Рішення № 81473085, 17.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 квітня 2019 р. Справа № 120/613/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника відповідача: Загороднюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

в с т а н о в и в :

20.02.2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізично особи-підприємця Серії НОМЕР_2 від 14.03.2007 року, номер запису про державну реєстрацію 21740000000021835. Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 16.03.2007 року за № 10999, позивачка з 16.03.2007 року перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ у місті Вінниці та являється платником податку 2 групи, вид діяльності «КВЕД 69.10. Діяльність у сфері права (основний)».

З жовтня 2002 року отримує пенсію по інвалідності 1-ої групи, на пенсію за віком не переходила.

26 вересня 2018 року отримала від відповідача лист з пропозицією провести перереєстрацію як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. На даний лист направила відповідь, в якій вказала, що її діяльність охоплена КВЕД 69.10, тому відсутня необхідність у проведенні перереєстрації.

12 лютого 2019 року позивачка отримала від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 від 05.02.2019 року зі сплати єдиного внеску в сумі 1638, 12 грн.

Вказала, що 16.12.1993 року отримала Свідоцтво № 48 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.12.1993 року № 2, згідно якого має право на зайняття адвокатською діяльністю.

З 03.10.2002 року їй була встановлена 1-а група інвалідності, яка при повторному огляді МСЕК від 30.11.2006 року встановлена безтерміново.

03.02.2014 року ОСОБА_2 подала заяву до Вінницької ОДПІ про звільнення від сплати ЄСВ, в зв'язку з тим, що є пенсіонером з 2002 року та працює по спрощеній системі оподаткування, за результатом розгляду якої прийнято позитивне рішення. З того часу позивачка не сплачувала ЄСВ за себе, сплата ЄСВ продовжувала проводитись нею виключно за найманого працівника, своєчасно і в належному розмірі.

На думку ОСОБА_2 вона не має сплачувати ЄСВ, а тому вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 від 05.02.2019 року зі сплати єдиного внеску в сумі 1638,12 грн. є протиправною і підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду у судове засідання на19.03.2019 року. Крім того, встановлено відповідачу термін для подання відзиву на адміністративний позов.

20.03.2019 року відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №15438), у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказали, що відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали строщену систему оподаткування.

Абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону Украйни від 08 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

У відповідності до вимог абзацу 4 п.6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець, та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄСВ, зокрема для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

На думку відповідача, якщо ФОП (крім ФОП, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують ЄВ у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону №2464, як ФОП (залежно від обраної системи оподаткування) та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в термін встановлений абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 для зазначених категорій платників.

На підставі інформації, отриманої від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на території Вінницької області, та включені до відповідних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції - ОСОБА_2 (НОМЕР_1), є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність.

Згідно реєстраційних та облікових даних ОСОБА_2 здійснює діяльність, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (з 14.03.2007р.) і як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність (21.08.2018р. встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат)), також з 03.10.2002 р. являється інвалідом.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 ОСОБА_2 звільняється від сплати єдиного внеску, як фізична особа-підприємець, а згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 зобов'язана нараховувати і сплачувати єдиний внесок, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Виходячи із вищезазначеного, ОСОБА_2 не нараховано єдиний внесок у 2019 році як ФОП, тому що вона підпадає під п.4 ст.4 Закону №2464 - фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати єдиного внеску. Але, позивачці з 21.08.2018 року в реєстраційні дані внесено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат, а згідно п.4 частини першої ст.4 Закону №2464 на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності не поширюється дія п.4 ст.4 Закону №2464.

На підставі вищезазначеного та згідно даних ІКП 71040000 по ОСОБА_2 нараховано єдиного внеску: 1638,12 грн. - за 3 квартал 2018р., термін сплати 19.10.2018р., за 4 квартал 2018р. - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 р.

Таким чином станом на 06.03.2019 року борг позивачки (ІКП 71040000) становить 4095,3 грн. за період з 01.08.2018 р. по 31.12.2018 р.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв в межах та у спосіб встановлений законом, в зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивачка у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась завчасно та належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову з мотивів наведених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізично особи-підприємця Серії НОМЕР_2 від 14.03.2007 року, номер запису про державну реєстрацію 21740000000021835 (а.с. 10).

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 16.03.2007 року за № 10999, позивачка з 16.03.2007 року перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ у місті Вінниці та являється платником податку 2 групи, вид діяльності «КВЕД 69.10. Діяльність у сфері права (основний)» (а.с. 11).

16.12.1993 року ОСОБА_2 отримала Свідоцтво № 48 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.12.1993 року № 2, згідно якого має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 13).

З жовтня 2002 року ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 1-ої групи. З 03.10.2002 року їй була встановлена 1-а група інвалідності, яка при повторному огляді МСЕК від 30.11.2006 року встановлена безтерміново (а.с. 2) (пенсійне посвідчення серії ААА №754734) (а.с. 7).

03.02.2014 року ОСОБА_2 подала заяву до Вінницької ОДПІ про звільнення від сплати ЄСВ, в зв'язку з тим, що є пенсіонером з 2006 року та працює по спрощеній системі оподаткування (а.с. 16).

26 вересня 2018 року отримала від відповідача лист №3109 від 28.08.2018 року з пропозицією провести перереєстрацію як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (а.с. 18). На даний лист направила відповідь, в якій вказала, що її діяльність охоплена КВЕД 69.10, тому відсутня необхідність у проведенні перереєстрації (а.с. 19).

Згідно даних ІКП 71040000 ОСОБА_2 нараховано єдиного внеску: 1638,12 грн. - за 3 квартал 2018р., термін сплати 19.10.2018р., за 4 квартал 2018р. - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 р. (а.с. 44-45). Таким чином станом на 06.03.2019 року борг позивачки (ІКП 71040000) становить 4095,3 грн. за період з 01.08.2018 р. по 31.12.2018 р.

12 лютого 2019 року позивачка отримала вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 від 05.02.2019 року зі сплати єдиного внеску в сумі 1638,12 грн.

Не погодившись із даною вимогою, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 звільнена від сплати єдиного внеску, як фізична особа підприємець, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачка є самозайнятою особою та здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката).

Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов'язок контролюючого органу передбачено п.п.65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки даним Законом, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов'язані та повинні досліджуватися в сукупності.

Суд, також, звертає увагу не те, що за положеннями чинного Податкового кодексу України, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивачка здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у неї не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин, позивачка, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

З огляду на зазначене, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №Ф-10095-17 від 05.02.2019 року по сплаті боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску на суму 1638,12 грн. суперечить податковому законодавству, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Також дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій та прийнятої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання відшкодування судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-10095-17 від 05.02.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення у повному обсязі виготовлене 02.05.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович