Ухвала суду № 81461245, 08.04.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61530/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Печерськийрайонний суд м. Києва в складі:

головуючогосудді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Василенко Д.С

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву відповідача (за зустрічним позовом позивача) ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Громадянки КНР ОСОБА_4, Громадянки КНР ОСОБА_5, Громадянки КНР ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС», ОСОБА_7, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ», Територіальна громада м. Києва в особі Київського міської Ради, третя особа: Державний реєстратор Черченко Ігор Леонідович Комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації», нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, встановлення факту неукладеності договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації ТОВ «САН МІН ПЛЮС», визнання недійсним контракту №1710 від 22.09.2018 р. та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна від добросовісного набувача.

В С Т А Н О В И В:

02.01.2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла.

25.02.2019 року ухвалою суду було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Громадянки КНР ОСОБА_4, Громадянки КНР ОСОБА_5, Громадянки КНР ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС», ОСОБА_7, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ», Територіальна громада м. Києва в особі Київського міської Ради, третя особа: Державний реєстратор Черченко Ігор Леонідович Комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації», нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, встановлення факту неукладеності договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації ТОВ «САН МІН ПЛЮС», визнання недійсним контракту №1710 від 22.09.2018 р. та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна від добросовісного набувача.

18.03.2019 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_10, громадян КНР ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС», Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської Ради, третя особа без самостійних вимог Державний реєстратор Черченко Ігор Леонідович Комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації» та нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, встановлення факту неукладеності договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації ТОВ «САН МІН ПЛЮС», визнання недійсним контракту № 1710 від 22.09.2018 р. та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна від добросовісного набувача шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 належну на праві власності ОСОБА_11 (РН ОКПП: НОМЕР_1) та заборонити учасникам справи вчиняти дії з метою передачі цього майна будь-яким особам в тому числі у тимчасове володіння чи користування.

Предметом зустрічного позову є: оскарження права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира), встановлення факту неукладеності договору дарування між громадянами КНР ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та громадянином України ОСОБА_10, скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації ТОВ «САН МІН ПЛЮС», єдиним його засновником та одночасно директором громадянином ОСОБА_10, визнання недійсним контракту № 1710 від 22.09.2018 р. та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна, викраденого у власника від добросовісного набувача, визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру в порядку набувальної давності.

Таким чином, скориставшись свої правом на обрання активної форми захисту в цивільному процесі, відповідачкою ОСОБА_2 пред'явлено до відповідачів як конститутивний (перетворювальний) позов (визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю), так і негативний позов про визнання (визнання недійсними правочинів, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків). Вдатися до такої складної конструкції заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 була змушена через штучне ускладнення відповідачами обставин навколо речових прав на квартиру, правомірно набуту нею у володіння ще у 1998 році. Так, наведені у зустрічному позові обставини та додані докази доводять реальність ознак того, що спірна чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 142 кв. м. (житлова - 85,2 кв.м.) у центрі столиці (по АДРЕСА_1) вибула у вересні 2006 року з права власності титульних власників - громадян Китаю ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які, насправді виїхали з України у 1998 році і більше кордон нашої держави до цього часу не перетинали, протиправним шляхом: поза їхньою волею, без їх відома та участі, на підставі безплатного договору дарування, існування якого документально не підтверджено, та ще й на користь чужої та незнайомої їм особи - відповідача ОСОБА_10 Сумнівність цього правочину, його невідповідність закону також підтверджується, тим, що ВІН НЕ БУВ СПРЯМОВАНИЙ НА РЕАЛЬНЕ НАСТАННЯ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України): так, всупереч вимогам закону, відповідач ОСОБА_10 протягом тривалого часу - більше 13 років (до 10.08.2018 року) не реєстрував своє право власності, не прийняв його у фактичне володіння, не користувався, не опікувався ним та не приймав участі в його утриманні. Натомість, майже одразу, після здійснення державної реєстрації, право власності на спірну квартиру було, спочатку (10.09.2018), відчужено на створене ним фіктивне господарське товариство ТОВ «САНМІН ПЛЮС», що не здійснює господарської діяльності і не має реального місця знаходження, а через два місяці (13.11.2018) - перепродане відповідачу ОСОБА_3, який, навіть, не оглянув цю квартиру і не пересвідчився у реальності набутого ним майна.

Факт зміни власників тричі за 4 місяці та крім того виникнення обтяження у вигляді іпотеки підтверджується Інформаційною довідко з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №153442666 (додаток 6 до зустрічного позову). Зазначене засвідчує, що відповідачі, за посібництва зацікавлених ними осіб, намагаючись приховати ознаки вчиненого ним правопорушення (злочину), вдалися до створення складної схеми багаторазового і фіктивного відчуження права власності на квартиру на користь «псевдовласників» та на підставі фіктивних правочинів, вчинених ними без реального наміру настання відповідних правових наслідків, чим порушили права та інтереси добросовісного володільця цього майна - ОСОБА_2, яка порушує питання про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2.

Позивач вважає, що з огляду на безпідставну зміну власників Квартири в ДРПНМ протягом 4 місяців тричі, хоча власників Квартири громадян КНР ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 які начебто подарували належну їм Квартиру жителю Донецька, на території України не бачила жодна особа з 1999 року, станом на сьогоднішній день, незважаючи на наявність судового спору, існує РЕАЛЬНИЙ ризик вчинення позивачем за первинним позовом ОСОБА_3 (що в судове засідання так і не з'являвся) подальше відчуження спірної Квартири на користь третіх осіб. Це ускладнить чи взагалі може зробити неможливим виконання рішення суду, поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, а також може завдати реальної матеріальної шкоди третім особам.

На виконання вимог п.5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України Ціна позову, про забезпечення якого просить позивач за зустрічним позовом складає 1500000,00 грн.

Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення: діюче процесуальне законодавство передбачає право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Заявник, ОСОБА_2 усвідомлює це і, у разі застосування судом зустрічного забезпечення, - зобов'язується вчинити усіх, залежних від неї дій, з метою здійснення зустрічного забезпечення. Між тим вважає, що нею не було завдано позивачеві за зустрічним позовом збитків. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Таким чином, аналізуючи всі обставини справи, з урахуванням того, що позивач була заставодавцем вказаного майна, ій належить відповідно до свідоцтва про право на спадщину №774/2006 від 30.08.2006 року 1/12 частина квартири та 1/4 частина квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1993 року № 3125, з урахуванням того, що існує реальна загроза того, що, за будь- яких обставин відчуження вказаного майна без згоди позивача, як співвласника вказаного майна, потягне за собою неправомірний та незаконний продаж всього майна або його частки, вчинення відносно нього будь-яких інших правочинів, що свідчимите про неможливість або ж утруднення виконання рішення суду , яке може бути ухвалене у даній справі на користь позивача.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149,150 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Громадянки КНР ОСОБА_4, Громадянки КНР ОСОБА_5, Громадянки КНР ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС», ОСОБА_7, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ», Територіальна громада м. Києва в особі Київського міської Ради, третя особа: Державний реєстратор Черченко Ігор Леонідович Комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації», нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, встановлення факту неукладеності договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації ТОВ «САН МІН ПЛЮС», визнання недійсним контракту №1710 від 22.09.2018 р. та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна від добросовісного набувача - задовольнити.

накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_11 (РН ОКПП: НОМЕР_1) шляхом заборони відчуження. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Визначити строк дії ухвали до 08.04.2022 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Суддя Остапчук Т.В.