Рішення № 81475729, 25.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1069/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

25.03.2019 ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17/58 від 11.02.2019 на суму 4052,50 грн та визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо її прийняття.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що не згодний з цією вимогою, оскільки як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не повинен сплачувати єдиний внесок, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що згідно відомостей в ІКП по платежу - "єдиний внесок за себе" за ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка в сумі 4892,04 грн. Оскільки позивачем вказана сума недоїмки не сплачена, 11.02.2019 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17/58 від 11.02.2019 на суму 4052,50.

У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 20.11.2003 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії А № 013493*, виданого Полтавською облдержадміністрацією 29.03.1993.

11.02.2019 ГУ ДФС у Полтавській області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17/58, відповідно до якої позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розмірі 4052,50 грн.

Вважаючи вищевказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З відзиву на позовну заяву суд встановив, що до складу суми недоїмки (4052,50 грн) оскаржуваної вимоги входять суми:

- залишок боргу 1639,80 грн (період адміністрування єдиного внеску органами ПФУ);

- 3 квартал 2013 року - 1194,03 грн;

- 4 квартал 2013 року - 1218,67 грн.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (у редакції на дату виникнення недоїмки - 2013 рік) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер – це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Суд зазначає, що статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено додаткову соціальну гарантію для окремих категорій громадян, а саме: достроковий вихід на пенсію до встановленого законодавством строку за певних умов. Саме такою соціальною гарантією і скористався позивач при виході на пенсію.

Також суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" ст. 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Суд зазначає, що судом не встановлено та відповідачем не наведено обставини щодо не розповсюдження на ОСОБА_1 положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування"

Також при розгляду справи суд звертає увагу на наступне.

25.04.2013 постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/1693/13-а, що набрала законної сили 09.07.2013, було задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про скасування вимоги про сплату боргу, визнано протиправною та скасовано вимогу від 11.02.2013 року № 245 про необхідність сплати ФОП ОСОБА_1 суми єдиного внеску в розмірі 3977,90 грн. Дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року.

22.01.2014 постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/4/14, що набрала законної сили 12.03.2014, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу, зокрема скасовано вимогу № ф-17/58 від 13.11.2013 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 5876,53 грн. Дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014.

Судовими рішеннями встановлено, що вимоги державних органів щодо сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, дії з нарахування йому такого внеску, є протиправними, оскільки будучи пенсіонером – підприємцем ОСОБА_1 правомірно користується пільгою, передбаченою ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"

Крім того, вказаними рішеннями встановлено правомірність користування ОСОБА_1 пільгою зі сплати єдиного внеску.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, а частина четверта статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

За таких висновків суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача скасування вимоги №Ф-17/58 від 11.02.2019 на суму 4052,50 грн, як протиправної. Відповідно суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування цієї вимоги.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття спірної вимоги слід відмовити, оскільки вказані дії не створюють для позивача жодних юридичних наслідків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, тупик Некрасова, 18, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37502) до Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639, вул. Європейська, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36014) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17/58 від 11.02.2019.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3