Рішення № 81475119, 25.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р. № 400/98/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:військової частини А 2960, вул. Травнева, 1, м. Гайсин, Вінницька область, 23700

про:визнання протиправними та скасування наказів від 29.12.2018 р. № 566, від 31.12.2018 р. № 145-РС, п. 4.2 наказу від 31.12.2018 р. № 329; поновлення на посаді, стягнення виплат за час вимушеного прогулу, щомісячної премії, коштів у розмірі 4680,51 грн, моральної шкоди в сумі 50000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини А 2960 про визнання протиправними та скасування наказу від 31.12.2018 р. № 145-РС в частині звільнення та п. 4.2 наказу від 31.12.2018 р. № 329, поновлення на посаді, стягнення виплат за час вимушеного прогулу, 100% премії за грудень 2018 р., утриманих коштів у сумі 4680,51 грн та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує грубим порушенням відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних наказів. Позивач протягом року не вчиняв протиправних дій під час несення служби та не притягувався до відповідальності, що виключає систематичність порушення умов контракту, а відтак, підстави для його звільнення відсутні. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких оцінений позивачем у 50000,00 грн.

12.02.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 24-29), в якому вказав про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності двічі: наказами від 29.12.2018 р. № 566 і від 30.12.2018 р. № 569. Підставою для звільнення позивача стало систематичне невиконання умов контракту. Відтак, командир військової частини діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою від 12.03.2019 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач додав вимогу про скасування наказу від 29.12.2018 р. № 566 в частині оголошення дисциплінарного стягнення та позбавлення премії за грудень 2018 р. Зазначена вимога мотивована тим, що позивач не скоював жодного військового адміністративного правопорушення, резолютивна частина оскаржуваного наказу не містить деталізації щодо місця вчинення, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, відповідач не має доказів того, що 27.12.2018 р. позивач перебував у військовій формі. Позивач узагалі не був повідомлений про проведення службового розслідування, пояснення не витребовувалися, з результатами його не ознайомили.

Відзиву на заяву позивача про збільшення позовних вимог відповідач не надав.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 2960 на посаді командира 3 мотопіхотного відділення - командира машини 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А 2960, військової частини А 1619 оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України.

За наказом командира військової частини А 2960 від 27.12.2018 р. № 560 проведено службове розслідування за фактом вживання алкогольних напоїв військовослужбовцями військової частини, у тому числі, позивачем.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що 27.12.2018 р. на залізничному вокзалі м. Лисичанська Луганської області працівниками ЗВВСП Луганського гарнізону виявлено в нетверезому стані молодшого сержанта ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_2 Для встановлення факту вживання спиртних напоїв позивача було направлено на обстеження до Луганського обласного наркологічного диспансеру. Відповідно до витягу медичного обстеження від 27.12.2018 р. № 1509 виявлено 1,55% проміле алкогольного сп'яніння. Факт вживання алкогольних напоїв та результат медичного обстеження позивачем визнано. Таким чином, встановлено перебування позивача в громадському місці в нетверезому стані у військовій формі одягу в позаслужбовий час, що є грубим порушенням військової дисципліни. Акт службового розслідування № 187 затверджено командиром військової частини А 2960 29.12.2018 р. (а. с. 52-54).

Наказом від 29.12.2018 р. № 566 за грубе порушення військової дисципліни позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та позбавлено премії за грудень 2018 р. (а. с. 49-51).

За наказом командира військової частини А 2960 від 27.12.2018 р. № 561 проведено ще одне службове розслідування: за фактом неприбуття зі звільнення позивача.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що 03.11.2018 р. позивач не повернувся зі звільнення без поважних причин. Так, з 26.10.2018 р. по 02.11.2018 р. позивачу надано звільнення з можливістю виїзду за межі гарнізону до місця проживання родини. 27.12.2018 р. позивач був затриманий на залізничному вокзалі м. Лисичанська Луганської області працівниками ЗВВСП Луганського гарнізону, так як перебував у розшуку за неповернення до військової частини у м. Щастя Луганської області, де виконує бойове завдання в районі ООС під час дії військового стану в Україні. З пояснень позивача встановлено, що він не зміг вчасно повернутися за сімейними обставинами та в зв'язку з лікуванням за місцем проживання. Надані позивачем довідки медичного закладу не прийняті відповідачем в якості доказу поважних причин нез'явлення на службу через невідповідність дат їх видачі датам закінчення лікування. Про факт свого лікування позивач не повідомив командира частини та Військову службу правопорядку. З 21 по 27.12.2018 р. позивач взагалі не надав пояснень щодо причин свого неприбуття до місця служби. Свою провину позивач не визнав. Таким чином, встановлено порушенням позивачем військової дисципліни, а саме: невихід військовослужбовця на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 год протягом робочого дня. Діючи умисно, без поважних причин та наказу або дозволу командира, позивач не повернувся з відпустки, використавши цей час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків за військовою службою в зоні ООС та під час військового стану з 26.11.2018 р. по 26.12.2018 р. Акт службового розслідування № 189 затверджено командиром військової частини А 2960 30.12.2018 р. (а. с. 36-38).

Наказом від 30.12.2018 р. № 569 за порушення військової дисципліни позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та позбавлено премії за грудень 2018 р. (а. с. 33-35).

Наказом командира 10 окремого мотопіхотного батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування "Південь" від 31.12.2018 р. № 145-РС позивача звільнено з військової служби в запас за п.п. "ж" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту) (а. с. 32).

Наказом командира військової частини А 2960 від 31.12.2018 р. № 329 позивача виключено зі списків особового складу частини (а. с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині оскарження наказу від 29.12.2018 р. № 566, позивач посилається на неправильну кваліфікацію правопорушення за КУпАП, відсутність доказів його перебування на залізничному вокзалі у військовій формі одягу, відсутність конкретики в резолютивній частині наказу. Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, він взагалі не скоював жодного військового адміністративного правопорушення.

З даного приводу суд звертає увагу позивача на ототожнення ним понять адміністративної та дисциплінарної відповідальності, які є різними видами юридичної відповідальності.

Так, адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного проступку і тягне за собою накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 178 КУпАП (за якою щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення - а. с. 57), розглядають органи Національної поліції за правилами КУпАП. Сторони не повідомили суд про результати розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 27.12.2018 р.

Натомість дисциплінарна відповідальність застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни. Так, порушення військовослужбовцем ст. 11, 12, 16, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4, 49, 51, 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (порушення яких позивачем встановлено службовим розслідуванням) розглядають командири військових частин в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

У межах даної справи судом розглядається лише правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 04.03.1999 р. № 551-XIV (далі - Статут).

Пунктом 83 Статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Підпунктом "в" п. 51 Статуту передбачено такий вид стягнення для сержантів, як сувора догана.

Згідно з п. 84 Статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За приписами п. 85 Статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 86 Статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці (п. 87 Статуту).

З наданих відповідачем матеріалів судом встановлено, що службове розслідування за фактом вживання позивачем алкогольних напоїв призначено та проведено у відповідності до вимог Статуту. Факт перебування позивачем у стані алкогольного сп'яніння доведено протоколом медичного огляду від 27.12.2018 р. № 1509 (а. с. 56). Написані позивачем власноруч письмові пояснення також підтверджують факт вживання ним алкогольних напоїв 26.12.2018 р. (а. с. 55).

Пункт 4 Статуту вказує, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що службовим розслідуванням доведено порушення позивачем п. 4 Статуту. Порушень порядку проведення службового розслідування судом не встановлено. Вид і строки накладення дисциплінарного стягнення відповідачем дотримані. Відтак, суд дійшов висновку про правомірність наказу від 29.12.2018 р. № 566.

Обґрунтовуючи відсутність підстав для звільнення з військової служби, позивач вказує на відсутність систематичності порушення ним умов контракту.

З даного приводу суд зазначає, що службовим розслідуванням за фактом неприбуття позивача зі звільнення встановлено, що з 26.10.2018 р. по 02.11.2018 р. позивачу надано звільнення з можливістю виїзду за межі гарнізону до місця проживання родини. Тобто, 03.11.2018 р. позивач був зобов'язаний з'явитися до місця служби в м. Щастя Луганської області. У своїх поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, позивач зазначив, що з 02.11.2018 р. по 20.11.2018 р. доглядав за хворою дитиною, а з 20.11.2018 р. по 20.12.2018 р. перебував на лікарняному (а. с. 39). На доказ вказаного позивач надав відповідачу довідку від 02.11.2018 р. № 12 про перебування по догляду за дитиною з 02.11.2018 р. по 20.11.2018 р., а також довідку від 21.11.2018 р. № 9 про перебування на амбулаторному лікуванні з 21.11.2018 р. по 20.12.2018 р. (а. с. 42).

Суд погоджується з позицією відповідача щодо невідповідності дат видачі довідок з датами закінчення лікування. До того ж, відсутність на службі з 21.12.2018 р. позивач взагалі не пояснив. Затримано його лише 27.12.2018 р. на залізничному вокзалі м. Лисичанська.

Пунктом 8 контракту позивача передбачено, що командир частини має право розірвати достроково контракт за умови самовільного залишення військовослужбовцем військової частини (а. с. 13-14).

Тобто, як військовослужбовець, позивач був зобов'язаний повідомити керівництво військової частини про неможливість вчасно прибути до місця служби з відрядження. Натомість згідно з поясненнями лейтенанта ОСОБА_3 (безпосереднього командира позивача) на телефонні дзвінки позивач відповів лише один раз, повідомивши про сімейні проблеми, відмовившись приїхати та погодившись на звільнення (а. с. 40). Старший бойовий медик ОСОБА_4 надала пояснення, що позивач звертався до неї з приводу надання направлення до госпіталю, на що отримав пояснення про необхідність прибуття до військової частини для отримання направлення, однак у визначений самим позивачем строк так і не прибув (а. с. 41).

Нез'явлення позивача на службі стало підставою для оголошення його в розшук.

Відповідно до п.п. "ж" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підставою для припинення контракту та звільнення з військової служби під час дії особливого періоду є систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.

У даному випадку, під систематичністю суд розуміє нехтування позивачем у період з 03.11.2018 р. до 27.12.2018 р. своїми обов'язками за контрактом, військовою службою в зоні ООС та під час військового стану, тобто, відсутність позивача за місцем служби більше місяця без поважних підстав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані накази, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Статутом та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваних наказів, вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення виплат за час вимушеного прогулу, премії за грудень 2018 р., утриманих коштів та моральної шкоди, які є похідними, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до військової частини А 2960 (вул. Травнева, 1, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, ідентифікаційний код 07913732) про визнання протиправними та скасування наказу від 31.12.2018 р. № 145-РС в частині звільнення, п. 4.2 наказу від 31.12.2018 р. № 329, поновлення на посаді, стягнення виплат за час вимушеного прогулу, 100% премії за грудень 2018 р., утриманих коштів у сумі 4680,51 грн та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, скасування наказу від 29.12.2018 р. № 566 в частині оголошення дисциплінарного стягнення та позбавлення премії за грудень 2018 р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.04.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська