Ухвала суду № 81458883, 23.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8514/18

Провадження № 1-кс/635/1162/2019

УХВАЛА

23 квітня 2019 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Письменна В.М.,

за участю скаржника – адвоката ОСОБА_1,

прокурора – Сіренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42018221430000402 від 16 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Захисник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить повідомлення про підозру, складене 29.01.2019 року старшим слідчим СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області, юристом 1 класу ОСОБА_4, повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах) - визнати таким, щоне було належним чином вручене, є необґрунтованим та скасувати його;зобов’язати уповноважених осіб Харківського районного ВП ГУНП в Харківській області чи Харківської місцевої прокуратури № 6 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про оголошення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018221430000402 від 16.11.2018 року.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 29 січня 2019 року старшим слідчим СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 було складено повідомлення про підозру, погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області юристом 1 класу ОСОБА_4, про вчинення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.29 січня 2019 року прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018221430000402 від 16.11.2018 року, на підставі ухвали слідчого суддіХарківського районного суду Харківської області Савченка Д.М. від 28.01.2019 року, прибув на обшук за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, провулок Левадний, буд. 2, де зареєстрований, проте не проживає ОСОБА_2.Під час проведення обшуку, ОСОБА_2 за зазначеною адресою не перебував та у проведенні обшуку участі не брав.Скориставшись таким випадком, прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5, вирішив за відсутності ОСОБА_2 залишити на столі в домоволодінні повідомлення про підозру у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, на підтвердження чого зробив відповідний запис за власним підписом на останній сторінці документу, а саме: «Повідомлення про підозру вручив. Прокурор ХМП №6 ОСОБА_5». ОСОБА_1 вважає, що такі дії прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5, старшого слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області юриста 1 класу ОСОБА_4 є неприпустимими та такими, що суперечать нормам кримінального процесуального законодавства України у зв’язку з тим, щоповідомлення про підозру не було вручено, а залишено за місцем реєстрації ОСОБА_2 під час проведення обшуку, особою, яка її не підписувала та не погоджувала. При цьому ОСОБА_1 відмітив, що вручення повідомлення про підозру повинно здійснюватись уповноваженою особою безпосередньо, оскільки правова норма передбачає саме його вручення, а не «передачу» чи «залишення» за місцем реєстрації без попереднього визначення фактичного проживання особи, а також із обов’язковим роз’ясненням цій особі її законних прав, передбачених ч. 3 ст. 42 КПК України. Також ОСОБА_1 зазначив, що повідомлення про підозру від 29.01.2019 року щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, складено з грубим порушенням вимог ст. 277 КПК України, а викладені звинувачення є надуманими, зробленими виключно на явних припущеннях слідчого та прокурора та, відповідно, такими, що не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами, оскільки в даному випадку має місце не тільки відсутність ознак складу кримінального правопорушення, а взагалі відсутня сама подія кримінального правопорушення, а ОСОБА_2 набув права власності на корівники, у шахрайствах з якими його підозрюють, на підставі відповідних правочинів - договорів купівлі-продажу майна від 06.03.2000 року, копії яких додавались до клопотання про закриття кримінального провадження прокурору.

У судовому засіданні 17.04.2019 ОСОБА_7 подав клопотання, в якому зазначив, що повідомлення про підозру, надане прокурором в судовому засіданні, суттєво відрізняється від залишеного на столі прокурором Лісняком О. під час проведення обшуку оригіналу, жодної інформації про відеозйомку оголошення повідомлення про підозру матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8 оригінал не містить, на відміну від її копії, де було зазначено, що відеозапис зроблено на камеру Panasonic НС- w580 і саме на карту пам’яті, дату засвідчення копії - не вказано взагалі, вважає, що ця копія не має жодної юридичної сили.

У судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1, зазначив, що повідомлення про підозру зачитано під відеозапис матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8, тобто повідомлення про підозру вручене належним чином, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення заявника і прокурора, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на стадії досудового розслідування можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Оскільки статтею 303 КПК України не передбачено можливості розгляду на стадії досудового слідства скарг щодо визнання повідомлення про підозру таким, що не було належним чином вручене, та щодо зобов`язання слідчого або прокурора виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про оголошення особі підозри, у задоволенні скарги в частині цих вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог про скасування повідомлення про підозру слідчий суддя зазначає наступне.

Надаючи оцінку доводам скаржника про порушення порядку вручення підозри ОСОБА_2, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з частиною 3 статті 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України врегульовано питання виклику слідчим, прокурором, судового виклику і приводу. Порядок здійснення виклику врегульовано частиною 1 статті 135 КПК України, якою визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У свою чергу частиною 1 статті 136 КПК України визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

З аналізу змісту вищенаведених правових норм випливає, що у разі відсутності особи за місцем проживання повідомлення про підозру може бути передане для вручення дорослому члену її сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає. При цьому належним підтвердженням ознайомлення особи зі змістом повідомлення про підозру є, зокрема, відеозапис такого ознайомлення.

Як пояснив прокурор у судовому засіданні, ОСОБА_2 не з`являвся на виклики до слідчого та прокурора, у зв`язку з чим йому було вручено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому для вручення викликів, а саме, зачитано його матері ОСОБА_8 під час проведення обшуку, що підтверджується відеозаписом ознайомлення останньої зі змістом повідомлення про підозру.

Переглядом у судовому засіданні відеозапису ознайомлення матері ОСОБА_2 – ОСОБА_8 з повідомленням про підозру підтверджено факт ознайомлення останньої зі змістом повідомлення про підозру ОСОБА_2, що відповідно до приписів частини 2 статті 135, частини 1 статті 136 КПК України є належним підтвердженням вручення особі вказаного повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_2

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_8 слідчим не зачитано права підозрюваного, що свідчить про невручення підозри, судом до уваги не беруться, оскільки роз`яснення прав не стосується змісту повідомлення про підозру, який було зачитано ОСОБА_8 у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про недопустимість наданого прокурором відеозапису вручення повідомлення про підозру у зв`язку з не додержанням процедури його упаковки та засвідчення, не наданням оригінал відеозапису та флеш-носія, на який здійснювався відеозапис, суд зазначає наступне.

Як пояснив прокурор у судовому засіданні, флеш-носій з оригіналом відеозапису обшуку є доказом у кримінальному провадженні, крім того, відеозапис містить увесь процес обшуку, який прокурор, посилаючись на тайну досудового розслідування, не вважає за доцільне розкривати під час розгляду даної скарги.

Слідчий суддя зазначає, що відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.

Отже, надання доказів на підтвердження своєї позиції у справі є правом, а не обов`язком прокурора.

Водночас зі змісту наданого відеозапису достеменно вбачається, що слідчим у повному обсязі оголошено матері ОСОБА_2 – ОСОБА_8 повідомлення про підозру, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання вказаного відеозапису недопустимим доказом.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що доводи скаржника стосовно порушення слідчим та прокурором порядку вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Щодо доводів скаржника про відсутність правових підстав для винесення повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Визначення поняття «повідомлення про підозру» Кримінальний процесуальний кодекс України не містить.

Статтею 277 КПК України врегульовано зміст повідомлення про підозру, яке, зокрема, повинно містити зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

У свою чергу обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 13 частини 1 статті 3 КПК України).

Згідно зі статтею 283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Вимоги до змісту обвинувального акту встановлено статтею 291 КПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 вказаної статті, обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З аналізу змісту вищевказаних норм кримінального процесуального закону можна зробити висновок, що підозра – це ймовірне судження, припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це відрізняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість особи, який формулюється у обвинувальному акті, та має бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним. Саме тому обвинувачення, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, установленому КПК України. Підозра не може бути твердженням, її сутність полягає в тому, що це тільки припущення, яке необхідно перевірити під час нового етапу досудового розслідування, який наступає після повідомлення про підозру конкретної особи.

Отже, підозра – це припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, яке має бути підтверджено або спростовано у ході подальшого досудового розслідування.

У випадку підтвердження підозри особі у встановленому законом порядку може бути висунуте офіційне обвинувачення у формі обвинувального акту. У випадку не підтвердження підозри кримінальне провадження може бути закрито, зокрема, за відсутністю події або складу кримінального правопорушення (пункти 1, 2 частини 1 статті 284 КПК України).

У свою чергу вимога статті 276 КПК України щодо того, що підставою для повідомлення особі про підозру є наявність достатніх доказів, передбачає, що підозра повинна бути обгрунтована.

Поняття обгрунтованості підозри чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить.

Водночас вимоги до обгрунтованості підозри містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, судова практика якого є джерелом права в Україні згідно з приписами частини 5 статті 9 КПК України.

Так, підозра визнається обгрунтованою, якщо є факти або інформація, яка може переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення у межах кримінального провадження (п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

З аналізу змісту наданих прокурором на підтвердження обгрунтованості підозри доказів (технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «А-1» (зруйнований корівник) по вул. Зарічній № 25 в сел. Глибоке, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.03.2018, рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради від 20.12.2015 «Про надання дозволу на оформлення технічної документації та присвоєння юридичної адреси на будівлі, розташовані в с. Глибоке», рішення Харківського районного суду Харківської області від 23.03.2006 про визнання права власності, протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 20.11.2018, протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 від 11.12.2018, заява директора ТОВ «ОСОБА_10 Інвест» ОСОБА_11 про вчинення злочину від 16.11.2018, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.11.2010, технічний паспорт на корівник по вул. Кірова, 26, в сел. Глибоке від 12.12.2012, рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради від 20.03.2018 «Про надання дозволу на оформлення технічної документації та присвоєння юридичної адреси на будівлі, розташовані в с. Глибоке», рішення Харківського районного суду Харківської області від 07.10.2008 про визнання права власності, протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 від 19.11.2018, протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 11.12.2018, протокол огляду місця події від 22.11.2018 з фототаблицями, рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради № 73 «Про присвоєння поштової адреси будівлям колишнього КСП ім. Кірова», заява ОСОБА_2 Глибоцькому сільському голові ОСОБА_12 про присвоєння поштової адреси будівлям колишнього КСП ім. Кірова від 05.09.2018, довіреність від 22.10.2018 від ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_13, технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «А-1» по вул. Зарічна в сел. Глибоке, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.11.2018, акт прийому-передачі та грошової оцінки майна від 22.10.2018, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 18.12.2018, протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Серп-Метал» від 22.10.2018, протокол проведення слідчого експерименту від 18.12.2018) вбачається, що вони містять достатні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено в судовому засіданні достатність правових підстав для повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При цьому суд зазначає, що повідомлення про підозру не є остаточним твердженням сторони обвинувачення про вчинення особою злочину, а є лише обгрунтованим припущенням щодо ймовірного вчинення злочину цією особою, яке потребує подальшого підтвердження або спростування під час досудового розслідування.

Аналізуючи доводи скаржника щодо відсутності події злочину, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками корівників залишаються ОСОБА_9 та ТОВ «Агро-Терра-Інвест», між вказаними особами та ОСОБА_2 ніколи не існувало жодних взаємовідносин, у зв`язку з чим останній не міг заволодіти належним їм майном шляхом обману або зловживання довірою, про відсутність об`єкта та об`єктивної сторони злочину тощо, суд зазначає, що вказані доводи, безсумнівно, мають важливе значення для кримінального провадження, заслуговують на увагу та перевірку під час подальшого досудового розслідування, за наслідками якого може бути прийнято рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1 або 2 частини 1 статті 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Водночас слідчий суддя під час розгляду скарги на повідомлення про підозру не вправі брати до уваги ті обставини та факти, які не були відомі і не були враховані стороною обвинувачення під час винесення повідомлення про підозру.

Вказані обставини підлягають перевірці та відповідній оцінці під час подальшого досудового розслідування.

Інші доводи скаржника не мають суттєвого значення для вирішення скарги і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги в частині скасування повідомлення про підозру необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42018221430000402 від 16 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 26 квітня 2019 року.

Слідчий суддя Д.М. Савченко