Рішення № 81481077, 02.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/735/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (Луцьке об'єднане управління ПФУ, відповідач) про зобов’язання сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у місті Луцьку Волинської області подання про повернення сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 2640,73 грн. з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позову позивач вказала, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09 червня 2017 року вперше придбала житло та під час нотаріального посвідчення цього договору сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2640,73 грн. Позивач вважає, що вона не є платником збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки придбавала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає повернення. Відтак, 02 січня 2019 року вона звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору у розмірі 1% від вартості квартири. Проте листом від 10 січня 2019 року №404/03-10-15 відповідач повідомив, що повернення безпідставно сплачених коштів зі збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна може бути здійснено за поданням Луцького об'єднаного управління ПФУ відповідному органу Казначейства на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за умови надання позивачем документів за переліком.

Як зазначила позивач, 28 січня 2019 року вона надіслала на адресу Луцького об'єднаного управління ПФУ відповідні документи. Однак відповідач не вчинив дій з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2640,73 грн. відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787. Луцьке об'єднане управління ПФУ, відмовляючи листом від 07 лютого 2019 року №2045/03-10-15 у задоволенні її заяви, посилається на те, що він не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно. На думку ОСОБА_1, відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому порядку запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому відмова відповідача у повернені безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше є такою, що суперечить положенням чинного законодавства та порушує її права. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою від 21 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.47-48). В обґрунтування своєї позиції вказав, що повернення зайво сплачених коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна здійснюється за поданням на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, у даному випадку Луцького об’єднаного управління ПФУ, відповідному органу Казначейства, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787. Але позивач не надала доказів на підтвердження факту придбання житла вперше, тому правові підстави для подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 підтримує свою позицію, викладену у позові. Додатково зазначила, що за відсутності в Україні правового механізму перевірки інформації про факт придбання квартири вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України зобов’язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов’язання сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами (а.с.50-53).

Дослідивши доводи сторін у заявах по суті справи, письмові докази, суд встановив такі обставини.

09 червня 2017 року між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,8 кв.м. (а.с.15-18). Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №696. Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору позивач сплатила збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 2640,73 грн. Вказане підтверджується копією квитанції від 09 червня 2017 року № 0.0.781838719.1 (код платежу 24140500, а.с.20); про внесення збору ОСОБА_1 також свідчить пункт 6.7 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09 червня 2017 року.

02 січня 2019 року ОСОБА_1, вважаючи, що помилково сплатила збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при придбанні квартири вперше, звернулася до Луцького об’єднаного управління ПФУ із заявою, у якій просила сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у місті Луцьку Волинської області подання про повернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 2640,73 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 09 червня 2017 року №0.0.781838719.1 (а.с.21-23). Розглянувши цю заяву, Луцьке об’єднане управління ПФУ листом від 10 січня 2019 року №404/03-10-15 повідомило ОСОБА_1, що повернення безпідставно сплачених позивачем коштів зі збору операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна буде здійснено за поданням на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, виданим Луцьким об’єднаним управлінням ПФУ відповідному органу Казначейства; для оформлення подання позивачу необхідно надати такі документи: довідку про перебування на черзі на одержання житла або придбання квартири вперше, копію договору купівлі-продажу, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії паспорта, коду.

На виконання вимог вказаного листа позивач 31 січня 2019 року надіслала поштою на адресу відповідача: власну довідку про придбання квартири вперше від 28 січня 2019 року; завірену копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 09 червня 2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4; засвідчені копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 червня 2017 року №89269716, паспорта, довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (а.с.27-37).

Однак листом від 07 лютого 2019 року №2045/03-10/15 Луцьке об’єднане управління ПФУ повідомило позивача, що видати подання для повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2640,73 грн. немає підстав, оскільки нею не надано належного підтвердження того, що придбане нерухоме майно (договір купівлі-продажу квартири від 09 червня 2017 року №696) було придбане вперше, а Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно (а.с.40).

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач ОСОБА_1. звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 червня 2017 року №89269716 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 49,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого за №696 (а.с.19). Відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні. Варто також зауважити, що на час придбання названої вище квартири, позивач ОСОБА_1 була неповнолітня. Дозвіл ОСОБА_1 на придбання цієї квартири був наданий за згодою батьків рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 червня 2017 року №315-1 (а.с.14).

У постанові від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин в силу частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач таку заяву надіслала засобами поштового зв’язку з відповідними підтверджуючими документами до Луцького об'єднаного управління ПФУ 31 січня 2019 року (а.с.37).

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «ОСОБА_4 проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 01 листопада 2018 року у справі №819/1353/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 13 грудня 2018 у справі № 813/969/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а та враховуються судом при вирішення даного спору відповідно до вимог частини п’ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність інформації щодо прав власності на нерухоме майно як таке, що придбане особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови Луцького об’єднаного управління ПФУ у видачі подання для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення для зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у місті Луцьку Волинської області подання про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 2640,73 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 09 червня 2017 року №0.0.781838719.1. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (43026, Волинська область, місто Луцьк, проспект Соборності, 8/102, реєстраційний номер обліковою картки платника податків НОМЕР_1) до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про зобов’язання вчинити дії задовольнити повністю.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у місті Луцьку Волинської області подання про повернення ОСОБА_1 2640,73 грн. (дві тисячі шістсот сорок грн. 73 коп.) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 09 червня 2017 року №0.0.781838719.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк