Рішення № 81486438, 04.04.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8450/18

Провадження № 2/204/399/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанова Сергія Олександровича про визнання іпотечного договору недійсним, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила: визнати недійсним Іпотечний договір № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12215; визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017 року, індексний номер 38469884, прийняте державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 10 вересня 1994 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. 31 липня 2008 року її чоловіком за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і зареєстрованим в реєстрі за № 12206, була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1. Але 01 грудня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38469884, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». 15 грудня 2017 року їй стало відомо із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 107760099 від 15.12.2017 року, що підставою виникнення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру є Іпотечний договір № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12215, і вимога-повідомлення № 189 від 19.09.2017 року. Крім того, їй стало відомо, що 31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013976, згідно якого Банк зобов'язався надати Позичальнику на положеннях та умовах цього договору грошові кошти в сумі 155180,00 доларів США, які призначені для придбання вищевказаної квартири. В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком і Позичальником був укладений Іпотечний договір № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12215. Вона вважає, що Іпотечний договір не відповідає вимогам законодавства, а вищезазначене рішення державного реєстратора Молчанова С.О. прийнято з грубими порушеннями, а також всупереч приписам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема вказана квартира набута подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. В той же час, ні Іпотекодержатель, ні Іпотекодавець не проінформували її про включення до Іпотечного договору статті 9 «Задоволення вимог Іпотекодержателя», яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким відбувалося розпорядження майном спільної сумісної власності подружжя і який потребував оформлення її згоди, оскільки дане застереження безпосередньо зачіпає її законні права і інтереси, а саме право власності на житлову нерухомість, яка була набута за час шлюбу. Крім того, місце проживання її і її чоловіка зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, тобто спірна квартира використовується їхньою сім'єю як місце постійного проживання, будь-якого іншого нерухомого житлового майна у їхній власності немає. Таким чином, спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, а загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м. За таких обставин, державним реєстратором було неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності і внесено запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк», чим порушено її законні інтереси, які підлягають судовому захисту, шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення.

Ухвалою суду до участі у дану справу був залучений державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанов Сергій Олександрович в якості співвідповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена, раніше її представник ОСОБА_6 надала суду заяву, в якій просила закінчити розгляд справи за її відсутності без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів і зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити їх.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі і зазначив, що визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Грицай В.О. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій просив закінчити розгляд справи за його відсутності без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, а в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також раніше надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 своєю заявою, засвідченою нотаріально 31.07.2008 року і зареєстрованою в реєстрі за № 12205, дала згоду на те, щоб ОСОБА_2 одержав кредит у ТОВ «УніКредит Банк» і передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. При цьому, у договорі поруки № MRTG-000000013976/P від 31.07.2008 року у п.1.1. вона поручається солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013976 від 31.07.2008 року. Таким чином, позивач вводить в оману суд твердженнями, що містяться у позовній заяві. Посилаючись на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивач не враховує, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» здійснена за згодою ОСОБА_2, що висловлена в іпотечному договорі № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що Іпотекодавець не надавав згоди на перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя, є безпідставними. Позиція позивача щодо необхідності визнати іпотечний договір № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року в цілому недійсним викликає подив, адже у якості аргументу вона наводить лист ВССУ від 01.02.2015 року «Витяг з аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна». Позивач зазначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є окремим від іпотечного договору договором, який потребує нотаріального посвідчення, на його укладення повинна бути також надана нотаріально засвідчена згода другого з подружжя. Але сторони не укладали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, і, як наслідок, окрема нотаріально засвідчена згода другого з подружжя не потребується. У іпотечному договорі MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року у статті 9 передбачено право кредитора звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Крім всього вищевказаного, ОСОБА_1 не є належним позивачем у даній справі, оскільки вона не є стороною іпотечного договору MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року. Також просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача.

Представник Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Петрик А.В. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі і ухвалити рішення на розсуд суду.

Державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанов С.О. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні було встановлено, що 31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013976, згідно з умовами якого Банк надав Позичальникові кредитні кошти у розмірі 155180,00 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 31.07.2028 року (а.с.12-15). При цьому, пунктом 1.3. цього Договору передбачено, що кредитні кошти надаються для придбання квартири АДРЕСА_1.

Банк виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_2 за договором в повному обсязі, внаслідок чого 31 липня 2008 року ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і зареєстрованим в реєстрі за № 12206, у ОСОБА_9 - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11).

В забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_2 зобов'язань за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013976 від 31.07.2008 року, - між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2 31 липня 2008 року був укладений Іпотечний договір № MRTG-000000013976/S, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і зареєстрований в реєстрі за № 12215 (а.с.17).

Оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав і не здійснює повернення кредиту Банку у передбачені укладеним між ними договором строки і умови, рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанова С.О. про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017 року, індексний номер 38469884, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Вищевказані обставини визнавалися і не заперечувалися сторонами у справі, а тому вони не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач вважає, що Іпотечний договір № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року є недійсним, оскільки вона своєї згоди як дружина і співвласник нерухомого майна не надавала, і відтак рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень також є протиправним і підлягає скасуванню, тим більше, що вона прийняте з порушенням чинного законодавства.

В той же час, суд прийшов до наступних висновків щодо позовних вимог позивача.

По-перше, щодо визнання недійсним Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12215.

Дійсно, судом встановлено, що 10 вересня 1994 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб в Відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що було складено відповідний актовий запис № 1075, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 дійсно була придбана ОСОБА_2 в шлюбі з позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Разом з тим, твердження позивача ОСОБА_1, що вона не давала згоду на розпорядження спільним майном, є безпідставними і не відповідають дійсності, оскільки Банком надано суду заяву ОСОБА_1, якою вона надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на отримання кредиту в УніКредит Банк ТОВ, придбання та укладання договору іпотеки (змін та/або доповнень до нього, договору про розірвання) квартири АДРЕСА_1, на будь-яких умовах на його розсуд. При цьому, вона підтвердила, що договір купівлі-продажу і договір іпотеки укладаються її чоловіком в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і, які їй відомі і вони вважають вигідними для них. А також зазначила, що укладення цих договорів відповідає їхньому спільному волевиявленню. Вказана згода посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і зареєстрована в реєстрі за № 12205 (а.с.55).

Більш того, 31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 і самою ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № MRTG-000000013976/Р, відповідно до умов якого, остання взяла на себе на добровільних засадах відповідати перед Банком по зобов'язаннях Позичальника (її чоловіка) за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000013976 від 31.07.2008 року (а.с.56).

Тобто, з вищевказаного випливає, що позивач намагається ввести суд в оману щодо дійсних обставин укладання спірного Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року.

Крім того, хоча вказана квартира й вважається спільно нажитим майном позивача ОСОБА_1 і її чоловіка, але ж на момент її придбання вона була куплена саме за кредитні кошти, надані її чоловікові Банком, про що вона об'єктивно не могла не знати.

За таких обставин, враховуючи зазначені вище обставини, судом не встановлено обставин для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12215.

Щодо заяви представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача в цій частині, то суд не вважає необхідним вирішувати вказане питання, оскільки взагалі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

По-друге, щодо визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017 року, індексний номер 38469884, прийнятого державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Так, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що будь-яких договорів про задоволення вимог іпотекодержателя її чоловік з Банком не укладав.

Разом з тим, суд критично ставиться до таких тверджень з огляду на наступне.

Зокрема стаття 33 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно же до положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

А як випливає з Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2, зокрема статті 9 цього договору, сторони погодили позасудовий порядок врегулювання можливого спору щодо іпотечного майна у вигляді застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (а.с.18).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, підписанням Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, сторони вважаються такими, що досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі й статті 9 щодо застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищевказаними обставинами спростовуються твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_2 не укладав договорів про задоволення вимог іпотекодержателя з Банком.

Саме на підставі зазначеного застереження, передбаченого статті 9 Іпотечного договору № MRTG-000000013976/S від 31.07.2008 року, державним реєстратором й було прийняте рішення щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1.

В той же час, суд вважає, що заслуговують на увагу твердження позивача про те, що спірна квартира була перереєстрована на Банк в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ст. 36 цього Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст. 1 якого, встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Таким чином, положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Зокрема до аналогічних правових висновків прийшов й Верховний Суд у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у цивільній справі № 465/1310/17 (провадження № 61-29771 св 18) - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78129590.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, що, зокрема підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а загальна її площа не перевищує 140 кв. метрів.

При цьому, під час судового розгляду справи представником відповідача, не надано суду доказів проведення перевірки щодо відповідності вказаного об'єкта нерухомого майна наведеним положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Статтею 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що до юрисдикції судів віднесено всі правові відносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання. Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши матеріали справи і з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017 року, індексний номер 38469884, прийнятого державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом). Судовий збір покладений на Банк, оскільки саме ним порушені майнові права позивача, яка є співвласником спірного нерухомого майна в розумінні чинного СК України, в частині задоволених її позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 14, 203, 215, 216 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанова Сергія Олександровича про визнання іпотечного договору недійсним, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.12.2017 року, індексний номер 38469884, прийняте державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим Сергієм Олександровичем, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29.

Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41217700, місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 9, офіс 8.

Державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанов Сергій Олександрович, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 93, кім. 336.

Суддя В.В. Самсонова