Рішення № 81470713, 18.04.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3281/18

Провадження № 2/309/458/19

З АО Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я.В.

при секретарі: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна та земельної ділянки особистою приватною власністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна та земельної ділянки особистою приватною власністю. Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Хустської міської ради від 27.07.1990 року, ОСОБА_1 відведено земельну ділянку площею 528 га. під будівництво житлового будинку. Сесією Хустської міської ради народних депутатів від 27.12.1994 р. йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. На підставі цього рішення виготовлено державний акт про право приватної власності на землю від 05.02.1995 р.

Дозволом № 216/90 на право виконання будівельних робіт від 11.07.1990 р. на підставі рішення виконкому Хустської міської ради від 27.06.1990 р. позивачу було надано дозвіл на початок будівельних робіт строком до 11.07.1993 року. Рішенням виконкому Хустської міської ради народних депутатів від 21.06.1994 року продовжено строк будівництва житлового будинку позивачу строком на рік.

Право власності на будинок належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, який зареєстровано 14.12.2006 р. та договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 14.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Чіжмарь С.І. Будівництво будинку здійснювалось позивачем та його батьком за власні заощадження протягом 1990-1992 р. згідно дозволу на право виконання будівельних робіт № 216/90 від 04.07.1990 р. Право власності на вказаний будинок позивачем було зареєстровано у 2006 році, а у 2004 році позивач та відповідач уклали шлюб, тобто відповідач по згідно документів рахується співвласником 1/2 частини вказаного будинку.

ОСОБА_2 не може бути учасником спільної сумісної власності на зазначене майно, оскільки майно побудоване до укладення шлюбу і жодної участі у будівництві вказаного жилого будинку вона не брала.

У своєму позові ОСОБА_2 просить суд визнати житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1, об'єктом особистої приватної власності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача Калин В.Ю. не з'явилися. На адресу суду від представника позивача адвоката Калин В.Ю. надійшла заява провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити .

Відповідач в судове засідання не з'явилася повторно, про дату проведення судового засідання повідомлена належним чином через оголошення на сайті Хустського районного суду, причини неявки суд не повідомила.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено , що позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Хустської міської ради від 27.07.1990 року, відведено земельну ділянку площею 528 га. під будівництво житлового будинку ( а.с.15).

На підставі рішення ІІ сесії Хустської міської ради народних депутатів ХХІІ скликання від 27.12.1994 р. ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. На підставі цього рішення позивачем виготовлено державний акт про право приватної власності на землю від 05.02.1995 р. ( а.с.13,18)

Відповідно до дозволу № 216/90 від 11 липня 1990 року ОСОБА_1 надано дозвіл на право виконання будівельних робіт з побудови житлового будинку в АДРЕСА_1 до 11 липня 1993 р.( а.с.19)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 253 від 21.04.1994 р. позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на продовження строку будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 на один рік ( а.с.21)

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2004 р., який відповідно до рішення Хустського районного суду від 02 серпня 2017 року було розірвано.

Згідно ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяла на момент будівництва будинку та укладення між сторонами шлюбу, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,- не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Презумція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Враховуючи наведені обставини , суд вважає , що оскільки житловий будинок , який відповідно до досліджених в судовому засіданні письмових доказів був побудований позивачем у 1995 році, а також земельна ділянка площею 0,05 га. для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, виділена позивачу 27.12.1994 р. тобто до укладення шлюбу з відповідачем 27 листопада 2004 року, а тому дані об'єкти нерухомості не належить до спільної сумісної власності подружжя, а є об'єктом особистої приватної власності позивача ОСОБА_1

Керуючись вимогами ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 280-289 ЦПК України та ст.ст. 328, 373, 392 ЦК України, ст. 24 Кодексу про шлюб та сім»ю України,.с у д -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,05 га., призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1, об'єктами особистої приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.