
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 лютого 2019 року № 826/8609/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючої судді - Добрівської Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
представника відповідача-1 - Донченка О.Г.,
представника відповідача-2 - Пенькас В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3до1. Національного банку України, 2. Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області,третя особа:Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»проЗзобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (надалі також - НБУ, відповідач-1), третя особа без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа), з вимогами:
1. зобов'язати Національний банк України надати інформацію на запит ОСОБА_3 від 16.12.2015 року, а в разі її відсутності - провести перевірку у Вінницькому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з питань списання дебіторської заборгованості за кредитним договором №010/03-11/326 від 08.05.20107 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» на підставі постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості»;
2. зобов'язати Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) здійснити наступні дії:
- надати виписку (інформацію) акта перевірки Вінницького відділення «Райфайзен Банк Аваль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 17.03.2016 року та розшифровку безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Банку в частині списання дебіторської заборгованості за кредитним договором №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»;
- письмово підтвердити чи спростувати виконання Банком Постанови №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами, нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» у відповідності до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-V щодо списання дебіторської заборгованості по кредитному договору №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, укладеному між Позивачем та Банком.
В якості третьої особі в позовній заяві визначено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» - правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Райфайзен Банк Аваль».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому стало відомо, що банк самостійно визнав борги за кредитним договором №014/035-40/40511 від 21.07.2006 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це Позичальника, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VІ та постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік. Разом з тим, як вказує позивач, зі сторони Банку проводиться робота по стягненню не існуючої заборгованості та отримання не задекларованої (позабалансової) заборгованості оподаткування.
19.01.2016 року позивач в особі його представника ОСОБА_7 звернувся до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з проханням надати копію акта перевірки Вінницького відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 17.03.16 року, та розшифровку безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Банку, а також письмово підтвердити чи спростувати виконання Банком постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» списання дебіторської заборгованості по кредитному договору №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, укладеному між позивачем та Банком. Однак, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області відмовила у наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що запитувана інформація належить до категорії з обмеженим доступом.
16.12.2015 року позивач звернувся до Національного банку України з проханням надати інформацію: щодо формування Банком резерву для відшкодування можливих витрат; щодо списання Банком заборгованості на підставі постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року; щодо повернення Банком згідно постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року резервування Банку по кредитному договору №010/03-11/326 від 08.05.2007 року.
25.12.2015 року Національний банк України надав відповідь, в якій зазначив, що він не є розпорядником інформації по даному запиту та наголосив, що списання за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.
Не погоджуючись з відповідями Національного банку України та Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач оскаржує їх дії у судовому порядку, стверджуючи про те, що наведені суб'єкти владних повноважень є розпорядниками запитуваної ним інформації.
Ухвалою суду від 09.06.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.
На виконання ухвали суду представником позивача 24.06.2016 року направлені до суду відповідні документи.
05.07.2016 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі, якою також було залучено до участі у справі Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного правління ДФС у Вінницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
13.09.2016 року від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких уповноважений представник просить у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції стосовно заявлених до нього вимог відповідач вказує на те, що за результатами розгляду запиту на інформацію, Національний банк України у встановленому порядку, в строки та в межах компетенції відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надав обґрунтовану відповідь з порушених питань листом від 25.12.2015 року за вих. №20-06007/104121. Так, Національним банком України у відповіді повідомлено, що він не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, оскільки не має документів, що підтверджують формування, використання, повернення Банком резерву за Кредитним договором №010/03-11/326 від 08.05.2007 року. Відповідач наголошує, що вся інформація та документи, які стосуються правовідносин між позивачем та Банком за Кредитним договором № 010/03-11/326 від 08.05.2007 року, знаходяться безпосередньо у ПAT «Райфайзен Банк Аваль». При цьому, незгода позивача з наданою інформацією не означає, що Національним банком України порушені права та інтереси позивача і не може слугувати підставою для висновків щодо незаконності дій Національного банку України в частині надання або ненадання відповіді на запит на інформацію, оскільки Національний банк України діяв в межах повноважень, що передбачені законодавством України.
Також відповідач наголошує, що пункт 1 Порядку формування банками резервів за кредитами і рахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.09.2010 року № 424 (далі по тексту - Порядок №424), на час виникнення спірних правовідносин передбачав, що банк формує резерви (страхові резерви) за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року №279 (постанова втратила чинність на підставі постанови Національного банку України від 25.01.2012 року №23). І згідно із пунктом 3 Порядку №424 передбачалось, що банк має право самостійно списати (відшкодувати) за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників-юридичних осіб, фінансова діяльність яких визначена як незадовільна, та позичальників-фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як нестабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості. У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.
До того ж, як зазначає відповідач, відповідно до пункту 8 Порядку №424 списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними Процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Щодо вимоги Позивача зобов'язати Національний банк України провести перевірку у Вінницькому відділенні ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» з питань списання дебіторської заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, представник відповідача наголошує, що пункт 1.8 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року №276, містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової інспекційної перевірки, серед яких підстави для проведення позапланової перевірки за зверненнями, запитами фізичних осіб відсутні.
20.02.2016 року від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшли заперечення на позовну заяву, в яких представником третьої особи зазначається про відсутність правових підстав для задоволення позову. Зокрема, представник третьої особи зазначає, що твердження представника позивача у позовній заяві про те, що борг ОСОБА_3, який уклав із AT «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, списаний за рахунок страхового резерву, не відповідає дійсності, такого списання не було, і сам позивач жодних підтверджень цього до суду не надав.
Також представник третьої особи вказує, що в кредитному договорі №010/03-11/326 від 08.05.2007 року та додатковій угоді до нього №010/03-11/326/1 від 04.08.2014 року, відповідно до яких було видано кредит ОСОБА_8 та проведено його реструктуризацію, жодним чином не згадується про списання боргу ОСОБА_8 перед Банком, тому, навіть будь-яке гіпотетичне списання відноситься до тих цивільних правовідносин, які випливають з укладених кредитного договору та додаткової угоди до нього між кредитором та АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником ОСОБА_3, та не впливає на ці правовідносини.
Крім того, представник третьої особи наголошує, що Вінницького відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м. Вінниця, вул.600-річчя, 35 - адреса, яку вказує позивач) не існувало та не існує в структурі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а за адресою м. Вінниця, вул. 600-річчя, 35 не знаходилось та не знаходиться жодного підрозділу Банку.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 року №5634 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/8609/16 та вказану справу 19.10.2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 року справу прийнято до провадження судді Добрівської Н.А. та, з урахуванням виправлення описки у судовому рішенні ухвалою від 16.03.2018 року, призначено проведення підготовчого засідання.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року.
Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13.08.2018 року від уповноваженого представника позивача надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи без участі позивача та його представника.
У підготовчому засіданні 22.08.2018 року судом постановлена ухвала про зміну процесуального статусу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з огляду на наявність у позовній заяві вимог, що заявлені ОСОБА_3 до вказаної особи, шляхом залучення вказаного суб'єкта до участі в справі в якості співвідповідача і виключення даної особи із складу третіх осіб. У зв'язку з наведеним, судом запропоновано Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (далі також - відповідач-2) надати відзив на позов у визначений судом термін.
26.11.2018 року від третьої особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх уповноваженого представника.
28.11.2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні колегією у складі трьох суддів.
13.02.2018 року від Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому уповноважений представник відповідача-2 просить відмовити у задоволені вимог ОСОБА_3, мотивуючи свою позицію положеннями Податкового кодексу України та стверджує про те, що позовна заява не містить жодних обставин, що визначені у статті 78 цього Кодексу в якості підстав для проведення документальних позапланових перевірок, а тому, з урахуванням положень статті 19 Конституції України, твердження позивача про необхідність покладення на відповідача-2 певного обов'язку без законодавчо визначених для цього підстав, є необґрунтованими.
В судовому засіданні представник НБУ проти позову заперечив та просив відмовити у задоволені позову у зв'язку з безпідставністю заявлених позивачем вимог.
Представник Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області також проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволені.
Позивач і представник третьої особи в судове засідання не з'явились, однак, у зв'язку з наявністю письмово викладених позицій даних осіб і їх клопотань про розгляд справи у їх відсутність, а також відсутністю перешкод у розгляді справи у їх відсутність, колегією ухвалено про можливість розгляду справи у їх відсутність.
Заслухавши доводи представників відповідачів, ознайомившись із письмово викладеними позиціями учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
17.12.2015 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_9 направив до НБУ запит на інформацію, в якому, з посиланням на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив:
1. повідомити чи сформовано Відкритим акціонерним товариством: «Райффайзен Банк Аваль» резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, саме по кредитному договору № 010/03-11/326 від 08 травня 2007 року;
2. повідомити чи списано заборгованість Банком згідно Постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» по кредитному договору №010/03-11/326 від 08 травня 2007 року;
3. повідомити чи повернуто Банком згідно Постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» резервування Банку по кредитному договору №010/03-11/326 від 08 травня 2007 року.
25.12.2015 року НБУ своїм листом №20-06007/104121 за результатами розгляду запиту на інформацію надав відповідь, в якій повідомив, що Національний банк України не є розпорядником інформації і не має документів, що підтверджують формування та використання Банком резерву за кредитною заборгованістю ОСОБА_3 Вся інформація та документи, які стосуються кредитних правовідносин між Банком та ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 010/03-11/326 від 08.05.2007 року, знаходяться безпосередньо у Банку. При цьому звертаємо увагу, що списання Банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Таке списання фінансового активу з балансу банку не встановлює, не змінює та не припиняє вимог кредитора до боржника кредитним договором.
19.01.2016 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_9 направлено запит на інформацію до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації» просив:
1. надати копію акта перевірки у Вінницькому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з питань дотримання, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 14.01.2016 року, та розшифровку безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Банку;
2. письмово підтвердити чи спростувати виконання Банком Постанови №424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» у відповідності до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-V щодо списання дебіторської заборгованості по кредитному договору №010/03-11/326 від 08.05.2007 року, укладеному між Заявником та Банком.
26.01.2016 року Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області своїм листом за №1038/02-28-22-03 представнику запитувача інформації ОСОБА_9 повідомлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перебуває на обліку як платник податків у Межрегіональному ГУ - Центральному офісі з обслуговування великих платників на підставі норм статті 19 Конституції України та відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області перенаправила за належністю запит на інформацію від 19.1.2016 року б/н та копії документів для розгляду та надання відповіді до Межрегіонального ГУ - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Стверджуючи про те, що Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області неправомірно не відреагувала належним чином на запит позивача, а саме, не провів позапланову перевірку, яка, на переконання позивача мала б бути проведеною відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а також наполягаючи на протиправності дій (бездіяльності) НБУ щодо ненадання відповіді на інформаційний запит позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.
З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI), відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
За змістом статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно із визначенням, наведеним в статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Розпорядники інформації зобов'язані: вести облік запитів на інформацію; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 3, пункт 6 частин 1 статті 14 Закону №2939-VI).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Отже, запит на доступ до публічної інформації зводиться до прохання надати інформацію, якою вже володіє розпорядник. Закон №2939-VI надає право доступу вже до існуючої інформації і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 у справі №800/147/17.
Таким чином, публічною інформацією є те, що заздалегідь зафіксовано будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Дана позиція узгоджується з роз'ясненням Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові Пленуму №10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
При цьому, статтею 16 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
Частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI встановлюється, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Одночасно суд наголошує, що позивачем у даній справі фактично оскаржуються не дії відповідачів щодо неналежного розгляду його запитів на публічну інформацію, а саме не проведення НБУ та Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області перевірки відповідного відділення банку. При цьому, в обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачами саме положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Водночас, жодних порушень даних нормативно-правових актів відповідачами під час розгляду і надання запитувачу інформації відповіді в межах їх повноважень, колегією суду не встановлено.
При цьому, підстав для покладення на відповідачів обов'язку щодо проведення певних перевірок з метою виявлення і формування інформації для надання її позивачу на його інформаційні запити, суд, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, не вбачає.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи відсутність інших доводів позивача на обґрунтування даних позовних вимог, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: А.І. Кузьменко Л.О. Маруліна
Судове рішення № 81476387, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 14.02.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/8609/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: