відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №4А16064ЛИ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу. В п. 10.4. договору зазначено, що він укладений /підписаний із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.

Так ст. 181 ГК України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору від 20.08.2016р. № 4А16065И як доказ того, що договір фінансового лізингу дійсно був підписаний (скріплений печатками) обома контрагентами шляхом накладення електронних цифрових підписів з посиленим сертифікатом ключа, які прирівнюються до власноручних підписів з підстав, передбачених ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Крім того, ЕЦП має буквенно-цифровий вираз, який може бути відображений на документах, підписаних за допомогою ЕЦП для можливості ідентифікації підисувачів. Тому позивачем обставина укладення договору від 20.08.2016р. № 4А16065И в судових засіданнях була підтверджена. Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1, №2, №3, які є невід'ємними частинами цього договору, а також додаткові угоди до нього, підписано сторонами з накладанням електронного цифрового підпису.

Також до договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1, №2, №3 та додаткових угод додані результат перевірки накладання електронного цифрового підпису на сайті АЦСК https://acsk.privatbank.ua., на вищевказаних документах, підписаних з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, позначка грифу "БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ" в правому верхньому куті першого аркуша є в наявності. Документи підписані з використання цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАГБАНК" у порядку, передбачену Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013 р.

Судом встановлено, що укладаючи Договір сторони погодили предмет ціну та строк дії, позивач передав відповідачу предмет, за користування яким останній взяв на себе зобов’язання розраховуватись згідно з графіком лізингових платежів (Додаток №2). Як вбачається з наданих Банком розрахунків за період з 17.10.2018р. по 31.01.2019р. (з урахуванням часткових сплат) прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна збільшилась та становить 35983 434,57грн. Окрім цього, за змістом п. 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. Договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингової платежу, який зазначений у Додатку №2. Відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року починаючи з 07.11.2016 року відсоткова винагорода становить 10,5% річних.

Згідно абз.2 п. 2.3.4. Договору розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначеного в Додатку 2. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими. Отже, розрахунок винагороди за користування предметом лізингу у період з 20.08.2016р. по 07.11.2016р. здійснювався за ставкою 12% річних та з 07.11.2016 за ставкою 10,5% річних.

Доводи відповідача про те, що у додатку №2 (графік лізингових платежів) визначено лише термін здійснення платежів, розмір лізингових платежів у рахунок викупу майна та залишок лізингового платежу, інших платежів графік не містить судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили предмет ціну та строк дії, позивач передав відповідачу предмет, за користування яким останній взяв на себе зобов’язання розраховуватись згідно з графіком лізингових платежів (Додаток №2). Як вбачається з наданих Банком розрахунків, починаючи з 25.08.2016р. по 31.01.2019р. Лізингоодержувачем було прострочено сплату лізингових платежів на загальну суму 35983434,57 грн. та починаючи з 26.08.2016р. по 31.01.2019р. сплату винагороди за користування майном в сумі 30247774,11 грн. При цьому відповідачем не надано доказів сплати лізингових платежів підприємством "АСГАРД-ТК" згідно з графіком, погодженим сторонами за спірний період.

Доводи відповідача щодо неврахування позивачем здійснених ПП "АСГАРД-ТК " лізингових платежів по Договору судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до виписок позивача від 01.10.2018р. по 31.01.2019р. здійснені відповідачем проплати були зараховані в рахунок погашення боргу за спірний період.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За розрахунками позивача, пеня склала 15312607,16 грн. за період з 27.09.2017р. по 31.01.2019р.

Будь-яких заперечень із наданням власних контр розрахунків проти доводів та розрахунків позивача від відповідача до суду не надійшло, отже суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, доводи відповідача щодо застосування позивачем подвійної відповідальності у п. 2.3.3. договору та п. 7.1. договору судом до уваги не приймаються.

Так, відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У пунктах 7.1., 7.10 Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожен конкретний випадок порушення зобов’язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов’язання повинне бути виконане.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даними приписами передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про нарахування неустойки протягом 15 років з дня, коли зобов’язання повинне бути виконане розцінюється судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому сторони, користуючись своїми правами відповідно до ст. 611 ЦК України, у договорі погодили нарахування пені – подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу).

Відповідно до п. 6, 8 Положення про основи процентної політики Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277, облікова ставка Національного банку - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку. Рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку України на засіданні з питань монетарної політики на підставі пропозицій Департаменту монетарної політики та економічного аналізу після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики.

Облікова ставка НБУ визначається у відсотках річних, а тому математично обчислення облікової ставки в розрізі одного дня здійснюється шляхом поділу розміру облікової ставки (річної процентної ставки) на 365 днів. При цьому, оскільки розмір пені визначено у відсотках річних, для обчислення суми пені необхідним є переведення величини, вираженої у відсотковому відношенні в абсолютну величину, що потребує ділення першої на 100. Результатом такої математичної операції є розмір частки суми заборгованості, що підлягає сплаті за річний період прострочення.

Таким чином, математично правильною формулою обчислення пені відповідно до п.п. 7.1, 7.10 Договору є наступна: Пеня (?Р) = s * р% * Q, де: ?Р – сума пені; s – сума заборгованості; р% - ставка пені (у відсотках за день прострочення); Q – кількість днів прострочення випливає із частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Також відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що усвідомлюючи тимчасову неможливість своєчасної та повної сплати суми лізингових платежів по Договору він неодноразово звертався до Позивача з проханням переглянути розмір лізингових платежів вбік зменшення та надати згоду на передачу майна в сублізинг.

З цього приводу судом зазначається, що укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили умову про заборону передавати в сублізинг предмет договору без згоди Позивача. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від укладення договору на невигідних для себе умовах.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Доказів проведення розрахунку з позивачем відповідач суду не надав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заявлене усне клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає зважуючи на вісутність поданих доказів в його обгрунтування.

При цьому судом враховується, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" м. Київ до приватного підприємства "АСГАРД-ТК" м. Хмельницький про стягнення 81543815,84грн., з яких: 35983434,57 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247774,11 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15 312607,16 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "АСГАРД-ТК" (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 38353253) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 35983434,57 грн. (тридцять п’ять мільйонів дев’ятсот вісімдесят три тисячі чотириста тридцять чотири гривні 57 коп.) - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30247774,11 грн. (тридцять мільйонів двісті сорок сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 11 коп.) - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 15312607,16 грн. (п’ятнадцять мільйонів триста дванадцять тисяч шістсот сім гривень 16 коп.) - пеня за порушення грошового зобов'язання, 672350,00 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 02.05.2019р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 4 прим.: 1- до справи, 2,3 - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, та 49501, м. Дніпро, Набережна Перемоги, 30), 4 - ПП "АСГАРД-ТК" (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5). Всім з повід про вручення.