Рішення № 81481374, 22.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2019 року Справа № 280/1135/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69065, РНОКПП НОМЕР_1)

до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виключення з пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду її роботи з 30.03.2000 року по 31.01.2003 року та зобовязати відповідача зарахувати позивачу період її роботи з 30.03.2000 року по 31.01.2003 року до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у звязку з чим перерахувати розмір її пенсії та здійснити її виплату з урахуванням вже виплаченого з 18.09.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає проте, що з 12.06.1999 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «А» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії продовжувала працювати в особливо шкідливих та особливих важких умовах за Списком 1 та здійснювала перерахунок. Повідомляє, що за зверненням до відповідача щодо надання опій документів із пенсійної справи їй стало відомо, що до її пільгового стажу включено 13 років 9 місяців 9 днів та згодом зменшеної її пільговий стаж до 11 років 8 місяців 2 днів. Після письмового звернення до відповідача з приводу зменшення пільгового стажу отримала відповідь в якій відповідач повідомив про те, що період роботи з 30.03.2000 по 31.01.2003 року не враховано до її пільгового стажу по причини перерви в дії наказів про результати атестації робочих місць на підприємстві. Тобто, зазначає позивач, при попередніх перерахунках розміру її пенсії, вказаний період її стажу враховувався, а при перерахунку пенсії у 2016 році його було виключено із пільгового стажу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 25.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 22.04.2019.

11.04.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№14506), в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що на підставі особистої заяви позивача з 01.11.2016 було здійснено перерахунок пенсії по стажу у відповідності до ч. 2 ст. 42 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням стажу набутого після попереднього перерахунку та з урахуванням пільгового стажу за Списком 1 на підстав довідки про пільгових характер роботи від 30.11.2004 №16-5004 та довідки від 30.11.2004 №493 про фактично відпрацьований стаж, які видані ЗАТ «Запорізький завод важкого кранобудування». Проте, зазначає, під час перерахунку з’ясовано, що в вказаних довідках, зазначених наказах про атестацію робочих місць, атестація робочих місць була проведена підприємством з пропуском встановлених строків. Тому, з 01.112016 року пенсійну справу позивача проведено у відповідність до вимог чинного законодавства та здійснено коригування розрахунку пільгового стажу за Списком 1 з урахуванням атестації робочих місць, після коригування розрахунку пільгового стажу та розрахунку стажу загальний страховий стаж позивача становить 45 років 01 місяць 19 днів та пільговий стаж 11 років 8 місяців 02 дні. Крім того, відповідача зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду у зв’язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 12.06.1999 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом №1036 від 08.07.1999 року.

Згідно довідки №16-5004 від 30.11.2004, виданої ЗАТ «Запорізький завод важкого кранобудування», ОСОБА_1 працювала в ливарному цеху машиністом крану, зайнятим на гарячих дільницях повний робочий день з 01.02.1988 по 31.01.2003, робота за даною професією дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1. Також в довідці зазначено, що атестація робочих місць проводилась згідно наказу від 30.03.1995 №38 та згідно наказу від 19.06.2003 №150.

Згідно з розпорядженням №149398 від 17.06.2014 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком 1 було включено 13 років 9 місяців 9 днів.

Відповідно до розпорядження №149398 від 21.11.2016 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 пільговий стаж за Списком 1 становить 11 років 9 місяці 8 днів. Тобто пільговий стаж за Списком 1 зменшено.

За зверненням позивача до відповідача з питань роз’яснення причин зменшення її пільгового стажу отримала відповідь, відповідно до якої її повідомили, що з урахуванням проведених атестацій період її роботи з 30.03.200 по 31.01.2003 не зарахований до пільгового стажу за Списком 1 та у звязку із помилковим зарахуванням стажу періоду роботи з 19.06.2003 по 31.12.2003, який не підтверджений пільговою довідкою, пенсійну справу приведено у відповідність, пільговий стаж за Списком 1 складає 11 років 1 місяць 19 днів.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Пенсійний фонд гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII внесено зміни до Закону України Про пенсійне забезпечення, а саме стаття 13 викладена у наступній редакції.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (частина 2 вказаної статті).

Як встановлено судом, з довідки про підтвердження наявного трудового стажу виданою ЗАТ «Запорізький завод важкого кранобудування», вбачається, що позивач у період з 01.02.1988 по 31.01.2003, працювала на посаді з повним робочим днем, яка передбачена Списком №1 на підставі наказів про атестацію робочих місць №38 від 30.03.1995, № 150 від 19.06.2003.

Згідно листа ПрАТ «Запоріжкран», наданого на адвокатський запит, від 23.05.2018 №105-173, позивач у період з 30.03.1995 по 31.03.2003 працювала машиністом крану зайнятого на гарячих дільницях 4 розряду, сталеливарний цех. Інформація про зміну умов її праці відсутня.

Як вже зазначалось судом, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі №21-307а14.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено набуття пільгового стажу за Списком №1 за період роботи з 30.03.2000 року по 31.01.2003 року.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, як на підставу для залишення його без розгляду, оскільки відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тобто у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, повязаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Відтак, строк звернення до суду з цим позовом, обґрунтованим невиплатою сум пенсі за минулий час з вини пенсійного органу, позивачем не пропущено, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69065, РНОКПП НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо виключення з пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоду її роботи з 30.03.2000 року по 31.01.2003 року.

Зобов’язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 30.03.2000 року по 31.01.2003 року до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, перерахувати розмір пенсії та здійснити виплату з урахуванням вже виплаченої з 18.09.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69065, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019.

Суддя А.В. Сіпака