Рішення № 81475603, 26.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1137/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року о 16 год. 23 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідачів: Терещенкова Ю.В. - за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження:67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 150), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області ( код ЄДРПОУ 41322052, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 3-Б), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ( місцезнаходження: 67600, Одеська обл., місто Біляївка, вул. Гагаріна, будинок 1) про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати страхових виплат з 01 липня 2018 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату страхових виплат,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 26 лютого 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження: 67602, Одеська обл., вул. Отамана Головатого, 150) про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати страхових виплат з 01 липня 2018 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату страхових виплат,.

Ухвалою від 04 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходився на обліку у Біляївському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та отримував страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві як внутрішньо переміщена особа, статус якої визначено ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII.

Так, позивач зазначив, що листом відповідача від 27.09.2018 року №01-08-525 його повідомлено про призупинення виплати страхових виплат з 01 липня 2018 року, у зв'язку з надходженням протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат № 5 від 21.05.2018 року про призупинення соціальної виплати ОСОБА_3, як внутрішньо переміщеній особі, у зв'язку з не проживанням за адресою реєстрації, визначеної у довідці.

Позивач вважає, що відповідачем незаконно призупинено виплату страхових виплат, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як не проживання особи за адресою реєстрації, визначеної у довідці внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 26 березня 2019 року задоволено клопотання представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та залучено до участі у справі в якості відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області ( код ЄДРПОУ 41322052, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 3-Б), оскільки Біляївське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не має статусу юридичної особи та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ( місцезнаходження: 67600, Одеська обл., місто Біляївка, вул.Гагаріна, будинок 1).

У встановлений судом строк, відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав того, що Біляївському управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області надійшов протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №5 від 21.05.2018 року про зупинення соціальної виплати позивачу як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку з не проживанням за адресою реєстрації, визначеної самими потерпілим у довідці №5116000296 від 24.11.2014 року.

На підставі зазначеного протоколу призупинено виплату страхових виплат ОСОБА_3, які поновлюються у разі повернення потерпілого на місце тимчасової реєстрації або перереєстрації потерпілого у іншому місці за бажанням тимчасово переселеної особи на території підконтрольній владі Україні або при зміні чинного законодавства, яке регулює питання фінансування потреб тимчасово переселених осіб.

Представник позивача на відкритому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, який представляв інтереси Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та Біляївське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, як структурного підрозділу Управління виконавчої дирекції Фонду, на відкритому судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін у вступному слові, суд у справі встановив такі факти та обставини.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_2, що підтверджуються паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.14-15).

Згідно з довідки від 24.11.2014р. №5116000296 ОСОБА_3 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.16).

ОСОБА_3 втратив працездатність (70%) внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується довідкою №041264 від 20.09.1998 року (а.с.18).

Так, суд встановив, що позивач отримував страхові виплати, що підтверджується довідкою про доходи, виданою Біляївським відділенням Управління ВД ФСС у в Одеській області (а.с.19).

Листом від 27 вересня 2018 року вих. №1-08-525 Біляївське відділення УВД ФССУ в Одеській області повідомило позивача про те, що відділення на підставі постанови КМУ від 08.06.2018 року №365 призупинило виплату страхових виплат ОСОБА_3, які поновлюються у разі повернення потерпілого на місце тимчасової реєстрації або перереєстрації потерпілого у іншому місці за бажанням тимчасово переселеної особи, на території підконтрольній владі Україні або при зміні чинного законодавства, яке регулює питання фінансування потреб тимчасового переселених осіб. (а.с.23-24).

Матеріалами справи підтверджено, що 10 січня 2019 року представник позивача звернулась до Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області із запитом на отримання інформації, в якому просила надати відповідь з яких підстав, причин ОСОБА_3 припинено нарахування страхових виплат з липня 2018 року (а.с.20).

Листом від 15.01.2019 року Біляївське Відділення УВД ФСС України в Одеській області повідомило позивача про направлення позивачу листа-запиту від 04.09.018 року та повторно направила вказаний лист (а.с.22).

Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог повністю з огляду на таке.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зокрема, у пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, право особи на отримання страхових виплат, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Так, судом встановлено, що позивач оскаржує припинення йому страхових виплат у зв'язку з втратою працездатності.

Представник відповідача пояснив, що припинення страхових виплат відбулося на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №5 від 21.05.2018 року про зупинення соціальної виплати позивачу як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку з не проживанням за адресою реєстрації, визначеної самими потерпілим у довідці №5116000296 від 24.11.2014 року.

Таким чином, суд встановив, що припинення страхових виплат позиву відбулось у зв'язку з не проживанням за адресою реєстрації, визначеної у довідці внутрішньо переміщеної особи №51160000296 від 24.11.2014 року, а саме: АДРЕСА_1

Суд не погоджується з зазначеним діями відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 цього Закону визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Частинами 1-2 ст. 36 цього Закону встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Статтею 173 КЗпП України встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Підстави припинення страхових виплат передбачені ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.1. цієї статті страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, суд вважає, що підстава для припинення страхових виплат ОСОБА_3 не передбачена ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. При цьому, суд враховує, що рішення про припинення виплати позивачу страхових виплат з підстав, визначених ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідачем не приймалось.

Враховуючи викладене та те, що Біляївським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування України в Одеській області припинено виплату страхових виплат з підстав, що не передбачені діючим законодавством України, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження:67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 150) щодо зупинення виплати страхових виплат ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з 01 липня 2018 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд дійшов висновку про протиправність дій Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо зупинення виплати страхових виплат ОСОБА_3 з 01 липня 2018 року, суд вважає за необхідне зобов'язати Біляївське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_3 страхових виплат з 01 липня 2018 року

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, рішення суб'єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають всім ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони є необґрунтованими та непропорційними, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження:67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 150), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області ( ко ЄДРПОУ 41322052, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 3-Б), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ( місцезнаходження: 67600, Одеська обл., місто Біляївка, вул.Гагаріна, будинок 1) про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати страхових виплат з 01 липня 2018 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату страхових виплат, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Біляївського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження:67602, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 150) щодо зупинення виплати страхових виплат ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з 01 липня 2018 року.

Зобов'язати Біляївське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (ІН 41455928, місцезнаходження:67602, Одеська обл., вул. Отамана Головатого, 150) відновити нарахування та виплату ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) страхових виплат з 01 липня 2018 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (код ЄДРПОУ 41322052, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 3-Б) на користь ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1536,8 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 26» квітня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.