Рішення № 81485764, 23.04.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4082/18

Провадження № 2/175/1320/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Лукієнко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, який в лютому 2019 року уточнила та просила суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 аліменти на утримання непрацездатної матері її, ОСОБА_1, у розмірі по 1/4 частині всіх видів доходу (заробітку) платників аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і довічно.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.89).

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, надала суду відзив на позов (а.с.96-97).

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, надала суду відзив на позов (а.с.88).

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, надала суду відзив на позов (а.с.48-50).

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, надав суду відзив на позов (а.с.81-82).

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, ознайомившись з відзивами на позов відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що є предметом спору між сторонами у справі, регулюються сімейним законодавством України.

Встановлено, що також не заперечувалося сторонами по справі, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Відповідачі зареєстровані разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1, однак за місцем реєстрації не проживають, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов (а.с.13).

ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням виданим Пенсійним фондом України серії НОМЕР_6 від 04 квітня 2017 року (а.с.10). Станом на 10 серпня 2018 року позивачка не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації та ніяких видів допомог не отримує, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації №1051 від 10 серпня 2018 року (а.с.15). Згідно довідки виданої Управлінням ПФУ Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №1353 від 10 серпня 2018 року розмір щомісячної пенсії ОСОБА_1 складає 1461,71 грн. (а.с.16), сукупний дохід з лютого 2018 року по липень 2018 року складає 8764 грн. 26 коп.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста №1251 від 10 серпня 2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз ускладнена висока короткозорість та катаракта обох очей (а.с.12), хвороба прогресувала ще з 2006 року, тому у листопаді 2006 року позивачці було встановлено 3-ю групу інвалідності загального захворювання. ОСОБА_1 витрачає значну частину пенсії на комунальні послуги, а іншу частину пенсії втрачає на лікування, харчування, одяг. Діти позивачки не надаю матеріальної допомоги на утримання непрацездатної матері, а тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Відповідно до статті 201 СК України, обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.

В силу ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК України).

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. При цьому, аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки матір не забезпечила її належним вихованням, матеріальним утриманням та материнською любов'ю, а навпаки вигнала її в чотирнадцять років з дому. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили звільнити їх від обов'язку сплачувати аліменти на утримання матері, оскільки з малечку проживали з бабусею та дідусем по материнській лінії, які їх виховували та утримували. ОСОБА_5 просив звільнити його від обов'язку утримувати матір та сплачувати аліменти на її матеріальне забезпечення, оскільки ОСОБА_1 ніколи не займалась його вихованням, не забезпечувала матеріально та взагалі ухилялась від виконання батьківських обов'язків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 з самого дитинства не займалась їх вихованням та утриманням, постійно ухилялась та нехтувала своїми батьківськими обов'язками, не мала постійного заробітку, не забезпечувала нормальними умовами проживання та розвитку, однак на підтвердження своєї позиції, будь-яких належних та допустимих доказів не надали, не спростували надані позивачкою докази належного виконання батьківських обов'язків, а тому суд критично ставиться до заперечень відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема характеристики на ім'я ОСОБА_1 виданої Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області №200 від 05 березня 2019 року (а.с.90) та характеристики на ім'я ОСОБА_1 виданої Квартальним комітетом територіального округу смт. Обухівка №10 від 04 квітня 2018 року (а.с.91), ОСОБА_1 проживала разом з дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, двоє старших дітей проживали разом з бабусею; підробляла по найму; на обліку не перебувала, алкогольними напоями не зловживала; вела нормальний спосіб життя; з сусідами не конфліктувала; регулярно відвідувала школу та має подяку зі школи та училища; в житті дітей приймала активну участь.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та інвалідом 3-ї групи загального захворювання, пенсія, яку отримує позивачка, не забезпечує необхідного мінімального прожиткового мінімуму. ОСОБА_1 є непрацездатною, хворіє, позбавлена можливості забезпечити себе побутовими предметами першої необхідності, продуктами харчування, одягом та ліками. На сьогоднішній день діти позивачки не допомагають своїй матері матеріально, не забезпечують матір всім необхідним для нормального проживання, тому суд дійшов висновку, що з відповідачів, які є дітьми позивачки, слід стягнути аліменти на її утримання. Дійсно, жоден з відповідачів офіційно не працює, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №1125 від 14 березня 2019 року (а.с.100), довідкою Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації №0429 від 14 березня 2019 року (а.с.114), Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №1052 від 12 березня 2019 року (а.с.118), Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ;1126 від 14 березня 2019 року (а.с.119), ОСОБА_2 навіть не має трудової книжки, що підтверджується довідкою Обухівської селищної ради №751 від 12 березня 2019 року (а.с.98).

З матеріалів справи, не вбачається підстав передбачених ст. 204 СК України для звільнення відповідачів від сплати аліментів на утримання непрацездатної матері.

Суд, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги, що позивачка є пенсіонеркою та інвалідом 3-ї групи, тобто в правовому розумінні непрацездатною, звертаючи увагу на можливість відповідачів надавати матеріальну допомогу, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 потребує матеріального утримання від своїх дітей, а тому оцінюючи надані сторонами докази та враховуючи, що повнолітні діти несуть обов'язок щодо утримання непрацездатних батьків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а тому аліменти підлягають стягненню з відповідачів на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 1/10 частині всіх видів доходу (заробітку) платників аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 18 жовтня 2018 року і довічно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 768,40 грн., тобто з кожного по 192,10 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. 202, 205 СК України, ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 430 ЦПК Україна, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, у розмірі по 1/10 частині всіх видів доходу (заробітку) платників аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 18 жовтня 2018 року і довічно.

В задоволенні іншої частини вимог позивача відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі по 192,10 грн. з кожного.

Згідно ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.