Рішення № 81474358, 23.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2019 року м. Ужгород№ 305/1086/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1;

за участі представника позивача – ОСОБА_2;

відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області – представник – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Рахівського районного суду Закарпатської області звернувся з позовом ОСОБА_1 (90633, Закарпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, буд. 1195, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області (90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, 32, код ЄДРПОУ 41246752), яким просить суд: "1. Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження у ньому; 2. Визнати дії відповідача – управління ПФУ в Рахівському районі Закарпатської області у відмові в нарахуванні мені, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю с. Лазещина, буд. 1195 Рахівського району Закарпатської області пенсії за віком при повному трудовому стажі неправомірними; 3. Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області провести нарахування мені, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю с. Лазещина, буд. 1195 Рахівського району Закарпатської області трудової пенсії за віком при повному трудовому стажі у відповідності до діючого законодавства".

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 року на підставі статей 20, 29 КАС України дану справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

23 липня 2018 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії (а.с.а.с. 57-60).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року було витребувано від Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оригінал пенсійної справи ОСОБА_1, для огляду в судовому засіданні.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що його загальний трудовий стаж на ВАТ "Хутро" складає більше 27 років, крім того, ще до працевлаштування на Ясінянську швейну фабрику, в період з червня 1971 року по серпень місяці 1974 року, працював робочим в Чорнотисянському лісництві Ясінського лісокомбінату, де йому враховано відпрацьовані дні і загальний відпрацьований стаж роботи складає дев'ять місяців. 31 травня 2016 року при досягненні позивачем віку 58 років, він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком, в чому позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що довідка про підтвердження пільгового стажу роботи № 435 від 31 травня 2016 року була видана з порушенням пункту 3 Наказу № 383 Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року та пункту 20 Постанови КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". В той же час, згідно протоколу № 694 від 31 серпня 2016 року, зазначено, що загальний трудовий стаж позивача складає 26 років, 1 місяць, 15 днів. Протоколом № 612 від 04 червня 2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв’язку з відсутністю у позивача загального стажу роботи 25 років, оскільки загальний трудовий стаж позивача складає 23 роки, 9 місяців, 5 днів. У зв’язку з вищевикладеним, позивач вважає, що відповідачем безпідставно обмежено його право на отримання пенсії за віком.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком, оскільки у позивача загальний стаж роботи 23 роки, 9 місяців, 5 днів. Зауваження позивача щодо зазначеного управлінням ПФУ в Рахівському районі Закарпатської області стажу 26 років, 1 місяць, 15 днів у протоколі про відмову у призначені пенсії від 31 серпня 2016 року пояснює тим, що стаж брався лише по трудовій книжці без врахування довідок про заробіток для обчислення пенсії ВАТ "Хутро", виданих Комунальною установою "Рахівський районний трудовий архів" від 31 березня 2016 року № 266, № 267, № 268, № 269, так як не було акту зустрічної перевірки достовірності даних, зазначених у довідках, а підставою для здійснення зустрічної перевірки є надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановленого зразка.

Під час розгляду справи по суті позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 – є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії ВР № 473251 (а.с. 6).

В матеріалах справи містяться відомості, що позивач 31 травня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком, при цьому на час звернення позивач досяг 58 років, що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.а.с. 86).

Протоколом № 74 від 31 серпня 2016 року позивачу було відмолено в призначення пенсії у зв’язку з тим, що довідка про підтвердження пільгового стажу роботи № 433 від 31 травня 2016 року видана з порушенням пункту 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики та пункту 20 постанови Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудового стажу" (а.с.а.с. 89-91).

В той же час, згідно протоколу № 694 від 31 серпня 2016 року, зазначено, що загальний трудовий стаж позивача складає 26 років, 1 місяць, 15 днів (а.с.а.с. 25, 26).

У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2016 року, такий повторно звернуся до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про призначення пенсії за віком (а.с. 93).

На підставі трудової книжки, довідок про заробіток для обчислення пенсії ВАТ "Хутро", виданих Комунальною установою "Рахівський районний трудовий архів" від 31 березня 2016 року № 266, № 267, № 268, № 269, акту перевірки правильності надання довідок № 47 від 07 жовтня 2016 року та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми OK-5 позивачу підтверджено загального стажу 23 роки 0 місяців 11 днів (а.с.а.с 94-100).

Протоколом № 91 від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю загального стажу роботи відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 розділу ХІ Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення" (а.с.а.с 101-103).

07 травня 2018 року позивач, звернувся до Тячівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області за призначенням пенсії за віком із заявою та надав довідку про фактично відпрацьовані людино дні, видану Виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради Рахівського району № 179 від 04 травня 2018 року за 1971 - 1974 роки (а.с.а.с. 105-107).

У відповідності до акту перевірки достовірності довідки про фактично відпрацьовані людино-дні № 78 від 11 травня 2018 року та вищезазначеної довідки страховий стаж ОСОБА_1 становив 23 роки 9 місяців днів. А тому, у зв'язку з відсутністю загального стажу роботи відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно з протоколом Комісії Тячівського об'єднаного управління Пенсійної фонду України по розгляду суперечливих питань для прийняття рішень призначення (перерахунку) та виплатою пенсій № 54 від 01 червня 2018 року (а.с.а.с. 108-115).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення" та інших нормативно – правових актів, що регулюють відносини у сфері пенсійного законодавства.

У відповідності до статті 6 частини 2 Конституції України Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 48 частини 1 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічна норма міститься й у пункті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту – Порядок № 637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовим стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як вбачається з відомостей наявних в трудовій книжці ОСОБА_4 серії БТ-І № 1101418, ОСОБА_1О працював, а саме:

- 01 липня 1975 року позивача було прийнято згідно наказу № 105-к від 30 червня 1975 року учеником помічника майстра по виготовленню штучного хутра до Ясінської швейної фабрики;

- 01 квітня 1976 року згідно наказу № 97-к від 29 квітня 1976 року було присвоєно другий розряд транспортувальника з шкідливими умовами праці цеха штучного хутра;

- 25 жовтня 1976 року на підстави наказу № 210/к від 25 жовтня 1976 року позивач звільнений у зв’язку з призивом до Радянської армії;

- з 09 листопада 1976 року по 20 листопада 1978 року служив у Радянської армії;

- 03 січня 1979 року наказом № 1-к від 02 січня 1979 року прийнятий на роботу слюсарем-сантехніком другого розряду;

- 15 лютого 1979 року наказом № 34-к від 15 лютого 1979 року з посади слюсаря сантехніка позивача переведено в основний цех чистильщик вентиляційних установок по другому розряду з шкідливими умовами праці;

- 03 серпня 1979 року наказом № 153-к від 06 серпня 1979 року з посади чистильщика вентиляційних установок другого розряду переведено стригальщиком ворса третього розряду;

- 01 вересня 1980 року наказом № 151-к від 27 серпня 1980 року позивача було переведено на посаду змішувальника волокна;

- 26 липня 1982 року наказом № 124-к від 23 липня 1982 року з посади змішувальника волокон позивача було переведено на посаду стригальщика четвертого розряду;

- 01 серпня 1988 року наказом № 53-к від 01 вересня1988 року ОСОБА_1 переведено на посаду апаратника апретування третього розряду з шкідливими умовами оплати праці;

- 01 березня 2004 року наказом № 11-к від 01 березня 2004 року, позивача було звільнено з роботи по статті 36 КЗпП України по згоді сторін (а.с.а.с. 7-9).

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на протокол Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області № 694 від 31 серпня 2016 року, копія якого містяться в матеріалах справи, з тексту якого вбачається, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 26 років 01 місяць 15 днів, суд зазначає, що ОСОБА_1 дійсно має право на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що дає йому права на призначення пенсії за віком.

В той же час, необхідно звернути увагу на те, що позивачем було надано довідку № 179 від 04 травня 2018 року про фактично відпрацьовані людино-дні з червня 1971 по серпень 1974 року, видану Виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради Рахівського району (а.с. 10), достовірність якої підтверджена актом Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 78 від 11 травня 2018 року (а.с.а.с. 108-109) відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, які були враховані відповідачем при обчисленні стажу роботи.

Що стосується доводів відповідача про зазначення управлінням ПФУ в Рахівському районі Закарпатської області стажу 26 років, 1 місяць, 15 днів у протоколі про відмову у призначені пенсії від 31 серпня 2016 року пояснюючи тим, що стаж брався лише по трудовій книжці без врахування довідок про заробіток для обчислення пенсії ВАТ "Хутро", виданих Комунальною установою "Рахівський районний трудовий архів" від 31 березня 2016 року № 266, № 267, № 268, № 269, так як не було акту зустрічної перевірки достовірності даних, зазначених у довідках, а підставою для здійснення зустрічної перевірки є надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановленого зразка (а.с. 82 зворот), суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідачем не заперечується факт перебування позивач на відповідних посадах та на наявності трудового стажу, однак позивачу було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність доказів нарахування заробітної плати, відсутності нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, як визначено статтею 24 частиною 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, № 1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалось відповідно до статей 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 56 частини 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 56 частини 3 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Отже, незалежно від того, коли призначатиметься пенсія, робота до 01 січня 2004 року, як постійна, так і тимчасова, як з повним, так і з неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу в повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

За приписами статті 113 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон України № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону України № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону України № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ВАТ "Хутро", обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а .

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки та довідок про підтвердження трудового стажу, у разі відсутності трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та/або нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки (архівної довідки), не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком останньому, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

А відтак, у зв’язку з відсутністю нарахування та сплата внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що було підставою для не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, дізнався про порушення своїх прав у протоколі про відмову у призначенні пенсії за віком від 04 червня 2018 року № 612 (а.с. 29 зворот), яку оскаржує у судовому порядку, тому не порушив строки передбачені статтею 122 КАС України. А відтак, позивач не пропущено встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести нарахування позивачу пенсії за віком при повному загальному стажі у відповідності до чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на вказану норму та на встановлені обставини справи суд вважає необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Тячівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком при повному загальному стажі в порядку та на підставах, визначених законодавством, з урахуванням правової оцінки суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 139 частини першої КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою стягується судовий збір у розмірі 0.4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 704,80 грн.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (90633, Закарпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, буд. 1195, РНОКПП НОМЕР_1) до Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (90600, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Робітнича, 18, код ЄДРПОУ 41246752) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов’язати Тячівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1, 10 березня 1958 року пенсію за віком з урахування висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (90600, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Робітнича, 18, код ЄДРПОУ 41246752) на користь ОСОБА_1 (90633, карпатська область, Рахівський район, с. Лазещина, буд. 1195, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (семиста чотирьох гривень 80 копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 23 квітня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 26 квітня 2019 року.

СуддяОСОБА_5