Рішення № 81490448, 18.04.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2378/16-ц

Номер провадження 2/541/6/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 квітня 2019 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко Л.О.,

позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1;

представника позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

представника третьої особи за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, - Усатової Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради, як орган опіки та піклування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Миргородської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею, визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування, як органу опіки та піклування, -

в с т а н о в и в :

20.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народився син ОСОБА_5, батьком якого є відповідач по справі - ОСОБА_3. На даний час вона та відповідач проживають окремо, ОСОБА_3 заперечує проти того, щоб син ОСОБА_5 проживав з матір'ю.

До теперішнього часу вони не дійшли згоди щодо місця проживання сина, зараз дитина мешкає разом з нею.

Вважає, що в інтересах сина проживати з матір'ю, а не з батьком - ОСОБА_3, оскільки вона має можливість забезпечити належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Разом з тим, батько дитини вчиняє певні дії, які негативно впливають на здоров'я, психологічний стан, розвиток та виховання сина, дитина панічно боїться батька.

Просила суд визначити місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миргород, Полтавської обл., з матір'ю - ОСОБА_1; стягнути з відповідача на її користь всі понесені та документально підтверджені судові витрати по справі.

28.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Миргородської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею та визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування, як органу опіки та піклування, яка прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 вказав, що він є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час він з ОСОБА_1 мешкають окремо. Син, за їх спільною домовленістю, проживає з матір'ю - ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1. Зазначив, що підстав для подання первісного позову у дружини не було, оскільки він ніколи не заперечував і не заперечує проти того, щоб син проживав саме з нею.

Протягом останнього часу, в супереч його обов'язків і прав, передбачених ст.ст.141, 150, 151, 157, 158 Сімейного кодексу України, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 систематично створює ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з дитиною. Не дає можливості бачитися з сином ні за місцем свого проживання, ні за місцем навчання сина.

За вирішенням спору, пов'язаного з порушенням його батьківських прав та обов'язків, ОСОБА_3 звернувся до відповідача - Виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, який є попередньою ланкою розв'язання такого спору, з відповідною заявою, надавши необхідні документи. За результатами розгляду зазначеної заяви, йому було видано «висновок про встановлення порядку побачень ОСОБА_3 із сином», датований 25.11.2016 р. під № 479/01-10.

Таким чином, в супереч положенням чинного законодавства, виконавчий комітет Миргородської міської ради самоусунувся від виконання функцій органу опіки та піклування в частині об'єктивного і вчасного розгляду, перевірки звернення ОСОБА_3 та прийняття по ньому законного рішення, як належного і передбаченого законом правового акту, що має юридичну силу і може тягнути конкретні правові наслідки з забезпеченням можливості його виконання. Цією бездіяльністю порушено його немайнові права.

Оскільки, його права, порушені обома відповідачами: першим - в результаті активних дій, другим - в наслідок бездіяльності, вони підлягають захисту в судовому порядку, в тому числі і на основі ст. 159 Сімейного кодексу України, з визначенням ОСОБА_3 днів, годин, місця спілкування з сином та участі у його вихованні.

ОСОБА_3, як батько, має добрі і всі необхідні умови для проживання дитини і спілкування з нею.

Просив суд:

- зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з ним;

- встановити наступний спосіб його участі у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним вісімнадцятирічного віку шляхом побачень без присутності матері ОСОБА_1: кожен вівторок і четвер місяця з 18 години до 19 години, кожну суботу з 14 години до 18 години (з можливістю ночівлі за місцем проживання батька виключно за домовленістю з матір'ю дитини), за виключенням днів хвороби дитини, що підтверджується довідкою медичного (лікувального) закладу;

- визначити місце його спілкування з сином ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_2, в тому числі і в присутності його батьків (діда та баби сина), а також його рідних сестер (тіток сина) і їх дітей;

- визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Миргородської міської ради, в частині ухилення цього органу опіки та піклування від об'єктивного і неупередженого розгляду його звернення від 08 листопада 2016 року та невидачі чіткого і конкретного рішення про визначення йому способів участі у вихованні дитини;

- стягнути з обох відповідачів у дольовому виразі на користь ОСОБА_3 всі понесені та документально підтверджені судові витрати, зокрема по оплаті позову судовим збором за двома не майновими вимогами в загальній сумі 1102 грн. 40 коп., по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 900 грн., а також по можливій оплаті вартості судових експертиз за фактом призначення за його клопотаннями (а.с.39-42 т.1).

Ухвалами суду від 29.11.2016 та 03.01.2017 об'єднано в одне провадження первісний та зустрічний позови (а.с.53, 92 т.1).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пояснила, що тривалий час проживала з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. В 2007 році народилася спільна дитина - син ОСОБА_5. За час сумісного проживання як вона, так і дитина перебували під постійним психічним тиском з боку ОСОБА_3 В 2016 році ОСОБА_3 змінив віросповідання на іслам і став нав'язувати свої релігійні переконання сину, примушував його тримати піст, вставати тричі на нічні молитви. Якщо дитина не хотіла, то батько ображав її, соромив, бив по обличчю долонею, душив його. За час такого посту дитина скаржилася на болі в животі. Потім ОСОБА_3 вирішив зробити обрізання сину, а дитина цього боялася. ЇЇ намагання поговорити з відповідачем з цього приводу позитивних наслідків не надали, а навпроти налаштували ОСОБА_3 проти неї: відповідач став бити її в присутності дитини. ОСОБА_1 була змушена забрати дитину та втекти від ОСОБА_3 до свого батька, який проживає в АДРЕСА_5.

Дитина перебуває на обліку служби у справах дітей, як дитина, що опинилася в складних життєвих обставинах. Внаслідок, вищезазначених подій, дитині було встановлено діагноз: астено невротичний синдром. Відповідач їх постійно переслідує, намагається викрасти сина. Мав місце факт незаконного проникнення ОСОБА_3 до місця їх проживання та заподіяння їй тілесних ушкоджень, в зв'язку з чим було порушено кримінальне провадження.

З приводу зустрічного позову, ОСОБА_1 наголосила, що на день розгляду справи дитині виповнилося 12 років. Син панічно боїться батька і не бажає з ним спілкуватися. Вона ніколи жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною не чинила, але примусити сина спілкуватися з ОСОБА_3 не може.

Представник позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 підтримав первісний позов, просив його задовольнити в повному об'ємі, як законний та обґрунтований, з підстав викладених у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити за його необґрунтованістю. Зазначив, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 обліковується в Миргородському відділі поліції по категорії «Насильник в сім'ї». 21.09.2018 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області стосовно ОСОБА_3 видано обмежувальний припис, одним із заходів тимчасового обмеження, якого є обмеження ОСОБА_3 у спілкуванні з постраждалим сином - малолітнім ОСОБА_5. Спілкування позивача за зустрічним позовом з сином може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Малолітній ОСОБА_5 боїться і не хоче спілкуватися з батьком. З цих підстав просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 пояснив, що спору з ОСОБА_1 з приводу місця проживання дитини у нього немає. Він не заперечує, щоб син проживав з ОСОБА_1, де і проживає на даний час. А тому в задоволенні позову просив відмовити.

З приводу своїх позовних вимог за зустрічним позовом до ОСОБА_1 пояснив наступне, що дитина повинна мати обох батьків і спілкуватися з обома батьками незалежно від того проживають вони разом, чи окремо.

ОСОБА_1 хороша мати та належним чином виконує свої батьківські обов'язки. У їх сім'ї, як і будь-якій іншій, були непорозуміння. Колишня дружина обливає його брудом, але жодних доказів його неналежної поведінки відносно неї чи дитини немає. Дійсно, ОСОБА_3 робив зауваження сину, але це було пов'язано з його негідною поведінкою і він, як батько, повинен був відреагувати (коли син нецензурно лаявся). У ОСОБА_3 були конфлікти з батьком ОСОБА_1 та її братом, що, на його думку, і привело до негараздів у їхній сім'ї.

ОСОБА_3 не дають можливості бачитися та спілкуватися з сином, дитину налаштовують проти нього. Він любить сина і бажає з ним спілкуватися.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 штучно спотворює ситуацію, яка склалася на даний час. Хлопчик розумний, кмітливий, потребує батьківського піклування.

З приводу вимог до виконавчого комітету пояснив, що орган опіки та піклування самоусунувся від виконання своїх обов'язків, не прийнявши рішення за його заявою, та склав висновок, який не вирішив спір.

В період спільного проживання, він намагався дисциплінувати сина, навчав шанобливому ставленню до старших, але фізичну силу до сина та дружини не застосовував. В разі необхідності, готовий корегувати свою поведінку.

Представник третьої особи за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, Усатова Є.П., пояснила, що малолітній ОСОБА_5 з 2016 року перебуває на обліку служби у справах дітей, як дитина, що опинилася у складних життєвих обставинах. Причиною постановки на облік було звернення матері дитини ОСОБА_1 до служби з приводу жорстокого поводження батька дитини ОСОБА_3 до сина ОСОБА_5. Працівниками служби у справах дітей, Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також працівниками відділу освіти неодноразово проводились бесіди з малолітнім ОСОБА_5. Дитина категорично відмовлялася від будь-яких зустрічей з батьком, повідомляла, що проживає і хоче проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1. На даний час ставлення дитини до батька не змінилося.

Стосовно позовної вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, представник пояснила, що рішення прийнято в межах компетенції відповідного органу. Порушень прав ОСОБА_3 при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Миргородської міської ради допущено не було. Просила суд відмовити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій частині.

Заслухати думку малолітнього ОСОБА_5 суд позбавлений можливості, оскільки в судове засідання, призначене на 18.04.2019 року, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з'явилася та не забезпечила явку дитини, отже суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що сторони тривалий час проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.18 т.1).

Влітку 2016 року сторони припинили спільне проживання однією сім'єю. ОСОБА_1 з сином стали мешкати за адресою: АДРЕСА_1

У батьків виникали суперечки і сварки з приводу участі кожного із них у вихованні дитини та порядку побачення з дитиною.

08.11.2016 ОСОБА_3 через Центр надання адміністративних послуг звернувся до виконавчого комітету Миргородського міської ради, як органу опіки та піклування, з заявою про видачу рішення про визначення способів участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї (а.с.48 т.1). За результатами розгляду даної заяви, виконавчим комітетом Миргородської міської ради, з врахуванням висновку служби у справах дітей Миргородської міської ради, складено висновок, яким встановлено порядок побачень ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключно за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_1 (а.с.49 т.1).

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 29.05.2018 року, на момент дослідження, ситуація конфлікту між батьками (сімейна ситуація), нетерпиме їх ставлення один до одного негативно впливають на внутрішню комфортну емоційну рівновагу ОСОБА_5 Виявлені під час психодіагностичного дослідження особистісні особливості ОСОБА_3, особливості притаманного йому стилю виховної поведінки та стилю батьківського відношення до дитини (з урахуванням особистісних особливостей ОСОБА_5, і відповідно до науково-методичної літератури), можуть сприяти формуванню у дитини, що знаходиться в процесі розвитку, вираженої тривожності, почуття невпевненості у собі, невміння постояти за себе, безініціативності та прагнення перекладати відповідальність на інших.

ОСОБА_5 (на даному етапі формування його особистості) більше прихильний до ОСОБА_1, ніж до ОСОБА_3.(а.с.3-19 т.3).

21.09.2018 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3 видано обмежувальний припис із наступними заходами тимчасового обмеження, які полягають в обмеженні ОСОБА_3 у спілкуванні з постраждалим сином - малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження; забороні ОСОБА_3 наближатись на відстань менше 200 м до місця проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_5, до будинку АДРЕСА_1, до місця навчання сина - Миргородської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 7, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Багачанська, 51, до корпусу санаторія «Хорол» ПрАТ «Миргородкурорт», розташованого за адресою м. Миргород, вул. Гоголя, 112, де знаходиться місце роботи ОСОБА_1, інших місць частого відвідування постраждалими особами; забороні ОСОБА_3 розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 особисто чи через третіх осіб, якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у невідомому йому місці, переслідувати потерпілих та в будь-який спосіб (телефонні розмови, листування та інше) спілкуватись з ними (а.с.82-87 т.3).

Висновком виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування від 13.03.2019, враховуючи позицію батьків щодо вирішення питання про визначення місця проживання, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, з матір'ю, ОСОБА_1 , за її місцем проживання. Врахувавши в першу чергу інтереси дитини, її думку, позиції батьків, встановлено наступний спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні з його сином ОСОБА_5 після припинення дії обмежувального припису: щосереди з 15 години по 17 годину у присутності представника служби у справах дітей, за згодою дитини ОСОБА_5 та у присутності матері ОСОБА_1 (за її бажанням) з можливістю збільшення терміну спілкування за бажанням дитини. Місце зустрічі встановлювати з урахуванням бажання дитини (а.с.114-116 т.3).

Відповідно до ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитини, спір між ними вирішується органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно документів та інших доказів, що містяться у матеріалах справи, дитина постійно проживає разом з матір'ю ОСОБА_1, відповідач проживає окремо, мати дитини піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, забезпечує дитину усім необхідним. ОСОБА_3 не заперечує проти проживання сина разом з матір'ю, однак вважає що позивачка порушує його права на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Зважаючи на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, узгодженість позиції сторін стосовно місця проживання малолітньої дитини, враховуючи інтереси дитини, суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю - позивачкою за первісним позовом по справі ОСОБА_1.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, про відсутність спору стосовно місця проживання малолітньої дитини, так як між сторонами існують конфлікти стосовно виховання дитини, зважаючи на що, в інтересах дитини, доцільним буде визначення її місця проживання.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною; встановлення способу його участі у спілкуванні з сином, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини регулюється нормами ст.157 СК України.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В силу ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Однак, як вбачається зі змісту ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому суд виходить з практики Європейського Суду з прав людини у зазначеній категорії спорів, зокрема рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявний конфлікт, і порядок спілкування дитини з батьком за присутності матері може негативно вплинути на інтереси дитини, зокрема на її психоемоційний стан, у зв'язку з чим суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування, з приводу присутності матері при спілкуванні батька з сином. Також, суд вважає за доцільне визначити лише один день на тиждень для побачень ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зважаючи на ту обставину, що дитина не спілкувалася з батьком протягом тривалого часу, їй необхідно звикнути, адаптуватися та зрозуміти своє ставлення до нього. Таким днем слід визначити саме вихідний день, коли дитина не зв'язана навчальним процесом. Обов'язкова присутність представника органу опіки і піклування обумовлюється сформованим страхом дитини перед батьком. З цих же причин, на даному етапі взаємовідносин, які склалися між сином та батьком, суд вважає недоцільним спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_3 за місцем проживання останнього, у зв'язку з чим відвідування місця проживання батька можливе лише за згодою дитини та матері.

Проте, у майбутньому, з урахуванням інтересів дитини, встановлений судом спосіб участі батька у виховання та спілкуванні з сином може бути змінений.

Разом з тим, суд враховує ту обставину, що дитина, досягши 14 років, набуде новий комплекс прав, передбачений нормами СК України, ЦК України, ЦПК України серед яких: право на звернення за захистом своїх прав безпосередньо до суду, вибір місця свого проживання, звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав тощо.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, відсутність тривалий час спілкування між батьком та сином, а також, урахувавши висновок органу опіки та піклування, висновок судово-психологічної експертизи від 29.05.2018, факт існування обмежувального припису стосовно ОСОБА_3, приходить до висновку, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 слід усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, до досягнення ним 14 років, шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожну суботу з 14 год. до 18 год., за виключенням днів хвороби дитини, що підтверджується довідкою медичного (лікувального) закладу, з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина буде отримувати освіту, на території, будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексів, а також місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території м.Миргорода Полтавської області, виключно в присутності представника органу опіки та піклування.

При цьому, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд приходить до переконання, що відвідування ОСОБА_5 місця проживання батька ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_2) та ночівля дитини за місцем проживання батька можливі виключно за згодою дитини і матері.

У разі зміни обставин, пов'язаних із віком дитини, її здоров'я, при наявності спору між батьками, позивач за зустрічним позовом не позбавлений можливості згідно вимог ст. 158 СК України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні дитини або, згідно ст.159 СК України, знову звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Отже, у майбутньому з урахуванням інтересів дитини встановлений судом спосіб участі батька у виховання та спілкуванні з сином може бути змінений.

На переконання суду, такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, не буде суперечити інтересам останнього.

Що стосується вимоги про присутність під час спілкування ОСОБА_3 з сином його батьків (діда та баби сина), а також його рідних сестер (тіток сина) і їх дітей, суд зазначає, що в межах даного спору розглядається питання про усунення перешкод у спілкуванні та у встановленні способу у спілкуванні з малолітнім сином батька дитини, родичі не висловлювали самостійних вимог та бажання спілкуватися з малолітнім ОСОБА_5.

Зважаючи на викладене, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Що стосується позовної вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, в частині ухилення від розгляду його звернення від 08.11.2016 та невидачі чіткого і конкретного рішення про визначення способів участі батька у вихованні дитини, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.3 Порядку провадження діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органу опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (в редакцій чинній на день виникнення спірних правовідносин), органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Згідно п.73 вищезазначеного Порядку, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви, поданої позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3, виконавчим комітетом Миргородської міської ради, з врахуванням висновку служби у справах дітей Миргородської міської ради, складено висновок, а не рішення, як це передбачено п.73 Порядку провадження діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини. Зазначеним висновком встановлено порядок побачень ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключно за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_1.

Тобто, виконавчим комітетом Миргородської міської ради, як органом опіки та піклування, фактично не було прийнято конкретне та чітке рішення стосовно визначення способу участі у вихованні дитини та порядку побачень з нею, з зазначенням періодичності, тривалості, місця зустрічі дитини і батька, що проживає окремо, надання можливості більш тривалого спілкування у свята чи вихідні дні.

Таким чином, виконавчим комітетом Миргородської міської ради було допущено бездіяльність в частині ухилення цього органу опіки та піклування від розгляду звернення ОСОБА_3 від 08.11.2016 та прийняття чіткого і конкретного рішення про визначення способів участі у вихованні дитини ОСОБА_3 та, у разі потреби, порядок побачення з дитиною.

Зважаючи на викладене, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Ч.6 ст.139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 на підставі рахунку НОМЕР_4 від 27.09.2017 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса (а.с.77 т.2), здійснено оплату за проведення експертизи у розмірі 20088 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0.0.906089030.1 від 30.11.2017 (а.с.133 т.3).

Позивачем документально підтверджено понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. (а.с.134-135 т.3).

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на позивача.

Оскільки, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитинизадоволено, то понесені позивачем витрати з оплати судового збору, на проведення експертизи та на правничу допомогу адвоката слід стягнути на її користь з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3.

Що стосується судових витрат за зустрічним позовом суд виходить з наступного.

Приймаючи до уваги те, що суд задовольнив частково позовну вимогу ОСОБА_3 до відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та повністю стосовно позовної вимоги до виконавчого комітету Миргородського міської ради, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 275 грн. 60 коп. понесених ним витрат з оплати судового збору при зверненні з зустрічним позовом до суду, а з виконавчого комітету Миргородської міської ради - 551 грн. 20 коп. згаданих витрат.

Положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано суду документальне підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката, у зв'язку з чим у відшкодуванні відповідних витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 95, 133, 137, 139,141, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.141, 157, 159, 160, 161 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001, суд, -

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2) про визначення місця проживання дитини, третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради (вул.Незалежності, 17, м.Миргород, Полтавська обл., 37600, код ЄДРПОУ 04057468), як орган опіки та піклування, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Миргород, Полтавської області, з матір'ю - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23139,20 грн. (двадцять три тисячі сто тридцять дев'ять гривень двадцять копійок) понесених нею судових витрат: з оплати судового збору, при зверненні з позовом до суду, на проведення експертизи та на правничу допомогу.

Зустрічний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1), виконавчого комітету Миргородської міської ради (вул.Незалежності, 17, м.Миргород, Полтавська обл., 37600, код ЄДРПОУ 04057468) про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею, визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування, як органу опіки та піклування задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним 14 років, шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожну суботу з 14 год. до 18 год., за виключенням днів хвороби дитини, що підтверджується довідкою медичного (лікувального) закладу, з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина буде отримувати освіту, на території, будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексів, а також місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території м.Миргорода Полтавської області, виключно в присутності представника органу опіки та піклування.

Відвідування ОСОБА_5 місця проживання батька - ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_4) та ночівля дитини за місцем проживання останнього можливі виключно за згодою дитини - ОСОБА_5, та матері дитини - ОСОБА_1.

У майбутньому, з урахуванням інтересів дитини, встановлений судом спосіб участі батька у виховання та спілкуванні з сином може бути змінений.

Визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування, стосовно ухилення від розгляду заяви ОСОБА_3 від 08.11.2016, та прийняття чіткого і конкретного рішення про визначення способів участі у вихованні дитини.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок) понесених ним судових витрат з оплати судового збору при зверненні з зустрічним позовом до суду.

Стягнути з виконавчого комітету Миргородської міської ради на користь ОСОБА_3 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок) понесених ним судових витрат з оплати судового збору при зверненні з зустрічним позовом до суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко