Постанова № 81499544, 24.04.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/20223/18

Провадження № 2-а/520/74/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Кирикової О.О,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

та закриття провадження по справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 13 грудня 2018 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного Регіону Чорного моря про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря №100984 від 07грудня 2018 року, а також про закриття провадження у адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

07 грудня 2018 року державним інспектором Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07 грудня 2018 року №100984 на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 765 гривень, як на посадову особу підприємства TOB «TIC-ЗЕРНО».

Позивач зазначає, що не підлягає адміністративній відповідальності, як посадова особа, оскільки позивач здійснює представництво на підставі довіреності та не є посадовою особою ТОВ «ТІС-Зерно».

Також позивачем зазначено, що надане державним інспектором Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря направлення на проведення планової перевірки від 30.11.2018р. № 100137 не містило переліку питань для здійснення планової перевірки, як це вимагається абзацом ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Також у направленні на проведення планової перевірки від 30.11.2018р. № 100137 предметом перевірки було вказано додержання вимог природоохоронного законодавства, які залишалися під дією мораторію до 31 грудня 2018 року.

23 лютого 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017р. № 1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою визначено перелік органів, які виведені з-під дії мораторію в певній частині своїх повноважень.

Мораторій на проведення перевірок не поширювався на перевірки Державної екологічної інспекції та її територіальних органів лише в частині державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки. Всі інші перевірки, у тому числі щодо додержання вимог природоохоронного законодавства України, залишалися під дією мораторію.

Крім того, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного Моря на час перевірки не було оприлюднено на офіційному веб-сайті уніфіковану форму актів з переліком питань, що відповідала б діючій Постанові Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. № 342.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Також, згідно з Позицією Державної регуляторної служби України щодо наявності повноважень у органів державного нагляду на проведення заходів державного нагляду й права суб`єктів господарювання не допускати їх до проведення цих заходів за відсутності затверджених уніфікованих актів» від 28.12.2018 року, із початком застосування нових методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим методикам, а органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом про нагляд (контроль) уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

У відповідь на незаконність проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного Моря, керуючись ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» відмовило в допущенні до перевірки.

На підставі вищевикладеного, представник позивача вважає, що постанова №100984 від 07.12.2018 р. про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП, є незаконною, підлягає скасуванню, а справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП закриттю.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування постанови та закриття провадження у справі.

18 січня 2019 року до суду надійшов відзив від представника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на позовну заяву, в якому представник позов не визнає та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 довіреністю ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» було уповноважено представляти інтереси при здійсненні перевірок TOB «TIC-ЗЕРНО». ОСОБА_1 була належним чином уповноважена та мала підстави приймати рішення щодо не допуску інспекторів відповідача до проведення планових заходів нагляду за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до Постанови №100984 від 07.12.2018 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря було встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , яка працює на посаді представник за довіреністю TOB «ТІС-Зерно», вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме, вчинила перешкоди для виконання посадовими особами органів, які здійснюють державний контроль покладених на них обов`язків.

Відповідач зазначив, що є хибним висновок стосовно того, що Відповідач не мав права взагалі проводити планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства України, оскільки Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» забороняє таким органам до 31 грудня 2018 року проводити планові перевірки всіх підприємств.

На виконання п. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до п. 8722 річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Держекоінспекції №710 та п. 25121 Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16.11.2017 №139 (з урахуванням змін, внесених Державної регуляторної служби України від 28.11.2017 №151. від 29.01.2018 №13, від 18.06.2018 №95 та від 06.08.2018 №107) у період з 04.12.2018 року до 17.12.2018 року на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Зерно» (ЄДРПОУ 37468469), що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул.. Чапаева, 60 Відповідачем буде проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, ступінь ризику: високий.

Перевірка Позивача мала бути проведена відповідно до вимог діючого законодавства, річних планів затверджених Держекоінспекцією у році, що передує року проведення державного нагляду суб`єкта господарювання, що відповідає вимогам п. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо дії мораторію, представник відповідача зазначає, що до 31.12.2018 року, Держекоінспекція та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо проведення державного нагляду (контролю) виключно щодо екологічної та радіаційної безпеки.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 50 Конституції України закріплено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Як зазначено у ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і підпорядкування, а також громадянами.

Позивач під час провадження господарської діяльності на об`єкті підвищеної небезпеки, має гарантувати кожному громадянину України право на безпечну землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси.

Представник відповідача зазначає щодо уніфікованої форми актів, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» № 752 від 28.08.2013 року, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 09.08.2017 року затверджено Уніфіковану форму акта, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони природного навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та оприлюднено на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затверджену Наказом №652 від 28.09.2017 року, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та підпорядковується їй.

На теперішній час, Наказ №303 від 09.08.2017 року Державною екологічною інспекцією України не скасовано ані Державною екологічною інспекцією України, ані судом та є затвердженою діючою формою для використання Державною екологічною інспекцією та її територіальними органами.

20.02.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій останній вважає посилання відповідача викладені у відзиві необґрунтованими та безпідставними.

11 березня 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.04.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря у судове засідання призначене на 24.04.2019 року не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про особисте сповіщення представника від 16.04.2019 року, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача сторін по справі, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності представника відповідача по справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря Державної екологічної інспекції України було видано направлення №100137 від 30 листопада 2018 року на перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в термін з 04 грудня 2018 року по 17 грудня 2018 року.

07 грудня 2018 року державний інспектор Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря прибув на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» для проведення планового заходу нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства.

07 грудня 2018 року представником Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря було складено протокол №100984 від 07 грудня 2018 року про адміністративне правопорушення за ст. 188-5 КУпАП, у відношенні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» - ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності №ОС-04/01/18 від 03.12.2018 року, до якого (протоколу) було долучено заперечення ОСОБА_1 .

Представником Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря винесено постанову №100984 від 07.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. 00 копійок, у зв`язку з відмовою в допуску до перевірки.

Згідно з вказаною постановою, вбачається, що позивач допустила невиконання законних розпоряджень посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища: не допустила державних інспекторів до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО», чим порушила ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», за яке передбачена відповідальність за ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

ОСОБА_1 , вважаючи вказану постанову незаконною, звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати оскаржувану постанову, а справу про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП - закрити.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КпАП України).

В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 2 статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 62 Конституції України встановлює презумпцію невинуватості, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У свою чергу, статтею 287 КУпАП особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, надано право оскаржити її.

Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що зоскаржуваної постанови та розміру штрафу накладеного, як адміністративне стягнення, на ОСОБА_1 , вбачається, що на останню накладено таке стягнення саме, як на посадову особу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО».

З наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_1 не входила до числа працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» відповідно до витягу зі штатного заміщення на 30.11.2018 року та довідки №1101/11 від 11.01.2019 року.

ОСОБА_1 здійснювала представництво на підставі довіреності №ОС-04/01/18 від 03 грудня 2018 року (а.с.19).

Відповідно до вказаної довіреності, ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» в особі директора Чобітько І . В ., уповноважило спеціаліста з охорони навколишнього середовища І категорії - ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» у відносинах з зокрема Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Міністерством екології та природних ресурсів України та іншими дозвільними органами з питань щодо оформлення документів дозвільного характеру та погоджувальних документів у сферах охорони навколишнього природного середовища, а також представляти підприємство при здійсненні перевірок ТОВ «ТІС-ЗЕРНО».

Відповідальність посадових осіб вища ніж відповідальність громадян згідно статті 188-5 КУпАП.

Згідно із ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Суд вважає, що представництво на підставі довіреностіне передбачає службових обов`язків та виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 як посадової особи у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. 00 копійок.

Статтею 188-5 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків.

Таким чином, підставою для адміністративної відповідальності є невиконання саме законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.ї ч.2 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам.

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) територіальні органи Держекоінспекції керуються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється, в тому числі, за принципом здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Відсутність правомірності, законності розпоряджень чи приписів органу влади зумовлює відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо посилань представника позивача, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на відсутність затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суд зазначає наступне.

Станом на час винесення спірної постанови на власному офіційному веб-сайті Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря уніфікована форма акта перевірки не була опублікована.

Пунктом 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи державного нагляду здійснюються у спосіб та за формою, які встановлюються законами.

Відповідно до пункту 15 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Пунктом 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку визначеному законодавством.

Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів, що затверджується наказом такого органу.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), розробляються Державною регуляторною службою України, і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методики), були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342були визнані такими, що втратили чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» та пункт 20 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 р. № 1103.

Тобто, із початком застосування нових Методик з1 вересня 2018 року наступили такі правові наслідки:

1. Всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам.

2. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом про нагляд (контроль) уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

3. Згідно з положеннями частини третьої статті 22 Закону про нагляд (контроль) якщо не затверджені критерії розподілу суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб`єкти господарювання вважаються суб`єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п`ять років.

Основні положення, що визначають порядок розроблення уніфікованих форм документів, зафіксовано в ДСТУ 3843-99. За визначенням, наведеним у даному стандарті визначенням, уніфікованою формою документа є сукупність реквізитів, установлених відповідно до завдань, вирішуваних у певній галузі діяльності, і розміщених за певними правилами на носії інформації.

Відповідно до розділу 9 ДСТУ 3843-99 скасування державної уніфікованої форми документа здійснює розробник, зокрема, у разі розроблення замість неї іншої уніфікованої форми документа.

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», затвердження уніфікованої форми акта, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), є виключним повноваженням Кабінету Міністрів України.

Завданням органів державного нагляду (контролю) є наповнення затвердженої Кабінетом Міністрів України уніфікованої форми акту змістом, який має відповідати завданням, що вирішуються ними у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) у віднесених до їх відання сферах.

Із виданням Кабінетом Міністрів України постанови від 10.05.2018 № 342 були докорінно змінені підходи до розроблення органами державного нагляду (контролю) критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, та затверджена уніфікована форма акту, що складається за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), яка за структурою, формою та змістом відрізняється від форми, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752.

Уніфікована форма акту, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, була скасована, оскільки вказана постанова була визнана такою, що втратила чинність.

Таким чином, оскільки уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на виконання положень Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містять усієї сукупності реквізитів, передбачених уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, а реквізити, які за формою та змістом залишились незмінними, розміщуються на аркуші не за правилами, встановленими уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, вони не можуть використовуватись органами державного нагляду (контролю), незважаючи на те, що нормативно-правові акти, якими вони були затверджені, продовжують залишатися чинними.

Уніфіковані форми актів, розроблені та затверджені органами державного нагляду (контролю) відповідно до методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752 та від 10.05.2018 № 342, мають суттєву відмінність.

Уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику.

Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) зокрема, якщо органом державного нагляду (контролю) порушено вимоги щодо періодичності проведення перевірок та, якщо не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб- сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

За таких обставин, враховуючи відсутність існування чинної уніфікованої форми акта перевірки та її оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідача, а також наявність у відповідача, як територіального органу Державної екологічної інспекції України, що діє у її складі та їй підпорядкований, відповідно до покладених на нього завдань у сфері нормотворення, виключно повноважень на узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належить до його компетенції та підготовку і внесення в установленому порядку пропозицій до Держекоінспекції України щодо його вдосконалення, суд вважає правомірним недопущення до перевірки.

Щодо посилань представника позивача, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на невідповідність направлення від 30.11.2018 року №100137.

Судом встановлено, що в направленні на проведення планової перевірки від 30.11.2018 року №100137 перелік питань, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), не визначено, як це передбачено приписами абзацу 9 ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з абзацем 9 ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

За таких обставин, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» мало право відмовити у допущенні до перевірки інспектора Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, оскільки відмова в допущенні до перевірки є реалізацією права, що гарантоване ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо посилань представника позивача, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на порушення заборони проведення перевірок відповідно до Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до направлення на проведення планової перевірки від 30.11.2018 року №100137 предметом перевірки є додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» вимог природоохоронного законодавства України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 р. № 1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначено перелік органів, які виведені з-під дії мораторію тільки в певній частині своїх повноважень, тому Держекоінспекції та її територіальним органам дозволили здійснювати контроль лише за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, та всі інші перевірки, у тому числі, додержання вимог природоохоронного законодавства України залишалися під дією мораторію до 31 грудня 2018 року, тому відповідач не мав права взагалі проводити планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства України, оскільки це заборонено чинним законодавством.

Враховуючи відсутність у направленні на проведення перевірки переліку питань перевірки, таке направлення зумовлює неможливість встановлення в тому числі й питань, на які поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» правомірно скористалось правом недопуску до проведення перевірки відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря Державної екологічної інспекції України під час допущення до здійснення спірних перевірок не було дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови може скасувати постанову і закрити справи.

Відповідно до ст.81 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.188-5 КУпАП, тому постанова у справі про адміністративне правопорушення №100984 від 07.12.2018 року, винесена державним інспектором Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 188-5 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 286 КАС України, ст.ст.188-5, 247, 280, 293 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, 12 Лінія Люстдорфськаої дороги, 22) про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Дмитренка Михайла Петровича №100984 від 07.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 765 гривень на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-5 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.