Рішення № 81476700, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 640/18396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського

району м. Києва

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2018 року №00013571402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і протиправним, оскільки позивачу не надходив акт перевірки, вказаний у спірному податковому повідомленні-рішенні. Крім того з нього неможливо зрозуміти, у чому саме полягають порушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу часу для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02 січня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки за результатом проведення перевірки відповідачем встановлено, що надані позивачу перевіряємими контрагентами послуги віднесено до складу витрат з придбання послуг, в результаті чого завищено витрати на загальну суму 1008109 грн.

09 січня 2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відзив є необґрунтованим і бездоказовим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року позивачу запропоновано надати суду копії первинних документів, на підставі яких відповідач зробив висновок в акті перевірки від 09 жовтня 2018 року №683/26-15-14-02-05/03359760 про порушення позивачем норм податкового законодавства, або, у разі неможливості подання вказаних документів, повідомити про це суд із зазначенням причин.

18 березня 2019 року позивачем надано копії первинних документів на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання на 2018 рік та з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 по 30 червня 2018 року, валютного – за період з 01 січня 2015 по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01 січня 2015 по 30 червня 2018 року, результати якої оформлені актом від 09 жовтня 2018 року №683/26-15-14-02-05/3359760 (далі по тексту – акт перевірки).

Листом від 26 жовтня 2018 року №89241/10/26-15-14-02 за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, висновки акта перевірки викладено у наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення КП УЗН Печерського району м. Києва:

- п.10, п.11, п.17 П(С)БО 8, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 181460 грн., в тому числі по періодам: 2016 рік – на 6845 грн., 2017 рік – на 174615 грн.;

- п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за травень 2018 та червень 2018 року;

- п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 та п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України щодо подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2, 3, 4 квартал 2016 року, 1, 2, 3, 4 квартал 2017 року, 1, 2 квартал 2018 року».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2018 року №00013571402, яким позивачу за порушення п.10, п.11, п.17 П(С)БО 8, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств та фінансових установ комунальної власності на загальну суму 226825 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями – 181460 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 45365 грн.

Позивач, не погоджуючись із спірними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Екотехсервіс» (виконавець) укладено договір №07/16-О від 10 березня 2016 року, за умовами якого виконавець зобов’язується виконати роботи у 3 етапи: 1-й етап – виконати інвентаризацію викидів шляхом прямих інструментальних вимірів та за розрахунковими методиками, оформити звіт; 2-й етап – розробити документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, оформити звіт; підготувати матеріали для публікації у ЗМІ з метою інформування громадськості – направити статтю замовнику; у разі необхідності брати участь у громадських слуханнях та надавати роз’яснення по матеріалах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів; погодити документи у міській СЕС та отримати протокол інструментальних вимірів, виготовлений СЕС; 3-й етап – зареєструвати пакет документів у Єдиному дозвільному центрі, супроводжувати розгляд документів до моменту отримання дозволу на викиди у Департаменті міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА. Вартість робіт визначається згідно погодженого кошторису та складає 45629,70 грн.

Актом прийому-передавання виконаних робіт (проміжний) від 23 березня 2016 року оформлено передачу виконаних робіт з обстеження виробничого майданчика позивача, збір вхідних даних, виконання прямих інструментальних вимірів для складання звіту з інвентаризації викидів в атмосферне повітря на суму 13689 грн. Актом прийому-передавання виконаних робіт (проміжний) від 16 травня 2016 року оформлено передачу виконаних робіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (звіт) на суму 13689 грн. Актом прийому-передавання виконаних робіт (проміжний) від 07 липня 2016 року оформлено передачу виконаних робіт з: документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (звіт) на суму 13689 грн. Актом прийому-передавання виконаних робіт (кінцевий) від 12 грудня 2016 року оформлено передачу виконаних робіт з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (дозвіл) на суму 4562,70 грн.

Платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи, а також виписками по рахунку (а.с.95-103) підтверджується факт здійснення оплати позивачем наданих послуг від ТОВ «Екотехсервіс».

Листом від 09 грудня 2016 року №064/1512-60 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища ВО КМР (КМДА) позивача повідомлено про видачу йому дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 08 грудня 2016 року №8038200000-10069 терміном дії з 08 грудня 2016 року – необмежений.

Згідно положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №750/4043 (далі – П(С)БО 8).

Згідно пунктів 10, 11, 17 П(С)БО 8 придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством / установою, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Перевіркою встановлено, що отримані позивачем послуги за договором №07/16-О від 10 березня 2016 року надані з метою отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відображені в бухгалтерському обліку на рахунках дт.23, кт.631, кт.23, дт.902 на суму 38025 грн. та, як наслідок, порушено вимоги п.10, п.11, п.17 П(С)БО 8, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на прибуток в 2016 році на 38025 грн.

Згідно пунктів 6, 9 П(С)БО 8 придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємств/установ або їх частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства/установи, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Тобто, в розумінні положень пунктів 6, 9 П(С)БО 8 нематеріальні активи відображаються в балансі, зокрема, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням. При цьому, не є нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, зокрема, витрати на дослідження.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов’язок доказування, не надав суду жодних пояснень та доказів, які б підтверджували, що послуги, придбані позивачем за договором з ТОВ «Екотехсервіс» №07/16-О від 10 березня 2016 року є нематеріальними активами та повинні зараховуватись на баланс підприємства.

Також, між позивачем (замовник) та КП «Київський інститут земельних відносин» (виконавець) укладено договір №04/09-2 від 04 вересня 2017 року, за умовами якого виконавець бере на себе зобов’язання протягом визначеного у договорі строку надати послуги з розробки проекту землеустрою з метою оформлення права постійного користування земельним ділянками позивача, перелік яких зазначено у додатку №1. Роботи за цим договором розподіляються на 4 етапи, вважаються виконаними належним чином і підлягають прийняттю їх замовником та оплаті з моменту виконання наступних дій виконавцем: 1 етап – підготовчі роботи, а саме збір та систематизація вихідних даних стосовно земельної ділянки, обстеження земельної ділянки на наявність та/або відсутність електромереж напругою 0,4 кВ і більше магістральних трубопроводів та інших об’єктів,для яких створюються охоронні, захисні та інші зони з особливими умовами користування. Для нанесення охоронних зон інженерних мереж використовувати матеріали інженерних вишукувань масштабу 1:500; 2 етап – топографо-геодезичні роботи та камеральні роботи; 3 етап – проектні роботи: складання кадастрового плану земельної ділянки, оформлення акта прийому-передачі межових знаків на зберігання; складання акта перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень щодо використання земельної ділянки (за наявності), вирахування загальної площі земельної ділянки та площі угідь, складання експлікації, виготовлення плану земельної ділянки, написання пояснювальної записки, формування електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного та міського земельних кадастрів; 4 етап – погодження проектів землеустрою згідно вимог ст.186 Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», проведення державної землевпорядної експертизи, реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Вартість робіт за цим договором складає 2196000 грн. додатковою угодою №2 від 19 грудня 2017 року зменшено вартість робіт за договором на 533000 грн.

Додатковими угодами №2 від 19 грудня 2017 року, №3 від 05 березня 2018 року, №4 від 28 вересня 2018 року та №5 від 10 грудня 2018 року, зокрема, внесено зміни до календарного плану в частині терміну надання послуг.

Актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 19 грудня 2017 року позивачу передано послуги з виконання 1 та 2 етапу робіт за договором на загальну суму 1164100 грн.

На підтвердження надання послуг за вказаним договором в матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу.

Факт здійснення розрахунків позивача з КП «Київський інститут земельних відносин» за надані послуги з виконання 1 та 2 етапу робіт підтверджується копією платіжного доручення та виписки (а.с.132-133).

Перевіркою встановлено, що отримані позивачем послуги за договором №04/09-2 від 04 вересня 2017 року надані з метою оформлення права постійного користування земельними ділянками та внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та внесення відомостей до міського земельного кадастру у постійне користування, відображені в бухгалтерському обліку на рахунках дт.23, кт.631, кт.23, дт.903 на суму 970084 грн. та, як наслідок, порушено вимоги п.17 П(С)БО 8, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на прибуток в 2017 році на 970074 грн.

Так, відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, в силу положень ст. 72 ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, на якого покладено обов’язок доказування, не надав суду жодних пояснень та доказів, які б підтверджували, що послуги, придбані позивачем за договором з КП «Київський інститут земельних відносин» №04/09-2 від 04 вересня 2017 року є нематеріальними активами та повинні зараховуватись на баланс підприємства.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.1 Статуту комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року №2715 (розміщено на сайті http://consultant.parus.ua/?doc=05LAT2BEF3) метою і предметом діяльності Підприємства є, зокрема: 4.1.1. Утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за Підприємством території; 4.1.2. Контроль за станом утримання і відтворення зелених насаджень на усій території району незалежно від їх відомчої належності та форм власності, видача їх власникам приписів по усуненню виявлених недоліків в утриманні зелених насаджень; 4.1.3. Виконання робіт з обстеження якісного та кількісного стану зелених насаджень, які підлягають знесенню, та підготовка документів по їх знесенню за умови оплати замовником вартості обстеження згідно з діючим прейскурантом; 4.1.7. Санітарне прибирання території закріплених об'єктів зеленого господарства.

Тобто, замовлені КП «Київський інститут земельних відносин» послуги з розробки проекту землеустрою з метою оформлення права постійного користування земельним ділянками позивача, перелік яких зазначено у додатку №1 (комплексна памятка природи «Дніпрові кручі» Печерський ландшафтний парк, Парк-памятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Наводницький», Сквер ім. Заньковецької, сквер ім. І.Франка, сквер Бастіонний, сквер по вул. Чигоріна, Парк-памятка садово-паркового мистецтва «Слава», Парк-памятка садово-паркового мистецтва «Аскольдова могила», комплексна памятка природи «Дніпрові кручі», сквер Цитадельний) позивач не мав на меті отримання прибутку в розумінні положень Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств та фінансових установ комунальної власності спірним податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2018 року №00013571402.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно невідповідності номера акту перевірки у спірному податковому повідомленні-рішенні з огляду на наступне.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, воно прийняте на підставі акта перевірки від 09 жовтня 2018 року №683/26-15-14-02-05/03359760; однак, як вбачається з матеріалів справи, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення допущено технічну помилку шляхом зазначення у ньому акта перевірки під номером 683/26-15-14-02-05/03359760 замість вірного №683/26-15-14-02-05/3359760.

Суд вважає, що наявність технічної помилки у разі її допущення в написанні однієї цифри номера акту перевірки підприємства не може бути підставою для визнання податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі даного акта перевірки, протиправним та його скасування, а акт перевірки від 09 жовтня 2018 року №683/26-15-14-02-05/3359760 та зазначений у спірному податковому повідомленні-рішенні акт перевірки від 09 жовтня 2018 року №683/26-15-14-02-05/03359760 є одним і тим же документом.

Згідно з частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 жовтня 2018 року №00013571402.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (01041, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 61, код ЄДРПОУ 03359760) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 402,38 грн (три тисячі чотириста дві гривні 38 копіок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова