Рішення № 81475788, 26.04.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/91/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить стягнути податковий борг з відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 208 279,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що станом на 28.09.2018 року за рахунок несплати узгодженого грошового зобов'язання за відповідачем рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 208 279,00 грн. Вказаний борг нарахований на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 № 0004311305, прийнятого за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг.

Відповідач надала до суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала. Заперечення ґрунтуються на тому, що вона не отримувала акт перевірки та податкове повідомлення-рішення. Крім того, під додаткове благо підпадає сума боргу у вигляді тіла кредиту, яке прощене (анульоване) кредитором, а прощена неустойка у вигляді пені та штрафів не є доходом і додатковим благом. На момент погашення кредиту банком жодних дій щодо перерахунку не здійснювалось, у зв'язку із чим не вся сума прощеного боргу повинна враховуватись як додаткове благо.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Після відкриття провадження судом було встановлено, що для повного та всебічного дослідження обставин по справі необхідно витребувати інформацію з АТ "Укрсиббанк" щодо деталізації суми анульовано (прощеного) кредиту, у зв'язку із чим, 29.03.2019 року судом було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.03.2019 року ухвалою суду у АТ "Укрсиббанк" було витребувано інформацію щодо анульованого (прощеного) кредиту ОСОБА_1

11.04.2019 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.04.2019 року ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача ФОП ОСОБА_1 на належного ОСОБА_1

Крім того, цією ж ухвалою у позивача були витребувані оригінали рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_1 акту від 07.04.2016 № 232/21031305/НОМЕР_2 та податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 № 0004311305. Строк виконання цієї ухвали встановлений 26.04.2019 року.

У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні. Від відповідача заяв не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини по справі.

07.04.2016 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, податковим органом був складений акт № 232/21031305/НОМЕР_2.

В ході перевірки були встановлені порушення ОСОБА_1 пп 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в частині не включення платником податку до загального річного оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага у сумі 995529,46, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 166487,20 грн; п. 49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Відповідно до пп 2.1.2 п. 2 вищевказаного акта інформація щодо прощеного (анульованого) боргу була встановлена на підставі даних наданих до органу ДФС за 2013 рік платником АТ "Укрсиббанк".

На підставі акта перевірки контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0004311305 від 24.05.2016 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 208279,00 грн, з них - 166487,20 грн. за податковими зобов'язаннями та 41791,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік не задекларувала дохід у вигляді анульованої кредитної заборгованості. Позивач зазначає, що даний податковий борг є узгодженим, однак суд не погоджується із такою позицією з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов'язання визначено у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов'язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 року у справі № 808/8020/14.

Позивачем до позовної заяви не було додано доказів направлення, вручення податкового повідомлення-рішення відповідачу, у зв'язку із чим, судом було витребувано у податкового органу оригінали рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_1 акта про проведення перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, для того, щоб встановити чи дотримано податковим органом процедуру направлення та вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення, яка встановлена Податковим кодексом України.

На виконання ухвали суду, позивачем було надано службову записку, в якій повідомлено про неможливість надати оригінали запитуваних матеріалів.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що позивачем не доведено факту узгодженості грошового зобов'язання платника податків ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що податковим органом не була дотримана процедура направлення, вручення податкового повідомлення-рішення позивачеві, у зв'язку із чим, грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 208279,00 грн є неузгодженим, внаслідок чого заявлена позивачем сума не є податковим боргом і стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Крім того, відповідно до листа АТ "Укрсиббанк", який був наданий банком на виконання ухвали суду про витребування доказів, до складу анульованого (прощеного) боргу ОСОБА_1 окрім основного боргу увійшли відсотки та штрафні санкції, що не є додатковим благом та не входить до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб в розумінні пункту "д" пп 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Такий правовий висновок висловив Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року у справі № 808/8913/14.

Наведене підтверджується і змінами, які внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Із урахуванням вищевикладеного, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 111020300