Ухвала суду № 81459866, 24.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/174/19 Справа № 709/700/16-к Категорія: ч.1 ст.122 КК України Головуючий у І інстанції Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Ятченка М. О., Соломки І. А. Наконечній М. М.з участю прокурораМартинюка М.П.

обвинуваченогоЖеболовського О.Ю.

захисника Шамшуріна Ю.В.

потерпілого ОСОБА_8

представника

потерпілого - захисника Юдіна В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в м.Черкаси апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_8 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 вересня 2018 року, яким:

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого ПП, реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_1, не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - два роки.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_10: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_8 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_8 15786,21 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди, а всього 45786,21 грн. В решті вимог відмовлено.

Позов прокуратури Черкаської області в інтересах Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 4245 грн. - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» 4245 грн.

Позов прокуратури Черкаської області в інтересах Чорнобаївської центральної районної лікарні про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 340 грн. - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Чорнобаївської центральної районної лікарні 340 грн.

Застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у виді застави до набрання вироком суду законної сили - залишено без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену ОСОБА_10 25.07.2014 року за квитанцією № б/н, в розмірі 8526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн., звернуто на виконання вироку в частині майнових стягнень на користь потерпілого ОСОБА_8

Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за те, що він 02 травня 2014 року близько 20 год. 30 хв. перебуваючи на полі, яке знаходиться в адміністративних межах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області під час сварки, яка в нього виникла на ґрунті з'ясування особистих відносин з ОСОБА_8, з приводу належності земельної ділянки та з метою припинення її оброблення останнім, з мотивів особистої неприязні до нього та маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 предметом схожим на автомобільний домкрат численні удари по правій та лівій нозі, удари ногами по обличчю та по правій і лівій руці, що відповідно до висновку експерта № 903 від 10.07.2014 року спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді відкритого перелому нижньої третини правої малогомілкової кістки правого наколінника, лінійний перелом лівої великогомілкової кістки, перелом коронкових частин чотирьох передніх зубів верхньої щелепи та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, підшкірною гематомою та забитою раною верхньої повіки правого ока, крововиливу в білкову оболонку правого ока, забитих ран верхньої та нижньої губ, забої з саднами, набряками та крововиливами обох верхніх кінцівок, забиті рани пальців правої кисті, садна правої кисті.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції щодо нього скасувати та виправдати його. Відмовити потерпілому та прокурору у задоволенні вимог цивільних позовів. Визнати протокол впізнання від 21.07.2014 року недопустимим доказом. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що належні докази, які б вказували на вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення в матеріалах справи відсутні. Органом досудового розслідування та судом не допитано в якості свідків осіб, які б підтвердили його непричетність до скоєного злочину, не встановлено місцезнаходження домкрату на який вказує ОСОБА_11, а що стосується протоколу пред'явлення особи для впізнання від 21.07.2014 року, то вважає вказаний документ неналежним доказом, оскільки процесуальна дія відображена у ньому була проведена з порушенням кримінального процесуального законодавства.

Крім цього, зазначає що судом першої інстанції безпідставно частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, оскільки останнім в порушення цивільного процесуального законодавства не сплачено судовий збір за позов майнового характеру. Також, вважає вирок суду першої інстанції незаконним, в частині задоволення цивільного позову прокурора в інтересах Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та в інтересах Чорнобаївської центральної районної лікарні, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження повноважень прокурора подавати вищевказані позови.

В зміненій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить змінити вирок та задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд констатував умовний вираз моральної шкоди в розмірі 30 тис. грн.., з яким він не погоджується, оскільки висновки суду якими обґрунтовано розмір моральної шкоди, явно не відповідають обставинам вчиненого злочину, ступеню вини обвинуваченого, його ставленню до скоєного, силі перенесеного фізичного болю, приниженню та глибині душевних страждань.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування обвинуваченого та його захисника, які виступили в підтримку вимог апеляційної скарги, заперечували проти апеляційної скарги потерпілого, думку потерпілого та його захисника, які підтримали свою змінену апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу обвинуваченого просили залишити без задоволення, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 вересня 2018 року повністю відповідає вказаним вимогам.

Дії ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України судом кваліфіковано вірно.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що висновки суду побудовані на неналежних та недопустимих доказах, не допитано свідків, які б підтвердили його непричетність до вказаного кримінального правопорушення - не грунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються доказами дослідженими в суді першої інстанції.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме показами потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що проживає зі свою родиною в с. Лящівка Чорнобаївського району. У власності має земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), який перебував в оренді СТОВ «Лящівка». Після закінчення договорів оренди він та багато його односельців не мали наміру продовжувати договірні відносини зі СТОВ «Лящівка», хотіли працювати на своїх земельних ділянках самостійно. Проте товариство ділянки їм повертати відмовлялося. Виникла конфліктна ситуація. В примусовому порядку з допомогою працівників поліції 26 та 27 березня 2014 року їм виділяли земельні ділянки в натурі на полі. Під час виділення також була присутня охорона СТОВ «Лящівка», серед інших був і ОСОБА_10, який представився працівником охорони. 02 травня 2014 року близько 20-30 год. з дружиною на власному автомобілі поверталися з сусіднього села. На полі де знаходиться його земельна ділянка побачили трактор, який працював, при цьому орієнтовно на його земельній ділянці. Зупинились, побігли до цього трактора. Дійсно трактор працював на його земельній ділянці, поряд було три охоронці зі СТОВ «Лящівка». На їх обличчях були зав'язані хустки. Намагався перешкодити роботі трактора, почав телефонувати до поліції, але завадили охоронці. Почав від них тікати, двоє намагалось наздогнати. За ним по дорозі біг ОСОБА_10, десь далі ОСОБА_11. Після того як перечепився і впав, догнали. Скрутили його, викручували руки, при цьому так, що перестав їх відчувати. Потім ОСОБА_11 сів на нього зверху, на груди, а ОСОБА_10 побіг по автомобіль. Приїхав на «Ниві», взяв з автомобіля домкрат, і бив ним по ногах. Потім припинив, кудись дзвонив по телефону кілька разів, періодично підходив і знову наносив удари. Спротиву чинити не міг, оскільки ОСОБА_11 його тримав міцно. Потім його навіть припинили тримати. З'явився ще хтось третій, і повіз його кудись польовими дорогами. Побиття тривало близько 30 хвилин. З автомобіля його десь у полі висадили. Почав іти назад. Потім працівники поліції та хтось з односельців його знайшли вже в нічний час, відвезли в село.

Покази потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_8. яка показала, що на початку травня 2014 року поїхали з чоловіком ОСОБА_8 до родичів в гості до сусіднього села. Повертаючись близько 20-30 год. побачили, що на їх земельному паю працює трактор. Зупинились і пішли туди. Чоловік хотів перешкодити роботі трактора, казав це моя земельна ділянка. Чоловік хотів зателефонувати до поліції, але ОСОБА_10 намагався забрати у нього телефон. Чоловік не давав, відходив від нього. Трактор працював, звуків не було ніяких чути. Оскільки чоловіка не було довго, з тієї сторони куди він побіг бачила як розвертався автомобіль Нива, і почав рух ніби як в сторону с. Лящівка. Пішла до свого автомобіля та повернулась в село. Подзвонила сестрі чоловіка, також в поліцію. В подальшому після тривалих пошуків чоловіка близько другої чи третьої години ночі знайшли за селом, дуже побитого. Через кілька днів чоловіка перевезли з Чорнобаївської ЦРЛ до лікарні в Черкасах, відділення травматології. Після виписки з лікарні чоловік пересувався за допомогою костилів місяців два, а потім потихеньку почав без них. Всі ліки купували за свої кошти. Під час досудового розслідування на впізнанні опізнала ОСОБА_10. Він був у камуфляжній формі, на голові бандана, на нижній частині лиця платок. У травні 2016 року до них додому приїздив обвинувачений, просив пробачення, хотів залагодити конфлікт.

Згідно показів свідка ОСОБА_14, яка є матір'ю потерпілого, яка пояснила, що проживає вона в с. Лящівка, неподалік від господарства СТОВ «Лящівка». ОСОБА_10 був начальником охорони СТОВ «Лящівська», часто бачила, як їздив на автомобілі «Нива». 02.05.2014 року до неї додому приїхала невістка ОСОБА_15 і повідомила, що її сина забрали охоронці, які перебували на полі, тобто на їх земельній ділянці. Вона з невісткою поїхали шукати ОСОБА_8, було вже темно. Повернулися в село, шукали по вуличках, потім під'їхали до тракторної бригади, вона зустріла там ОСОБА_11. ОСОБА_11 сказав, що не знає, де ОСОБА_8, шукайте його в селі. Вона попросила ОСОБА_11, щоб останній набрав номер охоронця, який був там на полі, і по телефону той чоловік розказав, куди потрібно їхати.

Згідно показів свідка ОСОБА_16, яка показала, що ОСОБА_8 це її рідний брат. У вечір подій у неї вдома були гості. На стаціонарний телефон зателефонувала дружина брата і повідомила, що на їх земельній ділянці трактор передисковує озимину. А ОСОБА_8 охоронці погнали в степ, і вона не знає, де він зараз. Вони з чоловіком поїхали в поле. Вже під'їжджаючи до братової земельної ділянки побачили, як хтось перебігав дорогу. Пізніше впізнали, це був ОСОБА_11. Потім були розшукові заходи, шукали брата. Знайшли дуже побитого, тривалий час лікували.

Покази свідка ОСОБА_16, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17 та є ідентичними.

Згідно показів свідка ОСОБА_18, який зазначив, що ввечері йому повідомили сусіди про зникнення ОСОБА_8. Зібрались і поїхали до домоволодіння ОСОБА_19. Потім було прийнято рішення їхати шукать ОСОБА_8. Розділились на групи. Коли з односельчанином ОСОБА_20 та Костею на його автомобілі «ВАЗ» червоного кольору їхали в сторонону с. Кліщинці, за 5-6 км від села на дорозі побачили ОСОБА_8. Вигляд у нього був поганий, весь в крові та пилюці. Повідомив, що один з охоронців ОСОБА_19 його бив домкратом, а інший "великий" тримав. Скаржився на те, що перебита нога і з рукою щось. ОСОБА_8 відразу повезли до лікарні в с. Лящівка, але там нікого не було. Потім повезли його додому. Біля будинку ОСОБА_19 на час їх приїзду був один охоронець, ОСОБА_8 впізнав у ньому одного з тих, хто його побив.

Відповідно до показів ОСОБА_21, який показав, що в той день в травні 2014 року він був на рибалці з чоловіком сестри ОСОБА_8 - ОСОБА_17 Коли ввечері сіли вечеряти вдома, прибігла дружина ОСОБА_8 і кричала, що ОСОБА_8 погнали в степ. ОСОБА_17 та його дружина, свідок та його син сіли до автомобіля і поїхали в поле. По дорозі бачили автомобіль «Нива», що їхав назустріч. На полі зупинили трактор. Біля трактора був ще один охоронець. Потім поїхали до тракторної бригади, мали намір зібрати по селу всіх охоронців. Знайшли двох, посадили до автомобіля, забрали в них телефони та привезли до домоволодіння ОСОБА_19. Викликали поліцію. Потім люди привезли ще одного охоронця, впізнав його, це був охоронець з поля. Близько 03 год. ночі привезли ОСОБА_8, який був вест побитий.

Згідно показів свідка ОСОБА_22, який показав, що 02.05.2014 року йому подзвонили товариші, повідомили що на ділянці ОСОБА_8 працював трактор, а сам ОСОБА_8 пропав. Почали збиратись люди і шукать. Коли приїхав до будинку ОСОБА_19 в одного з охоронців (чоловік з вусами) особисто забрав телефон. Зателефонував на останній номер зі списку набраних номерів. Коли відповіли, по голосу впізнав ОСОБА_10, говорив російською мовою. Спочатку не казав, де ОСОБА_8, а потім сам передзвонив і сказав «поедьте где-то возле водокачки». Раніше зустрічався з охоронцями ОСОБА_19, зокрема з ОСОБА_10, оскільки під час виділення власникам земельних ділянок були конфлікти з охороною. ОСОБА_8 тоді погрожували, казали «ти дограєшся з цією землею». Охорона СТОВ «Лящівка» використовували тоді автомобіль «Нива» бежевого кольору. Охоронець, в якого забрав телефон, сам зізнався, що тримав ОСОБА_8 під час побиття. Також його впізнав ОСОБА_8, коли його привезли до будинку ОСОБА_19.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що проживає в с. Лящівка, його дружина працює головою сільської ради. Ввечері 02.05.2014 року їй зателефонували та повідомили про події в селі. Відвіз її до двору сім'ї ОСОБА_19. Там було дуже багато людей. Їм розповіли, що охоронці ОСОБА_19 побили місцевого мешканця ОСОБА_8 та викинули в полі. Разом з іншими людьми чекали результату пошуків ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що в травні 2014 року працював трактористом у СТОВ «Лящівка». 02.05.2014 року ввечері працював на тракторі у полі. Під'їхав директор ОСОБА_19 і повідомив, що переводить його на іншу ділянку. Директор на своєму автомобілі, де також знаходилась його дружина, супроводили його до необхідного поля, показав директор звідки починать дискувать. Потім під'їхали охоронці в камуфляжі, 4 особи на бежевій «Ниві». Почав роботу. Далі під'їхав туди потерпілий, вибіг з машини і прибіг до трактора. З ним була жінка. Двоє охоронців витіснили його від трактора, ще один перешкоджав дружині потерпілого підходить до трактора. Оскільки були перешкоди в роботі, зупинився, сказав на людей їхати не буду. Охоронець, що був біля жінки подзвонив до ОСОБА_19, той сказав продовжувати. Відмовлявся. Потім прийшов інший охоронець, почав кричати, щоб продовжував роботу. Припинив роботу коли приїхали ще якість люди з села і сказали припинити. З поля поїхав на тракторі. Це був перший випадок, що роботу на полі виконував під наглядом охорони. Знав, що земельні ділянки виділяли людям, але йому повідомляли, що до певної дати ця земля ще знаходиться в оренді СТОВ «Лящівка». Як звуть охоронців не знає

Згідно показів свідка ОСОБА_25, який пояснив, що на початку травня 2014 року на підставі договору працював охоронцем в одному з господарств Чорнобаївського району в с. Лящівка, назву не пам'ятає. Працював вахтовим методом, чергували по 12 годин. Старшим групи був ОСОБА_26, ще працювали з ним ОСОБА_11 та ОСОБА_24. Керівником у них був ОСОБА_10, приїздив рідко, привозив людей на зміну. 02.05.2014 його від охоронюваного об'єкту забрали примусово якісь люди, посадили до автомобіля «ВАЗ», забрали рацію. Привезли до домоволодіння ОСОБА_19. Після приїзду поліції давав показання, його та ОСОБА_24 відпустили. А ОСОБА_26 та ОСОБА_11 поліція забрала. ОСОБА_10 біля будинку ОСОБА_19 не було. В ту ж ніч з ОСОБА_24 на таксі поїхали додому. Під час роботи ОСОБА_10 користувався наданим йому автомобілем «Нива» бежевого кольору, який завжди стояв біля тракторної бригади.

Згідно показів свідка ОСОБА_26, який пояснив, що у 2014 році праював в с. Лящівка охоронцем, старшим зміни. Начальником охорони був ОСОБА_10. Всього було дві зміни по 6 осіб. Зі своєї зміни пам'ятає ОСОБА_11 та ОСОБА_25, більше нікого. Першого чи другого травня 2014 року (точно не пам'ятає) від директора підприємства отримав наказ відправити одного охоронця на поле до трактора, який мав передискувати землю на частині поля. Відправив ОСОБА_11, який пішов пішки. В розпорядженні охорони транспортних засобів не було, лише на час об'їздів полів надавали автомобіль «Нива». Але в той день зранку автомобіль забрав ОСОБА_10, причина невідома. Близько 21 год. до тракторної бригади повернувся тракторист і розповів про конфлікт на полі. На поле приїздили ОСОБА_8, його дружина і ще якийсь чоловік. Причини бійки невідомі. З робочого місця його потім забрали примусово, привезли до будинку ОСОБА_19. Пізно вночі привезли потерпілого, на якому було видно тілесні ушкодження.

Згідно покасів свідка ОСОБА_27, який повідомив, що проживає в с. Лящівка, знає ОСОБА_8 як односельчанина. Також знає ОСОБА_10, оскільки раніше працювали разом в с. Іркліїв Чорнобаївського району в охороні. Про побиття ОСОБА_8 дізнався на наступний день, люди казали, що це зробили охоронці ОСОБА_19. А напередодні ввечері до нього додому на велосипеді приїздив ОСОБА_10 і просив на автомобілі повезти його в поле. Оскільки в цей день вживав спиртні напої, відмовив ОСОБА_10. Причини необхідності терміново поїхати на поле не повідомляв.

Свідок ОСОБА_28 повідомив суду, що працює у Чорнобаївському відділенні поліції. Вночі 02.05.2014 року до с. Лящівка на виклик не виїздив. Туди першим прибув ОСОБА_15, який працював помічником дільничого. По телефону доповів, що пропав ОСОБА_8, житель с. Лящівка. Односельчани збираються біля домоволодіння ОСОБА_19. На місце подій було відправлено слідчо-оперативну групу. Від колег відомо, що в ту ніч ОСОБА_8 були нанесені тілесні ушкодження. Весною 2014 року з іншими працівниками поліції був присутній під час виділення власникам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_8. Охоронці СТОВ «Лящівка» їздили неподалік на 2 автомобілях, один з яких точно був «Нива» бежевого кольору. Роботі землевпорядників охоронці не заважали, порушень не допускали, а тому їх особи не встановлювали. Виділення земельних ділянок тривало кілька днів, оскільки дуже багато паїв розмежовували.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_29, який повідомив,, що працює в Чорнобаївському відділенні поліції на посаді слідчого. Дату не пам'ятає, але події відбувалося весною, більше двох років тому. До Чорнобаївського відділення поліції надійшов виклик, в складі слідчо-оперативної групи виїхав до с. Лящівка. По приїзду біля домоволодіння сім'ї ОСОБА_19 побачили велике скупчення людей. Було встановлено, що там знаходяться двоє охоронців зі СТОВ «Лящівка», які говорили, що на полі виник конфлікт щодо землі. Потерпілого на час їх приїзду вже знайшли і повезли до лікарні.

Згідно показів свідка ОСОБА_15, який повідомив, що у 2014 році працював у Чорнобаївському відділенні поліції помічником дільничного інспектора. До території обслуговування входило також с. Лящівка. Кілька років тому у вечірній час з с. Лящівка надійшов виклик на екстренний номер "102". Черговий йому зателефонував, і на місце подій виїхав першим. О котрій годині прибув до села Лящівка не пам'ятає. За інформацією місцевих жителів мешканця села ОСОБА_8 в поле вивезли охоронці СТОВ «Лящівка». Проводились пошукові роботи. Потім зателефонували та повідомили, що потерпілого знайшли. Поїхали додому до ОСОБА_8. Побачили його вдома дуже побитим, мав гематоми на ногах (від коліна до ступні). Також були ушкодження на обличчі. Потім приїхала слідчо-оперативна група.

Свідок ОСОБА_30 показав, що раніше працював дільничним Чорнобаївського відділу поліції, територія обслуговування - 21 населений пункт, в тому числі с. Лящівка. Два чи три роки тому, точно не пам'ятає, але теплої пори року його викликали в с. Лящівка. Прибувши на місце події від місцевих мешканців дізнався, що зник їх односельчанин ОСОБА_8, і до цього причетні охоронці СТОВ «Лящівка». Почало збиратися багато людей, було організовано пошуки, в яких він також приймав участь. Після повернення до Лящівки бачив потерпілого, якого знайшли, на ньому була велика кількість тілесних ушкоджень. Був емоційно збуджений, заляканий. Інших деталей про ці події не пам'ятає. Також зазначив, що з іншими працівниками поліції був в с. Лящівка під час виділення земельних ділянок.

Свідок ОСОБА_31 показав, що проживає в с. Лящівка. Потерпілого знає як односельчанина. В той день, коли його побили, бачив ОСОБА_31. Були разом на стадіоні, дивились футбол. А на наступний день на роботі почув, що його побили. На стадіоні у ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не бачив.

Згідно показів свідка ОСОБА_32, який зазначив, що проживає в с. Лящівка. Також бачив ОСОБА_8 в день його побиття на стадіоні, виглядав здоровим. Про те, що його побили, дізнався на наступний день.

Крім показань свідків, винність обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується іншими доказами дослідженими, а саме:

- даними висновку експерта № 903 від 05.05.2014 року (том. 5, а.с. 55-57), згідно якого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- даними протоколу проведення слідчого експеременту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 12.06.2014 року та таблицями зображення до нього (том 5, а.с. 58-74);

- даними ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси про проведення тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю(том 5, а.с. 76);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 17.07.2014 - підозрюваного ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_8 (том 5, а.с. 77-82), що зафіксований також відеозаписом (диск DVD-R);

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2014 року (том 5, а.с. 84);

- дними опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.08.2014 року та роздруківкою з"єднань та SМS - повідомлень абоненського номера НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10 в період часу з 00-00 год. 02.05.2014 по 23-59 год. 03.05.2014, (том 5, а.с. 85-91). Також дана інформація знаходиться на СD-диску ;

- дними протоколу пред"явлення особи для впізнання від 21.07.2014 року та таблицею зображень до нього, згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка 02.05.2014 року перебуваючи на полі побігал разом з іншим охоронцем за її чоловіком (том 5, а.с. 92-94);

- даними висновку експерта № 1556 від 22 липня 2014 року (том 5, а.с. 95-96), згідно якого виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, наведених в протоколі слідчого експерименту;

- даними протоколу пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.07.2014 року (том 5, а.с. 97-98), за яким ОСОБА_8 впізнав свідка ОСОБА_11;

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 23.07.2014 року - потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11 (том 5, а.с. 99-101).

Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_10 доведене.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_10 у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_8

Немає підстав вважати, що докази, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення ОСОБА_10 в інкримінованому злочині є недопустимими, які отриманні внаслідок істотного порушення його прав та свобод. Кожний доказ по даному кримінальному провадженню отриманий у порядку встановленому Законом та беззаперечно встановлює факти та обставини, що мали значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини справи, лише за клопотанням учасників судового провадження, при цьому під час апеляційного розгляду таких клопотань не надходило, тому з урахування принципу безпосередності дослідження доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дати наявним доказам іншу оцінку.

Всі слідчі дії, проведені у відповідності до норм кримінального процесуального закону, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а тому у колегії суддів немає сумнівів в їх законності, таким чином доводи обвинуваченого про те, що протоколи особи для впізнання ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 є неналежними доказами є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що достатньо доказів, які здобуті в законний спосіб та підтверджують, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_8 нанесені йому ОСОБА_10

Невизнання вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що через певний час обвинувачений приїздив до потерпілого та намагався всіляко залагодити конфлікт та свою провину, чого не заперечував і сам обвинувачений, в тому числі в суді апеляційної інстанції.

Змінена апеляційна скарга потерпілого щодо задоволення його позовних вимог в повному обсязі, а саме моральної шкоди в розмірі 250 000 гривень, не може бути задоволена виходячи із наступного.

Суд першої інстанції дане питання достатньо мотивував та прийшов до об'єктивного висновку про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 30000 гривень, яка полягає у фізичному болі потерпілого, який був вимушений лікуватись та перебувати в лікувальному закладі, що на певний період часу змінило умови його повсякденного життя, врахував душевні та моральні переживання, а тому на засадах розумності та справедливості визначив саме таку суму розміру компенсації за моральну шкоду, що відповідає розміру моральних страждань.

Відповідно до роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз'ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв'язання цивільного позову виконані.

При призначенні ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винного, обставин кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів та в межах санкції ч.1 ст.122 КК України із застосуванням статей 75,76 КК України звільнив ОСОБА_10 від відбування покарання із встановленням іспитового строку.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визначення виду і розміру призначеного ОСОБА_10 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційні вимоги щодо м'якості призначеного покарання відсутні.

Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 вересня 2018 року, а тому апеляційну скаргу обвинуваченого та змінену апеляційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 404,405,407,419 КПК України,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 та змінену апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 6 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_10 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :