Рішення № 81494968, 26.04.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1933/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2019 Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУПФУ) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови старшого державного виконавця від 07.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 10200 гривень у виконавчому провадженні № 57627175.

Свої вимоги позивач мотивував тим що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі №711/8142/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 22.09.2017 року на пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Черкаської області від 22.09.2017 року №18-215 вих. 17 без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії за період з 22 вересня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.

За вказаною постановою суду, яка набрала законної сили 15.08.2018 Управлінням 18.09.2018 здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії (протокол від 18.09.2018) та донараховано суму пенсії в розмірі 260297,94 грн.

Таким чином, позивач вважає, що рішення суду по справі № 711/8142/17 було виконано в добровільному порядку 18.09.2018 до відкриття виконавчого провадження 08.11.2018, тому підстав для стягнення штрафу у державного виконавця не було.

За таких обставин позивач просив скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. від 07.02.2019р. за виконавчим листом від 04.09.2018р. №711/8142/17 (ВП 57627175).

Ухвалою суду від 06.03.2019 позовну заяву залишено без руху.

Після виконання вимог ухвали від 06.03.2019, ухвалою від 10.04.2019 адміністративний позов ГУПФУ прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник позивача в судове засідання надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання. Причини неявки суду невідомі.

У визначений ухвалою суду від 10.04.2019 строк відповідачем не подано відзив на позов ГУПФУ.

Суд дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі №711/8142/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 22.09.2017 року на пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Черкаської області від 22.09.2017 року №18-215 вих. 17 без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії за період з 22 вересня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.

За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, Придніпровським районним судом м. Черкаси 04.09.2018 видано виконавчий лист.

Згідно протоколу від 18.09.2018 ГУПФУ в Черкаській області здійснило індивідуальний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018, яким було донараховано пенсію в розмірі 260297,94 грн.

Відомості про оскарження стягувачем правильності вказаного розрахунку у суда відсутні.

08.11.2018 державним виконавцем ВПВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57627175.

Постановою державного виконавця ВПВР ОСОБА_2 від 07.02.2019 у виконавчому провадженні №57627175 на боржника ГУПФУ за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в розмірі 10200 гривень, на підставі ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до змісту даної постанови вона мотивована тим, що рішення суду боржником не виконано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в МЮУ 15 січня 2015 р. за № 40/26485,- головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об’єднаними управліннями (далі – управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, в т.ч. планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; організовує роботу управлінь Фонду щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» основним завданням Фонду, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: 1)надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; 3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; 3-1) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення; 4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; 5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 6) добровільні внески; 7) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Вирішуючи питання про правомірність винесення вказаної постанови, суд зважає на той факт, що відповідачем не доведений факт невиконання рішення позивачем саме без поважних причин.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області згідно протоколу 18.09.2018р. здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії та донарахувало суму пенсії в розмірі 260297,94грн.

28.08.2018 набрав законної сили Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Відповідно вказаного Порядку черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Таким чином, виконання судового рішення буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як передбачено статтею 75 цього Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами розгляду справи, суд встановив, що ГУПФУ частково виконало рішення суду від 15.08.2018, провівши відповідні нарахування (перерахунок пенсії) ОСОБА_1, але виплату коштів не здійснило, у зв’язку із відсутністю фінансування з Державного бюджету України та положень, визначених відповідними постановами КМУ.

Суд вважає, що невиконання ГУПФУ судового рішення від 15.08.2018 по справі №711/8142/17 в частині проведення виплати пенсії (грошових коштів) ОСОБА_1 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та положень, визначених відповідними постановами КМУ, - не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає права стягувача на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція неодноразово сформульована Верховним Судом України, зокрема у постановах від 24 березня 2015р. (справа № 21-66а15), від 13 жовтня 2015 (справа №21-2635а15), від 02.12.2015 року (справа №21-4538а15).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повноваження виконавця винести постанову про накладення на боржника (юридичну особу) штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі повторного невиконання без поважних причин ним рішення суду, за якими він зобов’язаний особисто вчинити певні дії.

Водночас поважність причин невиконання рішення суду підлягає оцінці державним виконавцем з урахуванням обставин кожного виконавчого провадження.

Крім того, для застосування штрафу у подвійному розмірі обов’язковою умовою є повторність невиконання рішення суду без поважних причин.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 02.04.2019 у справі № 711/1290/19, яке набрало законної сили, скасовано постанову державного виконавця ВПВР від 21.01.2019 у ВП №57627175 про накладення штрафу на ГУПФУ в розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду у справі №711/8142/17.

Таким чином, на даний час відсутня ознака повторності невиконання рішення суду без поважної причини, яка є обов’язковою для застосування подвійного розміру штрафу, передбаченого ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Водночас відповідачем не надано суду відзив на позов, а також доказів обґрунтованості оскаржуваної постанови у ВП №57627175.

Таким чином, позовні вимоги ГУПФУ до ВПВР необхідно задовольнити, а постанову від 07.02.2019 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №57627175 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в розмірі 10200 гривень - скасувати.

Керуючись ст. 1-2, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2, 6, 9, 77, 241-246, 268-269, 271, 287 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову від 07.02.2019 винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №57627175 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (м. Черкаси вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 21366538) в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_3