Ухвала суду № 81457740, 26.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 635/1530/17

н/п 4-с/640/53/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: приватний виконавець Виконавчого округу Харківській області ОСОБА_2, Степанов В*ячеслав Юрійович на дії приватного виконавця

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Харківській області ОСОБА_2 під час проведення виконавчих дій по виконанню рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2017 року.

Заявник в обґрунтування своїх вимог зазначає, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження не правомірно накладено арешт на картковий рахунок, з якого він отримує пенсію, яка є його єдиним засобом до існування, просить визнати дії приватного виконавця неправомірними щодо накладення арешту на рахунок, з я якого отримує пенсію, скасувати постанову від 13.02.2019 року в частині накладення арешту на рахунок № 4149499644445478 в ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, просить поновити йому строк на оскарження постанови приватного виконавця від 13.02.2019 року, оскільки він ним пропущений з поважних причин, так як дійсно отримав оскаржувану постанову 19.02.2019 року, однак не знав, що виконавець наклав арешт на рахунок, з якого він отримує пенсію і дізнався про це лише 12.03.2019 року, тобто в день отримання пенсії і подав скаргу до суду 22.03.2019 року поштою.

В судове засідання заявник або його представник не з*явилися, повідомлені належним чином, представник заявника подав заяву (а.с. 26) про розгляд скаргу у його відсутність.

Приватний виконавець в судове засідання також не з*явився, подавши до суду заяву про розгляду справи у його відсутність, відзив на скаргу та клопотання про залишення скарги без розгляду у зв*язку з пропуском строку для оскарження постанови.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Вимогами ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частин 1. 3. ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно до ч. 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконання та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дії визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 статті 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов’язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавче впровадження – це сукупність дії державного виконавця (при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов’язком державного виконавця.

Судом встановлено, що 26.10.2017 рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 32500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 880425 грн., 3% річних 24404,36 грн. Також стягнуто судові витрати 8000 грн.

Також судом встановлено та не оспорюється приватним виконавцем, що в межах ВП по виконанню виконавчого листа по виконанню даного рішення суду від 26.10.2017 року приватним виконавцем ОСОБА_2 постановою від 13.02.2019 року було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1, що містяться на рахунках в ПАТ КБ «Приватбанк» -№№4149439005625292, 4149499644445478, 26350633366518, 26209603856779, 26209603721609, 02625006012502. (а.с. 8-9).

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 стверджує, що один із рахунків це є рахунок, з якого він отримує пенсію, що є його єдиним доходом і накладення арешту на цей рахунок позбавляє його на отримання пенсії та достатній життєвий рівень, порушує його конституційні права.

Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно ч.2,3,4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно представлених до суду виписок ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено, що на ім’я ОСОБА_1 дійсно відкрито рахунок № 4149499644445478 для отримання пенсії, на який згідно постанови приватного виконавця накладено арешт.

Дослідивши всі надані до суду доводи заявника, суд приходить до висновку, що дійсно накладенням арешту на рахунок, з якого отримує пенсію ОСОБА_1 поставило його у скрутне матеріальне становище.

При цьому, судом враховано, що арешт накладений приватним виконавцем ще на інші рахунки боржника, з яких заявник не просить скасувати арешти, що не перешкоджає проведенню виконавчих дій та реальному виконанню рішення суду.

Таким чином, оскаржувана постанова в цій частині винесена з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує законні права та інтереси скаржника, як сторони виконавчого провадження.

Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а тому оскаржувана постанова державного виконавця в цій частині підлягає скасуванню.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, в старості та в інших випадках, передбачених законом.

В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч. 2. ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких підстав, можливо зробити висновок про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в частині накладення арешту на єдиний рахунок, з якого отримується пенсія є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування арешту встановленого на рахунок фізичної особи боржника, як такого, що суперечить вимогам: п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, суд поновлює строк заявникові на оскарження постанови приватного виконавця від 13.02.2019 року, оскільки суд вважає, що строки пропуску строку на її оскарження пропущений заявником з поважних причин і в обґрунтування даного питання заявником надані докази. Заперечення приватного виконавця щодо відсутності підстав для поновлення строку суд вважає необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 126,127, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 447 - 453 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови приватного виконавця Виконавчого округу Харківській області ОСОБА_2 від 13.02.2019 року.

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Харківській області ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати неправомірними дії приватний виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 13.02.2019 р. в частині накладення арешту на банківський рахунок № 4149499644445478, відкритий в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_4, МФО 351533, ЄДРПОУ14360570.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 від 13.02.2019 р., винесену в рамках виконавчого провадження № 55454142 в частині накладення арешту на банківський рахунок № 4149499644445478, відкритого в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_4, МФО 351533, ЄДРПОУ 14360570.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в цей же строк з дня вручення йому копії рішення (ухвали).

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :