Ухвала суду № 81472698, 25.04.2019, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 520/2940/17

Провадження № 2/520/873/19

УХВАЛА

25.04.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Кириковій О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та іпотечного договору недійсними,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та іпотечного договору недійсними, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №0011184266000 від 17 липня 2007 року;

- визнати похідний договір, укладений з метою забезпечення виконання основних зобов`язань, а саме іпотечний договір серії ВЕТ «05708 від 17 липня 2007 року - недійсним.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2017 року, після усунення позивачем недоліків поданої заяви у відповідності до ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 13 березня 2017 року, відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01 листопада 2018 року призначено по цивільній справі №520/2940/17 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Бочкарьову Денису Олександровичу , на час проведення якої провадження по справі зупинено.

12 лютого 2019 року матеріали цивільної справи №520/2940/17 надійшли до суду з вказаної експертної установи без проведення судово-економічної експертизи, у зв`язку з ненаданням необхідних додаткових документів та не сплатою рахунку для проведення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2019 року поновлено провадження по вказаній справі №520/2940/17 та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання на 26.03.2019 року о 11 годині 00 хвилин.

У підготовче судове засідання призначене на 26 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 та його представники не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення представником ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 судових повісток, а також повернутими конвертами без вручення направлених представнику ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.34-39, ІІ том ц.с.), про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою позивача та його представників, підготовче судове засідання було відкладено судом на 25 квітня 2019 року о 11 годині 00 хвилин.

У підготовче судове засідання призначене на 25 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 та його представники не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення представником ОСОБА_3 . судової повістки, про причини неявки представник суд не повідомив.

Частинами 6,7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що судові виклики позивача до судових засідань здійснювались шляхом направлення, поштою разом з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, судових повісток про виклик на ім`я - ОСОБА_1 за адресою зазначеною ним особисто у позові, а саме: АДРЕСА_1 , яка також засвідчена нотаріусом, як адреса постійного місця мешкання ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями в довіреності від 02 лютого 2017 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Полянським В .М., зареєстрована в реєстрі за № 43 (а.с.13, І том ц.с.).

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Позивачем та його представниками суд не повідомлялось про причини своєї неявки.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно з наявною в матеріалах справи довіреністю від 02 лютого 2017 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Полянським В.М., зареєстрована в реєстрі за № 43, позивач ОСОБА_1 доручив представляти свої інтереси ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зі строком дії до 02 лютого 2020 року.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо того, що ОСОБА_3 є адвокатом, однак, суд зазначає, що не можливість приймати участь в судовому засіданні, не свідчить про втрату повноважень такої особи, як представника.

Згідно з ч.5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З урахуванням викладеного, оскільки представник позивача ОСОБА_3 була сповіщена належним чином про судове засідання призначене на 25.04.2019 року, позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень ч.5 ст.130 ЦПК України, вважається таким, що сповіщений про дату, час і місце проведення вказаного судового засідання.

На підставі вищевикладеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 та його представники будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення судових засідань, двічі підряд, тобто повторно не з`явились до судового засідання без поважних причин, не повідомивши суд про причини неявки, не надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З урахуванням вищевикладеного, суд звертає увагу, що позивач та його представник з часу повернення справи з експертної установи, а саме з 12.02.2019 року, не здійснили жодних дій, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а саме про наступну дату судового засідання. Крім того, судом враховується, що судово-економічна експертиза призначена судом за клопотанням позивача ухвалою від 01 листопада 2018 року, не проведена у тому числі з підстав не сплати позивачем рахунку для проведення експертизи.

Вказані обставини свідчать про дві обставини: втрату інтересу до підтримання свого позову, або навпаки про зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частинами 1, 2 статті 210 ЦПК України встановлено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму судам роз`яснено, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Судом враховується, що провадження в цій справі відкрито 24.03.2017 року, тобто два роки тому, за які судом здійснювались усі можливі процесуальні дії за клопотаннями сторін по справі, з метою надання їм можливості довести належними доказами свої вимоги і заперечення, однак не зважаючи на те, що суд у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України сприяв учасникам судового процесу в цій справі в реалізації ними їх прав передбачених ЦПК України не зважаючи на тривалі строки розгляду справи, позивач будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не з`явився до суду, тобто в протиріч діям суду, які направлені на сприяння сторонам по справі у використанні їх процесуальних прав, в порушення ч.1 ст.44 ЦПК України не добросовісно користується наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже ЦПК України не передбачає обмежень щодо не можливості залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання під час підготовчого провадження по справі.

Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою, судом також враховується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.157 ЦПК України, суд залишає позовну заяву без розгляду,у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд враховує складність справи, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій позивача, який не з`явився, за наслідком чого вважає за неможливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином; не повідомивши суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило; у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та іпотечного договору недійсними, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві для повторного звернення до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та іпотечного договору недійсними - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.