Рішення № 81475873, 04.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року справа № 2340/4405/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

позивача ОСОБА_2 - особисто,

представника позивача ОСОБА_3 - за ордером,

представника відповідача 1 Мазур О.М. - за довіреністю,

представника відповідача 2 Гордієнка О.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича, Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним розпорядження Міського голови м.Черкаси №370-р/к від 9 жовтня 2018 року "Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2" та скасувати його;

- визнати незаконним розпорядження Міського голови м.Черкаси №389-р/к від 25 жовтня 2018 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09.10.2018 року №370-р/к" та скасувати його;

- поновити ОСОБА_2 на посаді директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради з 25 жовтня 2018 року;

- зобов'язати міського голову м.Черкаси скасувати у трудовій книжці ОСОБА_2 запис про звільнення за п.7 ст.40 КЗпПУ від 25.10.2018 року за №33;

- стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2018 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку в сумі 1 474 грн 50 коп.;

- стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 грн 00 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що розпорядженням заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів Черкаської міської ради Волощиним І.В. № 370-р/к від 09.10.2018 "Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2", зі змінами внесеними розпорядженням від 25.10.2018 № 389-р/к, позивача протиправно та безпідставно звільнено з посади директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані за п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач у позові посилається на відсутність факту появи на роботі в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується випискою з амбулаторної карти позивача. Також мотивуючи позов, позивач вказує, що саме звільнення відбулось з порушенням норм Кодексу законів про працю України, оскільки вчинено відповідачем без попередньої згоди первинної профспілкової організації виконавчого комітету Черкаської міської ради, членом якої вона є.

Ухвалою від 07.11.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову 27.11.2018 представником Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича надано відзив, згідно з яким вказує на безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що факт перебування ОСОБА_2 на роботі у нетверезому стані підтверджується складеним 08.10.2018 актом про перебування на роботі в нетверезому стані. У відзиві зазначено, що позивач від проходження медичного огляду відмовилась. А тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

06 грудня 2018 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому посилається на недоведеність відповідачем свого рішення щодо звільнення позивача за п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України, оскільки не надано доказів, які свідчили б про наявність факту появи позивача на роботі в нетверезому стані.

19 грудня 2018 року до суду представником відповідача 1 подано заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими посилається на те, що у зв'язку із наявністю підстав вважати позивача 08.10.2018 такою, що перебуває на роботі у нетверезому стані, останній було запропоновано пройти відповідне медичне обстеження, від якого позивач необґрунтовано відмовилась. Після виявлення вказаного факту, складання відповідного акта, та фіксування відмови позивача від ознайомлення з ним, позивач залишила своє робоче місце, що унеможливило відсторонення її від роботи згідно з вимогами ст. 46 Кодексу законів про працю України. Також представник відповідача вказує, що профспілкова організація "Міськвиконком", головою якої є позивач не є первинною профспілковою організацією департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, що, як стверджує у запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача, спростовує посилання представника позивача на норми ст. 252 Кодексу законів про працю України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" щодо звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації.

Ухвалою від 23.01.2019 залучено до участі в адміністративній справі в якості другого відповідача Черкаську міську раду.

Ухвалою від 08.02.2019, яка занесена до протоколу судового засідання 08.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, показання, допитаних у якості свідків у судовому засіданні 01.03.2019 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, допитаних у судовому засіданні 26.03.2019, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що позивач, ОСОБА_2 з 26.06.2013 обіймала посаду директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради.

Відповідно до листа Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ від 29.10.2018 № 142/01-21 згідно з рішенням VI Конференції первинних організацій профспілки працівників державних установ міста Черкаси від 21.05.2015 позивач делегована до складу Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ, повноваження якої як члена Черкаського обкому профспілки працівників державних установ підтверджено рішенням ХХІІ Черкаської обласної звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ від 04.06.2015, а відтак, ОСОБА_2 є членом Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ.

Розпорядженням заступника Черкаської міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15 від 09.10.2018 №370-р/к "Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2" відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст. ст. 40, 43-1, 47, 83, 147-149 Кодексу законів про працю України на підставі службової записки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 від 08.10.2018; акта фіксації про перебування ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння, складений 08.10.2018; акт про відмову ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, від підпису про ознайомлення з актом фіксації про перебування її на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння від 08.10.2018, складений 08.10.2018; акта про відсутність на робочому місці ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, складений 08.10.2018; доручення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15 № 216 від 08.10.2018; пояснювальної записки директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 від 09.10.2018 № 181-06; пояснення начальника господарського відділу департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_14

Згідно з службової записки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 від 08.10.2018, 08.10.2018 о 15 год. 38 хв. ним було виявлено, що у директора департаменту організаційного забезпечення ЧМР ОСОБА_2 порушено координацію руху, плуталась мова, була наявна різка зміна забарвлення шкіри обличчя та відчувався характерний запах алкоголю, що вказувало на те, що ОСОБА_2 можливо перебувала на роботі в нетверезому стані. У службовій записці зазначено, що заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 у присутності заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15 було запропоновано ОСОБА_2 пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння. З огляду на те, що ОСОБА_2 відмовилась від проходження такого було складено Акт фіксації про перебування ОСОБА_2 на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння, за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8, начальника відділу кадрової роботи департаменту управління справами та юридичного забезпечення ЧМР ОСОБА_9 та головного спеціаліста сектору зі зв'язків з громадськістю департаменту соціальної політики ЧМР ОСОБА_10 Підписувати цей Акт ОСОБА_2 відмовилась. Про це було складено додатковий Акт. Також у службовій записці зазначено, що після підписання вищезазначеного Акта заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15, що виконує обов'язки міського голови м. Черкаси, викликав до себе в робочий кабінет ОСОБА_2 для надання пояснень. ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці. Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15 надав письмове доручення про надання пояснень про викладені факти в Акті у термін до 17 год. 00 хв. 08.10.2018. Станом на 17 год. 05 хв. 08.10.2018 доручення виконано не було. У звязку з наведеним відповідно до службової записки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 від 08.10.2018 останній пропонує звільнити директора департаменту організаційного забезпечення ЧМР ОСОБА_2 через перебування на роботі в нетверезому стані.

У акті фіксації про перебування ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння, складеному та підписаному ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначено, що даний акт складений про те, що 08.10.2018 о 15 год. 38 хв. заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 було виявлено, що у директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 порушено координацію руху, плутається мова, наявна різка зміна забарвлення шкіри обличчя. Дане може свідчити, що ОСОБА_2 перебуває на роботі в нетверезому стані. В присутності ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_2 пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння. ОСОБА_2 відмовилась. З актом ознайомлений ОСОБА_8, що підтверджується підписом останнього на акті.

Як зазначено в акті про відмову ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, від підпису про ознайомлення з актом фіксації про перебування її на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння від 08.10.2018, складеному та підписаному 08.10.2018 ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 08.10.2018 о 16 год. 08 хв. директор департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 відмовилась від підпису про ознайомлення з актом фіксації про її перебування на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння від 08.10.2018.

В акті про відсутність на робочому місці ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, складеному та підписаному ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 08.10.2018 зазначено, що 08.10.2018 в період часу з 16 год. 30 хв. до 17 год. 15 хв. ними встановлено факт відсутності на робочому місці ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради. Про наявність поважних причин, що пояснюють відсутність на робочому місці ОСОБА_2 не повідомлялось.

Згідно з табелем обліку робочого часу за жовтень 2018 року, навпроти прізвища позивача стоїть відмітка про відпрацювання 08.10.2018 останньою 7 год. 30 хв.

У пояснювальній записці директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 від 09.10.2018 № 181-06 зазначено, що на виконання доручення від 08.10.2018 №216 щодо надання пояснення про факти, викладені в акті, фіксації про перебування на роботі директора департаменту організаційного забезпечення, ОСОБА_2 повідомляє, що факти, викладені у акті фіксації про перебування ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, на роботі у нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння, не відповідають дійсності. Припущення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 про перебування її на роботі у нетверезому стані є безпідставними. Причиною подібних дій, як зазначено у записці, позивач вважає є виявлені нею факти порушення чинного законодавства України та нормативних документів Черкаської міської ради з боку заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8

У поясненнях начальника господарського відділу департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_14 від 09.10.2018 зазначено, що на доручення заступника міського голови ОСОБА_8 пояснює, що 08.10.2018 року після 14 години 10 хв., через відкриті двері приймальні (каб. 502) він, на власні очі бачив, як ОСОБА_2 виносила з власного кабінету посуд (чарки), при цьому в приймальні стояв стійкий запах алкоголю. При цьому, ОСОБА_2 мала незвичне забарвлення шкірного покриву обличчя, була говірка та мала нестійку ходу, що на думку ОСОБА_14 згідно з вказаними поясненнями, свідчить про алкогольне сп'яніння.

З виписки з амбулаторної карти № 1698 Комунального закладу "Черкаський обласний наркологічний диспансер" судом встановлено, що 08.10.2018 о 18 год. 25 хв. проведено клінічний огляд ОСОБА_2, за результатами якого та даних інструментального дослідження встановлено, що ознак сп'яніння не виявлено, твереза.

Відповідно до акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1698 заповненому 08.10.2018 о 18 год. 25 хв., 08.10.2018 лікарем ОСОБА_13 у зв'язку із самозверненням ОСОБА_2 проведено клінічний огляд останньої. Зовнішній вигляд обстежуваної особи - охайна, шкіра без видимих ушкоджень. Поведінка обстежуваної особи - адекватна, стурбована, скарги на головний біль (зі слів - хворіє на гіпертонічну хворобу), стан свідомості - орієнтування на місці, у часі та власній особистості - орієнтована, мовна здатність не порушена, помірна гіперемія склер. Пульс 78, АТ 175/110 мм.рт.ст, зіниці без змін, реакція на світло жива, рухова сфера без порушень, хода без хитань, в позі Ромерга - стійка, точні рухи виконує без промахувань, наявне помірне тремтіння повік та ознаки артеріальної гіпертензії. Зі слів - вживала гіпотензивні препарати вранці 08.10.2018, запах з рота алкоголю - відсутній. При обстеженні спеціальним технічним засобом Алконт 01с У-U о 18 год. 25 хв. 08.10.2018 - результат обстеження - 0.0 проміле, через двадцять хвилин - 0.0 проміле. Ознак сп'яніння не виявлено. Твереза. Лабораторна діагностика з метою уточнення наявних речовин впливу: час проведення - 12.10.2018, досліджуване біологічне середовище - сеча на алк., дата і час відбору - 18 год. 42 хв. 08.10.2018, метод лабораторного тестування - ГРХ, результат лабораторних тестів - акт № 1287 лаб ЧОНД - в сечі алкоголя не виявлено 0,0%, заключний діагноз - Ознак сп'яніння не виявлено. Твереза, дата - 08.10.2018.

Як показав у судовому засіданні 01.03.2019 допитаний у якості свідка ОСОБА_8, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Черкаської міської ради, 08.10.2018 йому усно повідомив ОСОБА_14, що в робочий час позивач перебуває в адмінбудівлі Черкаської міської ради в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_14 сказав ОСОБА_8, що бачив як ОСОБА_2 вживала в своєму кабінеті алкоголь. ОСОБА_8 запросив позивача зайти до нього в робочий кабінет, де в ході спілкування із позивачем ОСОБА_8 побачив характерні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: хитку ходу, почервоніння шкіри обличчя, характерний запах з рота, та йому довелось запросити позивача пройти медичне обстеження, однак остання відмовилась. Свідок показав, що під час спілкування позивач на стан здоров'я не скаржилась, про вживання ліків не повідомляла. Свою відмову пройти медичне обстеження позивач ніяк не аргументувала. ОСОБА_8 викликав інших працівників міської ради - ОСОБА_9, ОСОБА_10 та у їх присутності і в присутності ОСОБА_15, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, знову запропонував позивачеві пройти медичне обстеження. У зв'язку з відмовою позивача від проходження такого огляду складено відповідний акт. Позивач від ознайомлення з цим актом відмовилась, про що також було складено відповідний акт. У подальшому позивач вибігла з робочого кабінету ОСОБА_8 і свідок до кінця робочого дня останню не бачив. Працівники міської ради повідомили, що ОСОБА_2 перебуває у іншій будівлі, однак, коли туди прибули, ОСОБА_2 там не було.

Як показала у судовому засіданні 01.03.2019 допитана у якості свідка ОСОБА_9, начальник відділу кадрової роботи департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради 08.10.2018 після обіду їй зателефонували з приймальної ОСОБА_8 з проханням підійти до кабінету ОСОБА_2 Підійшовши до приймальної робочого кабінету позивача, свідок побачила, що ОСОБА_2, ОСОБА_16, начальник відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення та головний спеціаліст цього ж відділу ОСОБА_17 прибирали на столах у кабінеті ОСОБА_2, вікна в кабінеті були навстіж відкриті. На питання свідка, що трапилось? - їй ніхто не відповів, і ОСОБА_2 вийшла з кабінету через приймальню повз свідка. Свідок помітила, що ОСОБА_2 йшла не дуже рівно, мала червонувате обличчя, букви не чітко вимовляла. Запах алкоголю свідок не відчула, оскільки вікна були відчинені і йшло провітрювання кабінету. За деякий час підійшли ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 та ОСОБА_8 запропонував пройти ОСОБА_2 медичне обстеження щодо з'ясування факту перебування її на роботі в нетверезому стані. ОСОБА_2 на пропозицію ОСОБА_8 відповіла, що це наклеп, неправда та відмовилась, про причини відмови ОСОБА_2 не повідомила. Про стан здоров'я ОСОБА_2 не повідомляла. Після чого свідок пішла до свого робочого кабінету складати акт фіксації про перебування ОСОБА_2, директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, на роботі в нетверезому стані та відмову пройти медичне обстеження на встановлення факту сп'яніння. Через 30 хвилин свідок підійшла до робочого кабінету ОСОБА_2 і принесла акт, від підписання якого ОСОБА_2 відмовилась. Близько 16 год. 30 хв. 08.10.2018 свідка було запрошено до кабінету ОСОБА_15, де ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 вирішили відібрати у ОСОБА_18 пояснення. Зі слів ОСОБА_17 ОСОБА_2 поїхала до Центру надання адміністративних послуг. Як відомо свідку ОСОБА_8 та ОСОБА_15 поїхали туди, однак там ОСОБА_2 не було, про що свідок склала акт про про відсутність на робочому місці ОСОБА_2

Як показала у судовому засіданні 01.03.2019 допитана у якості свідка ОСОБА_10, головний спеціаліст сектору зі зв'язків з громадськістю департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, 08.10.2018 у другій половині дня ОСОБА_8 попросив свідка запросити до нього в кабінет ОСОБА_2 ОСОБА_2 прийшла із своїм заступником ОСОБА_16 та вони зайшли в кабінет до ОСОБА_8 Свідок показала, що коли ОСОБА_2 заходила до кабінету у неї була порушена координація рухів. Потім ОСОБА_16 вийшла із кабінету, і до нього зайшов ОСОБА_15, який того дня виконував обов'язки міського голови. За деякий час з кабінету вибігла стривожена ОСОБА_2, за нею вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_15 Згодом свідку зателефонувала з приймальної позивача ОСОБА_17, і сказала свідку підійти до кабінету ОСОБА_2 Коли свідок прийшла туди і побачила, що в кабінеті у ОСОБА_2 перебували ОСОБА_8, ОСОБА_15 та начальник відділу кадрів і ОСОБА_8 спитав, чи можуть вони засвідчити стан сп'яніння ОСОБА_2 ОСОБА_8 повідомив, що він запропонував позивачу пройти медичне обстеження, але остання відмовилась, про що було складено акт та акт про відмову позивача від підпису акта. Свідок показала, що відчувався запах "перегару", при цьому ОСОБА_2 мала "червонувате обличчя", вікна в кабінеті булі відчинені. У подальшому свідок зайшла в кабінет до ОСОБА_15 і запросили ОСОБА_2, щоб вона надала пояснень, але їм повідомили, що ОСОБА_2 відсутня на робочому місці.

Як показала у судовому засіданні 01.03.2019 допитана у якості свідка ОСОБА_11, 08.10.2018 після обіду свідок підходила до ОСОБА_2 з робочих питань, підозрілого нічого не бачила, мова ОСОБА_2 того дня була чітка, ніякого специфічного запаху в робочому кабінеті не було, був запах свіжого повітря, рухи ОСОБА_2 були чіткі, ОСОБА_2 адекватно відповідала на питання свідка та на телефонні дзвінки.

Як показав у судовому засіданні 01.03.2019 допитаний у якості свідка ОСОБА_12, 08.10.2018 близько 16 - 17 години возив ОСОБА_2 до приміщення Центру надання адміністративних послуг по вул. Благовісній, 170. Свідок показав, що ніякого запаху взагалі не відчув, нічого дивного не помітив.

Як показав у судовому засіданні 26.03.2019 допитаний у якості свідка ОСОБА_14, 08.10.2018 після обіду, близько 14 год. 05 хв. - 14 год. 10 хв. свідок зайшов у приймальню до ОСОБА_2 у робочих питаннях, двері і вікна у кабінеті 502 і кабінеті 503 були відкриті. Свідок показав, що побачив як ОСОБА_2 виходить із кабінету із чарками з жовтою рідиною. Свідок показав, що помітив нечітку ходу ОСОБА_2, колір обличчя якої був як у нетверезої людини. ОСОБА_2 свідку на погане самочутя не скаржилась. Пізніше цього ж дня свідок зустрів на сходах ОСОБА_8 та пояснив, що не може виконати доручення ОСОБА_8, оскільки для його виконання необхідне узгодження з ОСОБА_2, стан сп'яніння якої не дозволяє вирішувати робочі питання, на що ОСОБА_8 схвильовано відповів - її ж попереджували. Після цього свідок повернувся до роботи. Свідок показав, що на усне доручення ОСОБА_8 надане увечері 08.10.2018, свідок зранку 09.10.2018 надав письмові пояснення.

Як показав у судовому засіданні 26.03.2019 допитаний у якості свідка лікар Комунального закладу "Черкаський обласний наркологічний диспансер" ОСОБА_13, увечері 08.10.2018 він проводив клінічний огляд ОСОБА_2, яка сама звернулась щодо проведення такого. ОСОБА_2 була стривожена, твереза, ознак сп'яніння не виявлено. Для аналізу 08.10.2018 було відібрано сечу, ємність з якою було закорковано та опломбовано. Лабораторне дослідження сечі проведено 12.10.2018, у зв'язку з тим, що на дослідження матеріал направляється не відразу, а коли набереться певна кількість такого. Дату заключного діагнозу за результатами лабораторного дослідження - 08.10.2018 свідок пояснив, що це є помилкою, опискою, виправити яку неможливо.

Розпорядженням заступника Черкаської міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_15 від 25.10.2018 №389-р/к "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09.10.2018 № 370-р/к" відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи листок непрацездатності Серія АДО № 628347, виданий 24.10.2018 комунальним закладом «Третя Черкаська міська лікарня невідкладної медичної допомоги» Черкаської міської ради» ОСОБА_2 внесено зміни до розпорядження міського голови від 09.10.2018 № 370-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2», а саме: в пункті 1 розпорядження цифри « 09.10.2018» замінено цифрами « 25.10.2018»; в пункті 2 розпорядження слова та цифри «за невикористані 6 днів щорічної відпустки за період роботи з 15.01.2018 до 09.10.2018» замінити словами та цифрами «за невикористані 7 днів щорічної відпустки за період роботи з 15.01.2018 до 25.10.2018».

З вказаним розпорядженням ознайомлено ОСОБА_2 25.10.2018, що підтверджується її підписом на розпорядженні.

Вважаючи, що вказані розпорядження протиправні, а звільнення проведено без згоди профспілкового органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнення згідно з ч.1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України, підставою для звільнення особи є поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Таким чином, власник може розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення працівника є сам факт появи на робочому місці і у робочий час у нетверезому стані. Такий факт може встановлюватися не лише спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору процесуального права. Між тим, обов'язок доведення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані лежить на власнику.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив судам, що звільнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України є дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Одночасно Пленум звернув увагу судів на те, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (стаття 27 ЦПК України), яким суд має дати відповідну оцінку (пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 року).

Звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що складений роботодавцем акт від 08.10.2018 року не підтверджує факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_2, оскільки містить лише припущення про ніби-то перебування останньої в нетверезому стані на підставі явно недостатніх ознак, та спростовується відомостями, що містяться у виписці з амбулаторної карти № 1698 Комунального закладу "Черкаський обласний наркологічний диспансер" та акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1698 заповненому 08.10.2018.

При цьому суд не знайшов підстав не довіряти поясненням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, які є логічними, послідовними та несуперечливими.

Одночасно судом взято до уваги, що із свідками ОСОБА_8, ОСОБА_14 позивачка перебуває в неприязних стосунках, а тому до пояснень названих свідків суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються сукупністю вищевказаних доказів.

При цьому суд висновує, що посилання сторони відповідачів на те, що оскільки ОСОБА_2 відмовилася від медичного освідування, відтак, вона перебувала в стані сп'яніння, грунтується на помилковому тлумаченні норм права, так як така відмова не є доказом перебування працівника в момент відмови в стані алкогольного сп'яніння і сама по собі не утворює складу дисциплінарного проступку.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з огляду на встановлені обставини, та враховуючи, що факт знаходження ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння 08.10.2018 не підтверджений належними та допустимими доказами, суд висновує про протиправність звільнення позивача на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктів 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. А відповідно до частини 2 цієї статті, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини 7 статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Положеннями ст. 252 КзпП України передбачено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виробничих профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Аналогічні за змістом положення містить ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до листа Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ від 29.10.2018 № 142/01-21 згідно з рішенням VI Конференції первинних організацій профспілки працівників державних установ міста Черкаси від 21.05.2015 позивач делегована до складу Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ, повноваження якої як члена Черкаського обкому профспілки працівників державних установ підтверджено рішенням ХХІІ Черкаської обласної звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ від 04.06.2015, а відтак, ОСОБА_2 є членом Черкаського обласного комітету профспілки працівників державних установ.

У виконавчому апараті Черкаського обкому профспілки працівників державних установ відсутня інформація щодо того, чи розглядалося питання та приймалися відповідні рішення на засіданні профкому первинної профспілкової організації «Міськвиконком» про надання згоди на застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з посади ОСОБА_2

До Черкаського обкому профспілки працівників державних установ, на профспілковому обслуговуванні якого знаходиться первинна профспілкова організація «міськвиконком», та який відповідно до п.2 ст.48 Статуту Професійної спілки працівників державних установ України є вищим за рівнем виборним органом по відношенню до первинної профспілкової організації «Міськвиконком», звернень від уповноважених осіб Черкаської міської ради та її виконавчих органів щодо звільнення з посади директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 не надходило.

Відтак, враховуючи, що у даному випадку такої згоди профспілковий комітет не надавав, відповідачі до нього з цим питанням не зверталися, суд висновує, що позивача звільнено із займаної посади з порушенням порядку, встановленого ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 235 КзпП України поновленню на роботі підлягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді і в установі, з якої її було звільнено.

Відповідно до ст. 241-1 КзпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

В п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.93 р. № 58, зазначено, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Відтак позивач підлягає до поновлення на роботі 26 жовтня 2018 року, а не 25 жовтня 2018 року, як просить позивач. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

За положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

При цьому пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Правова позиція аналогічного змісту щодо правильності застосування норми статті 235 кодексу законів про працю України та Порядку наведена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2018 по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку в сумі 1 474 грн 50 коп.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Відповідно до наданого стороною відповідачів розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_2 останній у серпні 2018 року нараховано заробітну плату у сумі 42 275 грн 00 коп., у вересні 2018 року - 22 025 грн 00 коп., кількість відпрацьованих днів у серпні становить - 22 дні, у вересні 2018 року - 20 днів.

Відтак, середньоденна заробітна плата становить 1 530 грн 95 коп. (42 275 грн 00 коп. + 22 025 грн 00 коп./ 22 дні + 20 днів), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Суд встановив, що період вимушеного прогулу позивача становить з 26.10.2018 по 04.04.2019 (4 дні у жовтні 2018 року, 22 дні у листопаді 2018 року, 20 днів у грудні 2018 року, 21 день у січні 2019 року, 20 днів у лютому 2019 року, 20 днів у березні 2019 року та 4 дні у квітні 2019 року) - 111 робочих днів.

Таким чином, та враховуючи, що відповідно до п. 1.4 Положення про департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 05.10.2017 № 2-2381, департамент фінансується за рахунок міського бюджету, суд висновує що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Черкаської міської ради, за період 26.10.2018 по 04.04.2019 (виходячи з розрахунку 1530 грн 95 коп х 111 днів) у сумі 169 935 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 70 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Черкаської міської ради моральної шкоди у розмірі 1 грн 00 коп., суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

У судовому засіданні позивач пояснила, що причина, з якої її було звільнено з посади є принизливою та такою, що не відповідає дійсним обставинам, які мали місце 08.10.2018, а саме звільнення спричинило зміну способу життя.

Відтак, враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди є законною і обґрунтованою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

04 квітня 2019 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_3 до суду надано заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 11 050 грн 00 коп.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до статті 1 якого, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

У свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (ордер), акт прийому передачі наданих послуг, документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 11 050 грн 00 коп. представником позивача адвокатом ОСОБА_3 надано договір про надання правової допомоги № 51 від 22.11.2018, акт наданих послуг від 04.04.2019, відповідно до якого оплата послуг має відбутись протягом 30 днів від дня набрання судовим рішення законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу тільки за відповідним клопотанням іншої сторони.

Відповідачі передбаченим ст. 134 КАС України правом не скористались, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу представниками відповідачів не заявлялись.

Відтак, враховуючи критерії неминучості та обґрунтованості процесуальних витрат, та беручи до уваги, що задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді з 26.10.2018 та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.10.2018 із розрахунку 1 530 грн 95 коп. є саме належниим способом захисту порушеного права позивача, суд вважає доцільним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату правничої допомоги в заявленому розмірі - 11 050 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича (18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36), Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 25212542) про визнання рішення протиправним, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича №370-р/к від 9 жовтня 2018 року «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2».

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича №389-р/к від 25 жовтня 2018 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09.10.2018 року №370-р/к».

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради з 26 жовтня 2018 року.

Зобов'язати Черкаського міського голову Бондаренка Анатолія Васильовича скасувати у трудовій книжці ОСОБА_2 запис від 25.10.2018 року за №33 про звільнення за п.7 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2018 року по день ухвалення судового рішення у сумі 169 935 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 70 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 (одна) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката ОСОБА_3 у сумі 11 050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2019.

Суддя С.О. Кульчицький