Рішення № 81475223, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6651/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3519, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А 3519, третя особа - Міністерство оборони України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року у розмірі 19351,29 грн.;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року у розмірі 19351,29 грн.

Ухвалами суду від:

- 26.12.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження;

- 12.02.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

В судове засідання 11.04.2019 року учасники справи та/або їх представники не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.86-88)

11.04.2019 року позивачем до суду подано клопотання, вхід. № 13232/19, в якому останній просить розглядати справу в порядку письмового провадження (а.с.89) Також 11.04.2019 року представником відповідача до суду подано клопотання, вхід. № 13233/19, в якому останній просить розглядати справу № 420/6651/18 у порядку письмового провадження. (а.с.90)

Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно змісту адміністративного позову та відповіді на відзив (а.с.4-8, 51-54), позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із посиланням на ст. 1, ч.ч. 2, 3, абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 1 ст. 2, ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, із зазначенням таких фактичних обставин:

- під час звільнення з військової служби у запас, позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по серпень 2018 року, що підтверджується довідкою. Заявою від 09.10.2018 позивач звернувся до військової частини А3519 з приводу врегулювання питання надання довідки про розмір належної та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року, на яку йому надали відповідь від 30.10.2018 № 2139, що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого роз'яснення, а також, що довідка щодо розміру належної та невиплаченої йому індексації за вказаний період не може бути надана. Фактично вказаним листом від 30.10.2018 № 2139 військова частина А3519 відмовила позивачу у задоволенні заяви від 10.10.2018 у виплаті йому індексації грошового забезпечення та наданні інформації щодо розміру належної та невиплаченої індексації;

- позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті;

- щодо посилань відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, позивач зазначає, що відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Крім того, слід зазначити, що вказані роз'яснення не є нормативно-правовим актом, тому судом до уваги прийматись не можуть;

- розмір індексації за березень 2018 року по липень 2018 року складає 0,00 грн., тому ніяких позовних вимог позивач за цей період не висуває. Загальний розмір позовних вимог з врахуванням розміру індексації за період 01.03.2018 року по 21.09.2018 року складає 0,00 грн., так і залишається 19351,29 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.30-35), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із посиланням на ст. 19 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 1, 4, 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.п. 1-1, 5, 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, п. 1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, ст. 51 Бюджетного кодексу України, п.п. 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням таких фактичних обставин:

- на цей час у зв'язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. Відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення, що також має своє підтвердження у роз'ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 № 78/0/66-17; роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14 - 15/10 (на вих. № 248/3/9/3/202 від 08.07.2015). Лише в роз'ясненні Департаменту фінансів № 248/1485 від 26.03.2018 було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Також зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було;

- період, за який позивач просить суд зобов'язати військову частину А3519 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, а саме з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року є необґрунтованим та не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до офіційних даних, що міститься на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому за період з 01.03.2018 по 21.09.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не повинна була нараховуватись та виплачуватись, з урахуванням норм чинного законодавства;

- у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було;

- індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 7 вересня 2018 року № 492 (а.с.10), наказано:

- відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнити з військової служби: у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) - капітана 1 рангу ОСОБА_1, начальника відділу заходів утримання та розвитку управління оборонного планування штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Згідно витягу з наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 21.09.2018 року № 184 (а.с.9), наказано, зокрема:

- капітана 1 рангу ОСОБА_1, начальника відділу заходів утримання та розвитку управління оборонного планування штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 7 вересня 2018 року № 492, з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 21 вересня 2018 року справи та посаду здав. З 21 вересня 2018 року виключити зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, зняти з усіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеса;

- виплатити премію за період з 1 вересня по 21 вересня 2018 року у розмірі 23% від посадового окладу;

- виплатити надбавку у розмірі 15% від посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 1 вересня по 21 вересня 2018;

- виплатити грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 26 календарних років у розмірі 225184 (двісті двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 70 копійок відповідно до наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" належна грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, складає 67536 (шістдесят сім тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 56 копійок.

09.10.2018 року позивач подав відповідачу письмове звернення (а.с.21), в якому просив надати йому довідку щодо розміру належної та невиплаченої йому індексації грошового забезпечення у період з 1 січня 2016 року по 31 червня 2018 року, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Листом від 30.10.2018 року № 2139 (а.с.22) відповідач на вищезазначене звернення повідомив позивача, зокрема, про те, що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року вих. № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а отже, за вказаний період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась, та зазначена довідка не може бути надана.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, він звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.16, 18-20):

- розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 по серпень 2018, яка належить до виплати позивачу і обрахована за допомогою калькулятора українського бухгалтерського порталу Дебит-Кредит https://dtkt.com.ua/ та даних виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 за період 01.01.2015 - 01.04.2016, виданої Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідно до якого всього належить до виплати - 19351,29 грн.;

- виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картці/рахунку і додатковим рахункам договору за період 01.01.2015 року - 01.04.2016 року по зарплаті позивача у ВЧ А3 та ВЧ А3519;

- знімку з екрану комп'ютера із зображенням веб-сторінки бухгалтерського порталу Дебит-Кредит https://dtkt/com.ua/ з калькулятором розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 02.2015 за період з 05.2015 по 08.2018 від 21.12.2018 року.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду надано, зокрема, копії (а.с.37-43, 47-49, 93):

- листа Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року № 252/10/136-16, яким Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомлено, що: з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік; отже, нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі;

- листа Міністерства соціальної політики України на лист Міністерства оборони України № 220/5140 від 04.07.2017 року, яким останнього повідомлено, зокрема що: проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік; Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди; виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі;

- листа Міністерства соціальної політики України на лист Департамента фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 року, яким останнього повідомлено, зокрема що: проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів передбачених на ці цілі; Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди;

- листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1485 від 26.03.2018 року, яким, зокрема командира Військової частини А3519 повідомлено, зокрема що: механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає; у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було; що стосується індексації грошового забезпечення за березень 2018, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Пунктом 5 Порядку визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка;

- роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, відповідно до яких, зокрема, у зв'язку із внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україна від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення;

- довідок від 15.01.2019 року № 3 та № 4, виданих на капітана 1 рангу - позивача про грошове забезпечення станом на 1 січня 2018 року та на 1 березня 2018 року;

- таблиці з індексами споживчих цін у 2018 році;

- розрахунку індексації грошового забезпечення позивача від 19 березня 2019 року № 47, відповідно до якого сума індексації становить: січень 2016 року: -; лютий 2016 року: -; березень 2016 року: -; квітень 2016 року: -; травень 2016 року: -; червень 2016 року: 59,45 грн.; липень 2016 року: 59,45 грн.; серпень 2016 року: 59,45 грн.; вересень 2016 року: 59,45 грн.; жовтень 2016 року: 59,45 грн.; листопад 2016 року: 59,45 грн.; грудень 2016 року: 65,60 грн.; січень 2017 року: 65,60 грн.; лютий 2017 року: 134,40 грн.; березень 2017 року: 134,40 грн.; квітень 2017 року: 134,40 грн.; травень 2017 року: 210,50 грн.; червень 2017 року: 210,50 грн.; липень 2017 року: 210,50 грн.; серпень 2017 року: 279,54 грн.; вересень 2017 року: 279,54 грн.; жовтень 2017 року: 279,54 грн.; листопад 2017 року: 341,85 грн.; грудень 2017 року: 357,69 грн.; січень 2018 року: 357,69 грн.; лютий 2018 року: 422,88 грн.; березень 2018 року: -; квітень 2018 року: -; травень 2018 року: -; червень 2018 року: -; липень 2018 року: -; серпень 2018 року: -; вересень 2018 року: -.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 3 та 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон № 1282-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні, зокрема, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-XII, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. (п. 1 Порядку № 1078)

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 4 цього Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 13 Порядку № 1078 встановлено, що спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Згідно змісту наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 21.09.2018 року № 184, листа відповідача від 30.10.2018 року № 2139 тощо та визнається сторонами по справі, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, фактично з таких підстав:

- відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року вих. № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження;

- у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було;

- індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Проте, наведена позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, змісту заявлених позовних вимог та обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини.

Так, по-перше, відповідно до вищенаведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, зокрема:

- грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону;

- законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;

- індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

- Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання;

- роз'яснення щодо застосування Порядку № 1078 надає Мінсоцполітики.

Виходячи з наведеного та встановлених судом обставин, спірні правовідносини врегульовані вищенаведеними законами та іншими нормативно-правовими актами України, зокрема Порядком № 1078.

Право надання роз'яснень щодо застосування Порядку № 1078 має лише та виключно Мінсоцполітики.

З встановленого вбачається, що не нарахування та не виплата відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року на підставі роз'яснень директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 - не відповідають ч. 2 ст. 19 Конституції України, є законодавчо безпідставними, відповідно - протиправними.

Щодо посилання відповідача на лист-відповідь Міністерства соціальної політики України на лист Міністерства оборони України № 220/5140 від 04.07.2017 року та лист-відповідь Міністерства соціальної політики України на лист Департамента фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 року, якими повідомлено, зокрема, що Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначені та усі інші надані відповідачем листи Мінсоцполітики - є листами-відповідями-повідомленнями на листи Департамента фінансів Міністерства оборони України та Міністерства оборони України зі спірного питання, у яких немає посилання на норми законодавства, якими керувалося Мінсоцполітики при наданні цих відповідей та не зазначено, що це саме роз'яснення щодо застосування Порядку № 1078.

Відповідно, немає підстав вважати надані відповідачем листи Мінсоцполітикироз'ясненнями у розумінні Порядку № 1078.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що Порядок № 1078, виключне право на надання роз'яснень якого має Мінсоцполітики, визначає лише та виключно правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Також згідно з абз. 7 п. 4 цього Порядку № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Тобто, те, що Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, як зазначено у листах-відповідях (повідомленнях) Мінсоцполітики - не спростовує законодавчо встановлене право позивача на нарахування та виплату йому відповідної індексації, в тому числі у разі несвоєчасного її нарахування та виплати.

По-друге, згідно з ст. 5 Закону № 1282-XII та п. 6 Порядку № 1078, відповідно:

- підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України;

- виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Тобто, нормами Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело виплат сум індексації грошових доходів. При цьому будь-яких виключень/зауважень тощо, за яких суми індексації грошових доходів не виплачуються, - законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено.

Тому, обґрунтування відповідачем оскарженої бездіяльності тим, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, - є законодавчо безпідставним.

В даному питанні суд також не бере до уваги посилання відповідача на листи Мінсоцполітики, виходячи з висновків суду, що немає підстав вважати надані відповідачем листи Мінсоцполітики роз'ясненнями у розумінні Порядку № 1078.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

По-третє, посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, - не відповідає законодавчому визначенню поняття «індексація грошових доходів населення» та змісту норм, які регулюють спірні правовідносини.

2. Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у певному розмірі - 19351,29 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищезазначений період у певному розмірі - 19351,29 грн.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому суд також звертає увагу позивача на частину 1 статті 9 Закону № 1282-XII, якою передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання.

Тобто, здійснення індексації грошових доходів позивача входить до повноважень відповідача у вищенаведеному законодавчо встановленому порядку. А позивачем до позову додано самостійно здійснені розрахунки індексації його грошових доходів.

Проте, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення саме у певному розмірі - 19351,29 грн. - не були предметом звернення позивача та відмови відповідача у його задоволенні. Відповідно, у суду не має підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення саме у певному розмірі - 19351,29 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищезазначений період у певному розмірі - 19351,29 грн.

Наведені обставини входять до питання подальшої реалізації прав позивача на підставі рішення суду про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року.

Спірність у зазначених правовідносинах між сторонами ще не виникла.

Відповідно, захист прав та інтересів на майбутнє, про який заявлено у зазначеній частині вимоги позивача, є неприпустимим, тому вимога позивача у зазначеній частині не підлягає задоволенню.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржена позивачем бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для допущення бездіяльності; недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, відповідно, - є протиправною, вимоги позивача у зазначеній частині та похідні від неї вимоги зобов'язального характеру - є такими, що підлягають задоволенню;

- підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у певному розмірі - 19351,29 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищезазначений період у певному розмірі - 19351,29 грн. - немає.

Виходячи з вищенаведеного, суд звертає увагу відповідача на те, що фактично судом визнано право позивача на нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за певний період - з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року, проте без дослідження підстав для такого нарахування та виплати за конкретні місяці та визначення певних сум, які, як зазначено судом вище, входять до повноважень відповідача у вищенаведеному законодавчо встановленому порядку та до питання подальшої реалізації прав позивача на підставі рішення суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Військової частини А 3519 (місцезнаходження: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 26614490), третя особа - Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 3519 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року.

Зобов'язати Військову частину А 3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.09.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова