Рішення № 81492334, 26.04.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/1161/2019

243/2436/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Гусинського М.О.,

при секретарі Мірошниченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі № 12 суду м. Слов’янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду із позовом до ПАТ «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.03.1995 року вона працевлаштувалась та почала свою трудову діяльність з посади оператора поста централізації на станції Микитівка Донецької залізниці. 08 липня 2016 року позивач була прийнята до Структурного підрозділу “Донецька дирекція залізничних перевезень” Регіональної філії ПАТ “Укрзалізниця”.

Згідно до наказу (розпорядження) № 4706/ДН-ос від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 була звільнена з 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату.

Проте після звільнення із позивачем не було проведено повного розрахунку, а саме: роботодавець не розрахувався із нею по заборгованості із заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року, не було виплачено компенсацію за 47 днів щорічної відпустки, що також відображено в наказі від 10.07.2017 року, а також вихідну допомогу у розмірі не менше середнього заробітку, у відповідності до положень ст. 44 КЗпП України:

- березень 2017 року - 5 344,30 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 1 690,65 грн.);

- квітень 2017 року - 3 767,21 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 3 698,30 грн.);

- травень 2017 року - 2 345,62 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 2 302,71 грн.);

- червень 2017 року - 947,73 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 930,39 грн.);

- липень 2017 року - 18 649,77 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 269,15 грн., компенсація за невикористану відпустку 11 301,62 грн., вихідна допомога при звільненні 6 737,84 грн.). Всього заборгованість по заробітній платі складає 31 054,63 грн.

У той же час роботодавець відмовляється як у добровільній виплаті вказаних грошових сум, так і в надані довідки про розмір заборгованості по заробітній платі без: жодного обґрунтування причин цього, що в свою чергу є грубим порушенням норм трудового законодавства України.

Вказані обставини стали приводом для звернення до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить стягнути з ПАТ “Укрзалізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” на її, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року (у т.ч. вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку 6 737,84 грн., компенсацію за невикористані 47 днів щорічної відпустки 11 301,62 грн.) у сумі 31 054,63 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надіслала на адресу суду заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності, наполягала на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», до суду не з’явився, але до суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву АТ «Українська залізниця» просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, зазначаючи наступне: у зв’язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів АТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Донецьку, у відповідача з 17.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Зокрема, за цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України. Крім цього зазначив, що 20.03.2017 року, у зв’язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією встановлений простой для всіх працівників підрозділів дирекції.

Також, відповідач відзначив, що у нього відсутня інформація відносно наявності заборгованості з заробітної плати працівників. У зв'язку з відсутністю первинних документів щодо фактичного виконання робіт, здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не можливо. Вважає, що АТ «Укрзалізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством про працю за затримку розрахунків при звільненні, оскільки, згідно з науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» виникли через форс-мажорні обставини (а.с.125-127).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що постановою КМУ від 31.10.2018 року № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Згідно з записами у трудовій книжці БТ-ІІ № 6915580, заповненої 03 березня 1995 року (а.с.10-11):

1) наказом начальника станції № 49/ДС від 01.03.1995 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду оператора посту централізації 4 розряду на станції Микитівка Донецької залізниці;

2) 12.05.1999 року переведена начальником станційного технологічного центру обробки поїзної інформації та перевізних документів, згідно з наказом начальника станції № 40а/ДС від 11.05.1999 року;

3) 15.04.2009 року станція Микитівка Донецької залізниці з 14.06.2006 року перейменована на станцію Микитівка Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно наказу № 131/ДС-К від 15.04.2009 року;

4) 17.10.2013 року, на підставі наказу 118-ос від 17.10.2013 року, ОСОБА_1 переведена помічником начальника станції (з кадрів та соціальних питань);

5) за наказом № 174-ос від 31.12.2013 року переведена помічником начальника з кадрових питань;

6) відповідно до Закону України від 23.02.2012 року № 4442-IV, постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200, державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

7) відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року № 303, наказу № 01-ос від 06.07.2016 року, станція Микитівка державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

8) 17.07.2017 року ОСОБА_1 була звільнена у зв’язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ від 10.07.2017 року № 4706/ДН-ос.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст. 94 КЗпП України: «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП закріплено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Отже, відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

На підставі наказу від 10.07.2017 року № 4706/ДН-ос 17.07.2017 року ОСОБА_1 була звільнена у зв’язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.9,11).

Наказ видано Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 47 днів відпустки, а також виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.9).

Згідно розрахунків заробітної плати ВП «ДС Микитівка» СП «ДДЗП» філії Дон. Зал. ПАТ УЗ, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату:

-За березень 2017 року – 5 344,30 грн., сума до виплати – 4 249,68 грн.;

-За квітень 2017 року - 3 767,21 грн., сума до виплати – 2 995,64 грн.;

-За травень 2017 року – 2 345,62 грн.; сума до виплати – 1 865,20 грн.;

-За червень 2017 року – 947,73 грн., сума до виплати – 753,62 грн.;

-За липень 2017 року – 18 649,77 грн., сума до виплати – 14 916,01 грн. (з урахуванням компенсації за невикористані 47 днів відпустки у сумі 11 301,62 грн., та вихідної допомоги при звільненні у сумі 6 737,84 грн.)

Згідно розрахунків заробітної плати за березень - липень 2017 року, позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою.

Факт простою ОСОБА_1, яка працювала на посаді помічником начальника «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з кадрових питань підтверджується наказом № 92ДС від 17.03.2017р. та № 236/ДНД від 17.03.2017р. ВП «Станція Микитівка» СП «Донецької дирекції залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.42-46), в яких зазначено:

-Встановити початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Микитівка» (п. 1 наказу № 92ДС);

-На весь період простою працівникам станції в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П» та оплату проводити за час простою у робочі дні (зміни) згідно графіку роботи (п. 9 наказу №92ДС);

-Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (п. 8 наказу № 236/ДНД).

Крім того, з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, яка працювала у регіональній філії АТ «Українська залізниця» за 2017 рік вбачається, що відносно неї в Пенсійному фонді України містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових або цивільно-правових відносин у місяці, позначка про сплату страхових внесків. За березень 2017 року – 31 день – 5 344 грн. 30 коп., відомості щодо нарахувань у квітні-липні 2017 року - відсутні (а.с.49).

Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов’язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Факт роботи ОСОБА_1 та невиплати їй компенсації за 47 днів щорічної відпустки підтверджується представленими доказами і, зокрема, копією наказу (розпорядження) № 4706/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.9).

Відповідно до довідки – розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, ОСОБА_1 має 47 днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація (а.с.22).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст.13, 18 КЗпП.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному,повному,об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд приймає до уваги надані позивачем розрахункові листи, табеля обліку використання робочого часу, довідку - розрахунок, як належні та допустимі докази факту нарахування на користь позивача роботодавцем заробітної плати та інших виплат, їх розміру та складу, оскільки дані, які в них містяться, не містять суперечностей та не дають суду підстав сумніватися у їх достовірності.

Крім того, СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» до суду надана довідка про доходи № 219/1 від 04.04.2019 року (а.с.148), в якій зазначено, що вона видана ОСОБА_1, яка працювала на посаді помічника начальника з кадрів виробничого підрозділу «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень». Відповідно до наданої довідки, ОСОБА_1 у березні 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 1 740,83 грн. (фактична кількість відпрацьованих годин - 39), з якої утримано 353,55 грн., до видачі сума становить 1 387,28 грн., заробітна плата за період з квітня 2017 року по липень 2017 року – не нараховувалась.

Не нарахування позивачеві заробітної плати за період з квітня 2017 року по липень 2017 року суперечать як вимогам ч. 1 ст. 113 КЗпП України про необхідність виплати 2/3 від окладу за час вимушеного простою, так і вимогам наказів № 92ДС від 17.03.2017р. та № 236/ДНД від 17.03.2017р. стосовно оплати позивачеві 2/3 від окладу за час вимушеного простою.

Будь-якого документального підтвердження не нарахування позивачеві ОСОБА_2 оплати часу вимушеного простою не з вини працівника в розмірі 2/3 частки від окладу за період з квітня 2017 року по липень 2017 року відповідачем суду не було надано.

Відповідачем до суду надано копію відомості на виплату грошей № 23 за березень 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було виплачено 1 925,36 грн. (а.с.149-150).

Згідно з довідкою № 219/2 від 04.04.2019 року (а.с.151), в якій зазначено, що вона видана ОСОБА_1, станом на 04.04.2019 року заборгованість по заробітній платі - відсутня, але при цьому зазначена довідка не підтверджує факт нарахування та виплати позивачу заробітної плати, в тому числі і під час вимушеного простою не з вини працівника.

Відповідачем суду не було надано документального підтвердження здійснення з позивачем ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та виплати вихідної допомоги, компенсації за невикористані 47 днів відпусток після її звільнення з 17.07.2017р.

З наданих документів вбачається, що відповідачем визнається той факт, що позивач знаходився з АТ «Укрзалізниця» у трудових відносинах.

Однак обставини, якими відповідач обґрунтовує свої вимоги не відповідають наданим ним же доказам. Відповідач, зазначаючи про відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, надав довідку про доходи та відомість на виплату грошей, згідно з якими:

-по-перше, нарахована заробітна плата за березень 2017 року становить 1 740,83 грн., але сума, яка була виплачена ОСОБА_1 складає 1 925,36 грн.;

-по-друге, у відомості на виплату грошей відсутній рік отримання ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року у сумі 1 925,36 грн.;

-по-третє, фактична кількість відпрацьованих годин (39 год.) у березні 2017 року не відповідає кількості годин (79 год.), за якими відповідач повинен був сплатити заробітну плату ОСОБА_1, відповідно до розрахунку заробітної плати за березень 2017 року.

Вищевказані факти суперечать один одному, не відповідають даним, які викладені у розрахункових листах, табелях обліку використання робочого часу, тому дають суду підстави сумніватися у їх достовірності.

Заперечення представника відповідача щодо недостовірності наданих позивачем документів судом не приймаються, оскільки відповідачем вищезазначені дані не спростовані. Посилання на відсутність первинних документів, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати також відхиляються судом, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього. Крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 13 015 грн. 17 коп., заборгованість за невикористані 47 днів відпустки у розмірі 11 301 грн. 62 коп., вихідна допомога при звільненні у розмірі 6 737 грн. 84 коп.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на суму 31 054,63 грн. – з яких 13 015,17 грн. (розмір заборгованості по заробітній платі), 11 301 грн. (компенсація за 47 днів щорічної відпустки) та 6 737,84 грн. (вихідна допомога при звільненні), а всього – 31 054,63 грн.

З огляду на розмір задоволених майнових вимог позивача, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову (31 054,63 грн.) – 310,54 грн., але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 768,40 грн. (на день звернення до суду).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), 31 054 грн. 63 коп. (Тридцять одна тисяча п’ятдесят чотири гривні 63 копійки), а саме: заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 13 015 грн. 17 коп., заборгованість за невикористані 47 днів відпустки у розмірі 11 301 грн. 62 коп., вихідна допомога при звільненні у розмірі 6 737 грн. 84 коп.

Зобов’язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Донецька залізниця» утримати з 31 054 грн. 63 коп. (Тридцять одна тисяча п’ятдесят чотири гривні 63 копійки), податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) на р/р 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 02 травня 2019 року.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_3