Рішення № 81457031, 24.04.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №639/5271/18

провадження №2/619/222/19

Рішення

іменем України

24 квітня 2019 року

м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №639/5271/18,

ім’я (найменування) сторін:

позивач: Військова частина 3005,

відповідач: ОСОБА_1,

вимоги позивача: про стягнення суми в порядку регресу.

представник позивача: ОСОБА_2

представник відповідача: ОСОБА_3

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Військова частина 3005 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 230080,15грн та моральну шкоду 10000,00грн, посилаючись на те, що 09.02.2012 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу УАЗ реєстраційний номер 0505 Ф4, який належав військовій частині 3005 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_4, що знаходився під час виконання службових обов’язків. В результаті ДТП була завдана шкода автомобілю «Фольксваген Мультіван» реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 на праві власності. Відповідно до Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2012 по справі 2035/3930/2012, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.01.2013 по справі №2035/3930/2012, був встановлений факт правопорушення і вина водія ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_4 з 18.11.2005 по 13.10.2016 проходив військову службу у військовій частині 3005 на посаді старшина автомобільної роти. Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №249 від 13.10.2016 відповідача було звільнено з військової частини та виключено зі списків особового складу. Відповідно до паспорту (формуляр) машини серія НГ 0032 автомобіль 05-05 Ф4 належав військовій частині 3005, а водієм являвся прапорщик ОСОБА_4 (наказ командира частини №719 від 01.12.2011 про закріплення водія за автомобілем). Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.12.2013 у справі 646/2694/13-ц стягнуто з Військової частини 3005 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 230080,15грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00грн та рішенням від 15.01.2014 стягнуто суму судового збору в розмірі 2400,00грн.Право регресної вимоги у позивача до ОСОБА_4 виникло з 03 вересня 2018 року, тобто з дати здійснення оплати суми боргу в розмірі 242480,15грн.

На виконання вимог ст.178 ЦПК України представником відповідача надано відзив, згідно змісту якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, та просить відмовити у їх задоволенні повністю, з наступних підстав. Відповідач у період настання ДТП, що мало місце 09.02.2012 проходив військову службу за контрактом у ВЧ 3005 у м. Харкові. Відповідно до укладеного контракту від 01 червня 2007 року, який діяв з 29.08 2007 упродовж 5 років, за відповідачем був закріплений автомобіль УАЗ р.н 0505ф4, управляючи яким та повертаючись з військових навчань відповідач і потрапив 09.02.2012 у ДТП. За правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Відшкодування може бути здійснено лише із розрахунку одного середнього місячного заробітку відповідача. Проте, позивач не навів у доказах, що приєднані до позову даних про середньомісячний заробіток відповідача, хоча має всю необхідну інформаційну базу. Крім того, позивач не надав контракт з відповідачем від 01 червня 2007 року, який був чинний станом на дату настання ДТП у 2012 році 09 числа 02 місяця, який діяв з 29.08.2007 і по 29.08.2012. Виходячи із змісту вказаного контракту, у відповідача не було будь-якої додаткової відповідальності перед позивачем (роботодавцем).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2018 дана цивільна справа №639/5271/18 передана за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

17.10.2018, на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 01.11.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.11.2018, у яке відповідач не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 21.12.2018.

03.12.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив та апеляційну скаргу на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01.11.2018.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08.02.2019 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01.11.2018 залишено без змін.

05.03.2019 відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 01.04.2019, та за клопотанням представника відповідача на 24.04.2019.

Представник відповідача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково в розмірі одного місячного окладу, що становив на момент ДТП 2000,00грн. Щодо обставин заперечення проти позову зазначили, як указано вище у відзиві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, про обставини справи пояснив, як зазначено вище.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що з 18.11.2005 по 13.10.2016 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3005 на посаді старшини автомобільної роти.

Відповідно до наказу командира військової частини 3005 Національної Гвардії України (по стройовій частині) №249 від 13.10.2016 ОСОБА_1 було звільнено з військової частини та виключено зі списків особового складу (а.с.6).

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2012, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.01.2013 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.7-12).

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_1 09 лютого 2012 приблизно о 17 год 45 хв в м. Харкові на перехресті пр-ту Гагаріна та під’їздної дороги до аеропорту м. Харкова з боку м. Ростова, керуючи автомобілем УАЗ реєстраційний номер 0505 Ф4, згідно дорожньої обстановки при зустрічному роз’їзді не витримавши безпечного інтервалу, рухаючись не по правій стороні проїжджої частини, здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_2, чим заподіяв матеріальну шкоду.

Відповідно до паспорту (формуляр) машини серія НГ 0032 автомобіль 05-05 Ф4 належав військовій частині 3005, а водієм являвся прапорщик ОСОБА_4, наказ командира частини №719 від 01.12.2011 про закріплення водія за автомобілем (а.с.13-14).

Факт належності автомобіля УАЗ 31514 реєстраційний номер 05-05 Ф4 військовій частині 3005 підтверджується також технічним талоном транспортного засобу від 17.11.2007.

Отже, під час керування автомобілем УАЗ реєстраційний номер 0505 Ф4, ОСОБА_4 виконував службові обов'язки у військовій частині 3005, якій належить транспортний засіб.

Згідно листа-повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова від 29.08.2018 за 02-25/529, до управління надійшла заява про виконання рішення суду від 29.08.2018 № б/н ОСОБА_5 та: виконавчий лист Червонозаводського районного суду м. Харкова на примусове виконання рішення суду від 30 грудня 2014 року справі 646/2694/13-ц про стягнення з Військової частини 3005 на користь ОСОБА_5 суми майнової шкоди 230080,15грн; виконавчий лист Червонозаводського районного суду м. Харкова на примусове виконання рішення суду від 30 грудня 2013 року по справі 646/2694/13-ц про стягнення з Військової частини 3005 на користь ОСОБА_5 суми моральної шкоди 10000,00грн; виконавчий лист Червонозаводського районного суду м. Харкова на примусове виконання рішення суду від 15 січня 2014 року по справі 646/2694/13-ц про стягнення з Військової частини 3005 на користь ОСОБА_5 суми судового збору 2400,80грн. Згідно вищезазначених документів необхідно здійснити стягнення коштів: матеріальна шкода (КЕКВ 2800) в розмірі 230080,15грн; моральна шкода (КЕКВ 2800) в розмірі 10000,00грн; судовий збір (КЕКВ 2800) в розмірі 2400,80грн (а.с.15).

Відповідно до меморіального ордеру №3 (#146196611) від 31.08.2018 на суму 2400,00грн, меморіального ордеру №1 (#146194990) від 31.08.2018 на суму 230080,15грн, меморіального ордеру №2 (#146197471) від 31.08.2018 на суму 10000,00грн Військова частини 3005 сплатила ОСОБА_5 вищезазначені суми (а.с.16).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, а також Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року. Зазначене Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов’язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування) приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Пункт 3 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225 визначено, що Міністерство оборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти. Згідно пункту 5 вказаного Положення, військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як передбачено ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом пунктів 2, 13, 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. Повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, наслідком якого стало списання з рахунку військової частини на користь фізичної особи матеріальної шкоди в сумі 242480,15грн, не можна вважати такими умисними діями, що спричинили знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконне витрачання військового майна або вчиненням інших умисних протиправних дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, як це передбачено п.10 ІІоложення, оскільки останнім фактично було заподіяно шкоду недбалим виконанням службових обов'язків.

Згідно вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, позивачем не надано суду доказів на підтвердження місячного грошового забезпечення відповідача, при цьому, у судовому засіданні відповідачем зазначено про отримання ним місячного грошового забезпечення в розмірі 2000,00 грн, що не було спростовано представником позивача та визнано, таким чином сторонами.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню лише в сумі, яка складала місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3637,21грн судового збору, про що свідчить квитанція від 17.09.2018 (а.с.2).

Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково в розмірі 0,82%, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3637,21грн, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 29,83грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Військової частини 3005 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини 3005 2000,00грн (дві тисячі гривень) в порядку відшкодування шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини 3005 в рахунок сплаченого судового збору 29,83грн (двадцять дев’ять гривень 83 копійки).

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім’я) сторін:

Позивач: Військова частина 3005, місцезнаходження: 61093 м. Харків вул. Семінарська, 22, код ЄДРПОУ 08803543.

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3.

Повний текст рішення складено 26.04.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко