Ухвала суду № 81475884, 23.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

23 квітня 2019 року справа № 580/429/19 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача 1 - Власенка І.І. (за довіреністю),

представника відповідача 2 - ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглядаючи у підготовчому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду клопотання секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича, Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

06 лютого 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича (20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності,37), Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності,37), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 17.12.2018 №210к "Про звільнення ОСОБА_1.";

2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради;

3) стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

4) рішення в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

21.03.2019 секретарем Смілянської міської ради Федоренком В.А. суду надано клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову, яке мотивоване тим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду передбачений ст. 122 КАС України, оскільки про своє звільнення ОСОБА_1 дізналася 17.12.2018. Таким чином місячний строк на звернення до суду закінчився 17.01.2019. Крім того заявник зазначив, що довідка від 25.01.2019 відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 16.01.2019 по 25.01.2019 перебувала на обстежені та лікуванні в поліклініці Смілянської ЦРЛ, є неналежним доказом відповідно до ст. 73 КАС України. Також, відповідачем 1 зазначено, що 17.01.2019 позивач була присутня у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду справи за позовом Федоренка В.А. до Смілянської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

У підготовчому засіданні позивач та його представник проти задоволення вказаного клопотання заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

У підготовчому засіданні представник відповідача 1 та представник відповідача 2 підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Розглянувши клопотання секретаря Смілянської міської ради Федоренком В.А., заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Дослідивши докази, якими відповідач 1 обґрунтовує клопотання про залишення позовної заяви суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні судом досліджено довідку Смілянської районної центральної лікарні від 25.01.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 з 16.01.2019 по 25.01.2019 перебувала на лікуванні в поліклініці Смілянської ЦРЛ у зв'язку з загостренням хвороби хронічний пієлоцистіт (а.с. 30).

Таким чином суд зазначає, що вищезазначеною довідкою підтверджується факт хвороби позивача, а посилання відповідача 1 на те, що даний доказ є неналежним судом оцінюються критично оскільки суд не має повноважень на перевірку даної довідки. Крім того, відповідачем 1 не надано суду доказів на підтвердження фальсифікації довідки, її скасування чи звернення з приводу даного питання до правоохоронних органів.

Щодо тверджень відповідача 1 про присутність ОСОБА_1 17.01.2019 на засіданні у Шостому апеляційному адміністративному суді, суд погоджується з пояснення представника позивача, про те, що позивачка прибула до м. Київ для консультації лікаря-уролога. До столиці приїхала на автобусі орендованому активістами м. Сміла, які 17.01.2019 їхали в тому ж напрямку на засідання Шостого апеляційного адміністративного суду на розгляд справи за позовом Федоренка В.А. до Смілянської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. По завершенні власних справ у м. Київ, позивач очікуючи на час повернення до м. Сміла перебувала разом з активістами у приміщенні суду, після закінчення слухання справи повернулася з ними до дому.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні ЄСПЛ у справі «Плахтєєв та Плахтєєва Проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Згідно ч. 1, 6 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Таким чином суд зазначає, що у поданому клопотанні відповідач 1 на переконання суду, не надав доказів, які б підтверджували, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надав доказів скасування довідки від 25.01.2019, її фальсифікації тощо, а тому у задоволенні його клопотання суд відмовляє.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем зазначено, що нею пропущено місячний строк звернення до суду, з огляду на те, що з 16.01.2019 по 25.01.2019 вона перебувала на лікуванні у Смілянській ЦРЛ, що підтверджується довідкою від 25.01.2019.

Одночасно вирішуючи питання про поважність причини пропуску позивачем строку на звернення до суду із заявленими нею позовними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду в зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи докази, які надані до позову і до клопотання відповідача суд вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, а відтак вказаний строк підлягає поновленню.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 5, 19, 44, 33, 47, 49, 180, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Визнати причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду поважними та поновити строк звернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала у повному обсязі складена 25.04.2019.

Суддя В.П. Тимошенко