Рішення № 81477571, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/6227/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України

до Державної регуляторної служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

1. Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001»,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелла-97»,

3. Приватне підприємство «Центр екологічної безпеки»,

про скасування розпоряджень від 07 квітня 2017 року, № 50, № 54, № 56 -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - Мінекології) звернулося до суду з адміністративними позовами до Державної регуляторної служби України (далі - ДРСУ) з вимогами про скасування розпоряджень від 07 квітня 2017 року №50, №54, №56 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», виданих за результатами розгляду скарг третіх осіб у справі.

Позови обґрунтовано, зокрема тим, що після проведення планової перевірки оскаржуваними розпорядженнями зобов'язано позивача усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» шляхом скасування наказів:

- від 16 листопада 2016 року № 424 в частині анулювання ліцензії Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» (далі - ПП «Регіон-2001») серії АЕ № 272249 від 22 серпня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 09 грудня 2016 року № 502 в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Стелла-97» (далі - ТОВ «Стелла-97») серії АД № 041584 від 09 серпня 2012 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 01 грудня 2016 року № 451 в частині анулювання ліцензії Приватному підприємству «Центр екологічної безпеки» (далі - ПП «Центр екологічної безпеки) серії АЕ № 199298 від 17 квітня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Підставою для видання зазначених вище наказів стало те, що під час проведення перевірки за фактичним провадженням ліцензійної діяльності третіх осіб було виявлено полігони з великою кількістю вторинної сировини, яка зберігається без додержання екологічних норм, що не були заявлені ліцензіатами у відомостях про наявність власних або орендованих площ, не дотримання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 466 (далі - Ліцензійні умови). Крім того, була встановлена відсутність частини матеріально-технічної бази, заявленої у відомостях під час отримання ліцензій.

Про виявлені порушення складено Акти № 25/16-1 від 11 листопада 2016 року, № 54/16-1 від 02 грудня 2016 року та № 44/16 від 25 листопада 2016 року, на підставі яких видано накази від 16 листопада 2016 року № 424, від 09 грудня 2016 року № 502, від 01 грудня 2016 року № 451 та анульовано ліцензії ПП «Регіон-2001», ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки».

У подальшому третіми особами подавалися скарги, за результатами розгляду яких Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України ухвалені рішення від 04 квітня 2017 року №4.1, №4.5, №4.7 (протоколи № 01-17 та № 05-17) з порушенням передбаченого строку розгляду, що не може перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів.

Позивач вважає, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування ухвалені з порушенням встановленого строку, при цьому, у них не зазначено про задоволення чи відхилення апеляцій, поданих третіми особами, а обставини справи досліджені відповідачем не повністю, встановлені факти не відповідають дійсним обставинам, оскільки відсутність окремого акту про виявлення недостовірних даних не може сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення та його скасування. Накази від 16 та 25 листопада та 09 грудня 2016 року № 424, № 502, № 424, на думку позивача, прийняті у межах компетенції Мінекології, з його змісту можливо зрозуміти за які саме порушення застосовуються санкції, їх розмір, і таке рішення є правомірним навіть за умов не дотримання окремих елементів його форми.

Позивач не погоджується також із твердженнями відповідача про невірне застосування підстави для анулювання ліцензії, оскільки Законом України «Про ліцензування певних видів діяльності» не передбачено предліцензійної перевірки, тому заявник має подавати до органу лише відомості про наявність матеріально-технічної бази.

Від третіх осіб у справах також надійшли заперечення щодо позовних вимог.

Ухвалами суду від 25 липня 2017 року відкриті провадження у справі, призначено їх до розгляду у судовому засіданні.

Від відповідача 04 жовтня 2017 року надійшли клопотання про закриття провадження у справах № 826/6227/17, №826/6229/17, № 826/6231/17, обґрунтовані тим, що законодавством прямо не передбачено право Мінекології, як суб'єкта владних повноважень, на звернення до суду з питання оскарження рішень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яким є відповідач.

Розглянувши подане клопотання суд у його задоволенні відмовляє, оскільки частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на день подання адміністративного позову, тобто до 15 грудня 2017 року) визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім цього виходячи з положень частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Предметом розгляду у даних адміністративних справах є законність або протиправність розпоряджень Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» № 50, 54, 56, тобто рішень суб'єкта владних повноважень. Зазначений предмет охоплюється положеннями як частини другою статті 2, так і частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, на які посилається відповідач у клопотанні, суд не вбачає.

Також відповідачем у справі подані письмові заперечення щодо позовних вимог, в яких він посилається на обставини зволікання позивачем з подачею пакету документів, який витребовувався у зв'язку з розглядом скарг ПП «Регіон-2001», ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки», через що їх розгляд відкладався, що узгоджується з положеннями абзацу другого частини дев'ятої статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», та врешті скарги були розглянуті по суті за наявними матеріалами з винесенням розпоряджень, які оскаржує позивач.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2017 року для спільного розгляду та вирішення об'єднано провадження у справах №826/6227/17, №826/6229/17, № 826/6231/17, присвоєно справам спільний номер №826/6227/17.

В судовому засіданні 01 листопада 2017 року, заслухавши пояснення представників сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши пояснення представників сторін, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 07 квітня 2017 року Державною регуляторною службою України за результатами розгляду скарг ПП «Регіон-2001», ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» на підставі рішень Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування винесено оскаржувані накази № 50, 54, 56 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», відповідно до яких зобов'язано позивача усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» шляхом скасування таких наказів:

- від 16 листопада 2016 року № 424 в частині анулювання ліцензії Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» (далі - ПП «Регіон-2001») серії АЕ № 272249 від 22 серпня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 09 грудня 2016 року № 502 в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Стелла-97» (далі - ТОВ «Стелла-97») серії АД № 041584 від 09 серпня 2012 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 01 грудня 2016 року № 451 в частині анулювання ліцензії Приватному підприємству «Центр екологічної безпеки» (далі - ПП «Центр екологічної безпеки) серії АЕ № 199298 від 17 квітня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Із зазначеними наказами не погоджується позивач та вважає їх протиправними з тих підстав, що відповідачем не дотримано строку розгляду апеляцій, визначеного частиною восьмою статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності та пункту 3 розділу 3 Регламенту Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, затвердженого спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року № 783/40 (далі - Регламент), якими визначено, що апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення.

Отже як вже зазначалося, суд виходить з того, що предметом розгляду у даному спорі є доведення законності або протиправності прийнятих відповідачем оскаржуваних розпоряджень з підстав дотримання чи не дотримання процедури розгляду скарг, визначеної чинним законодавством, зокрема, в частині термінів розгляду скарг ПП «Регіон-2001», ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки».

У цьому зв'язку суд виходить з таких положень законодавства.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 (далі - Положення № 724) ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення № 724 визначено, що ДРС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, зокрема й Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII (далі - Закон №222-VIII).

Відповідно до пункту 3 Положення № 724 на ДРС покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Статтею 4 Закону №222-VIII встановлено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Згідно зазначеного Закону спеціально уповноважений орган з питань ліцензування серед іншого здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №222-VIII Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ДРС від 14 липня 2015 року № 783/40 (далі - Регламент).

Виходячи з положень частини шостої статті 5 Закону №222-VIII формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Як вбачається з матеріалів справи, скарги ПП «Регіон-2001», ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» надійшли до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та зареєстровані 14, 26, 28 грудня 2016 року відповідно.

Листами від 16, 28 та 30 грудня 2016 року ДРС повідомила позивача про отримання скарг від підприємств та, одночасно, витребувала копії (фотокопії) документів, що стосуються прийняття ним рішень про анулювання ліцензій.

За приписами абзацу 1 частини дев'ятої статті 5 Закону №222-VIII орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня одержання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування завірені ним запитувані копії (фотокопії) документів, у даному випадку, що стосуються рішень, якими анульовано ліцензії підприємств.

Відповідно до копії листа позивача від 14 лютого 2017 року (т.1 а.с.20) копії документів, які обґрунтовують прийняття рішень про анулювання ліцензій, зокрема, ЗВПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки», були надані у друкованому вигляді листом від 10 лютого 2017 року за № 5/26-7/1009-17, а також і в електронному вигляді. У листі також зазначено, що документи, які подавалися суб'єктами господарювання разом із заявами про отримання ліцензії та під час їхньої перевірки, мають значний обсяг та будуть представлені під час розгляду скарг на засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Зазначені обставини підтверджує у запереченнях й відповідач.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону №222-VIII та пункту 3 розділу 3 Регламенту апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно рішень, що оскаржуються.

Виходячи з таких положень законодавства, за умов отримання витребуваних від позивача документів 10 лютого 2017 року, строк розгляду апеляцій ЗВПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» мав становити до 20 лютого 2017 року включно.

Водночас, їх розгляд та ухвалення оскаржуваних у даній справі розпоряджень фактично відбувся 07 квітня 2017 року.

Обґрунтовуючи порушення строків розгляду апеляцій, відповідач посилається на обставини проведення засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування 09 лютого 2017 року, в яке представник позивача не з'явився та не були представлені запитувані документи, через що засідання було відкладено до отримання документів та їх дослідження (протоколи № 02-15, № 02-17).

Відповідно до абзацу 2 частини дев'ятої статті 5 Закону №222-VIII у разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи.

На підставі рішень Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 09 лютого 2017 року № 4.1, 4.5 4.7, ДРС видані розпорядження № 22, № 26, № 28 «Про розгляд скарги», які надіслані позивачу.

Окрім того, листами від 14 лютого 2017 року позивача повторно повідомлено про необхідність направлення запитуваних документів, що стосуються анулювання ліцензій підприємств.

Як вже зазначав суд раніше, запитувані документи надійшли відповідачу листом Мінекології від 10 лютого 2017 року та зареєстровані 16 лютого 2017 року.

Отже, станом на 16 лютого 2017 року відповідач мав у своєму розпорядженні запитувані документи для повноцінного їх опрацювання та розгляду.

Натомість, відповідачем 03 березня 2017 року направлено до позивача листа за № 1328/0/20/17, у якому додатково запитувалися завірені належним чином документи, які стосувалися видачі підприємствам ліцензій та їх анулювання, на який позивачем надано відповідь від 21 березня 2017 року із запрошенням представників ДРС до відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Мінекології для ознайомлення з матеріалам ліцензійних справ.

Надалі розгляд апеляцій ЗВПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування було призначено на 04 квітня 2017 року та 07 квітня 2017 року ДРС видано оскаржувані розпорядження.

Виходячи із встановлених обставин, суд приходить до висновку, що отримавши 16 лютого 2017 року необхідний для розгляду пакет запитуваних документів від Мінекології, ДРС мала розглянути скарги ПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» по суті до 26 лютого 2017 року включно, проте, фактично розглянуто їх Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування лише 04 квітня 2017 року та винесено оскаржувані розпорядження 07 квітня 2017 року.

Таким чином, положення частини восьмої статті 5 Закону №222-VIII та пункту 3 розділу 3 Регламенту під час розгляду апеляцій ПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» відповідачем у даному випадку не дотримано, а отже підстави, на які посилається позивач в адміністративних позовах ним доведено та підкріплено належними та достатніми доказами.

Окрім іншого, в оскаржуваних розпорядження відповідач посилається на порушення органом ліцензування вимог Закону №222-VIII в частині складання актів під час проведення перевірки невірного оформлення рішення про анулювання та неправомірним застосуванням підстави для анулювання ліцензії.

Водночас, такі обставини відповідачем у достатній мірі під час розгляду апеляцій не досліджено, оскільки як вбачається із змісту актів перевірки вони складені у визначені строки та містять обґрунтування викладених обставин.

Більше з тим, на думку суду, не складення позивачем акту про виявлення недостовірних даних окремому документів не впливає на встановлені обставини, які у подальшому стали підставою для анулювання ліцензій. Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не можуть бути сприйнятими як безумовні підстави для висновку щодо протиправності винесених позивачем наказів.

Дослідження змісту наказів про анулювання ліцензій ПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» вказує на їх прийняття у межах компетенції позивача, з них вбачається сутність виявлених порушень законодавства, за які передбачено застосування санкцій.

Заслуговують на увагу також твердження позивача щодо аргументів відповідача в частині невірного застосування підстав для анулювання ліцензій підприємств, оскільки не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих ліцензіатом разом із заявою про отримання ліцензії, зазначення в акті перевірки обставин не подання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов.

Окрім іншого, Законом №222-VIII не передбачено предліцензійної перевірки, тому заявником подаються до органу ліцензування лише відомості про наявність матеріально-технічну базу. Орган ліцензування спирається виключно на відомості про матеріально-технічну базу, які подаються разом із заявою про отримання ліцензії.

Суд зазначає також, що в оскаржуваних розпорядженнях відповідач посилається на порушення органом ліцензування вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності», а саме: в частині необ'єктивного та упередженого здійснення державного нагляду, проте посилань на фактичні обставини, з яких відповідач дійшов такого висновку, суд не вбачає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваних розпоряджень положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що зобов'язуючи позивача усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» шляхом скасування наказів про анулювання ліцензій ПП «Регіон-2001, ТОВ «Стелла-97», ПП «Центр екологічної безпеки» відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також несвоєчасно, тобто з порушенням визначених чинним законодавством строків, через що суд вбачає підстави для задоволення позову та вважає за необхідне скасувати оскаржувані розпорядження відповідача.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, та у даній справі свідки не залучалися, експертизи не проводилися, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, треті особи - Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелла-97», Приватне підприємство «Центр екологічної безпеки», про скасування розпоряджень від 07 квітня 2017 року, № 50, № 54, № 56 - задовольнити.

Скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року № 50, № 54, № 56 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, та зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України скасувати накази:

- від 16 листопада 2016 року № 424 в частині анулювання ліцензії Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» (далі - ПП «Регіон-2001») серії АЕ № 272249 від 22 серпня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 09 грудня 2016 року № 502 в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Стелла-97» (далі - ТОВ «Стелла-97») серії АД № 041584 від 09 серпня 2012 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- від 01 грудня 2016 року № 451 в частині анулювання ліцензії Приватному підприємству «Центр екологічної безпеки» (далі - ПП «Центр екологічної безпеки) серії АЕ № 199298 від 17 квітня 2013 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Міністерство екології та природних ресурсів України, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 37552996.

Відповідач: Державна регуляторна служба України, адреса: 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, будинок 9/11, код ЄДРПОУ 39582357.

Суддя-доповідач В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

А.Б. Федорчук