Рішення № 81454244, 15.04.2019, Старобільський районний суд Луганської області

15.04.2019

Справа № 431/5396/18

Провадження № 2/431/70/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( повний текст)

15 квітня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі: головуючого-судді Воронкіна О.А.,

за участі секретаря Савкової Т.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Старобільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з даною позовною заявою до Старобільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позивні вимоги тим, що 22 січня 2018 року, у віці 69 років помер ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно, а саме: грошові кошти, у вигляді пенсії, та соціальних (регресних) виплат, які були нараховані, але невиплачені померлому спадкодавцю за життя - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування України, розмір яких, за підрахунками Позивача складає 111 300 грн.- (пенсії), а також недоотриманих соціальних (регресних) виплат, у сумі приблизно 30 000 грн.

Згідно норми ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 91 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено - суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними, у зв’язку з його смертю, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Оскільки смерть чоловіка сталася 22 січня 2018 року, то Позивач скориставшись нормою ст.91 зазначеного закону та нормою ст.40 ч.13 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», звернулася, до зазначених установ с заявою про виплату недоотриманих грошей: пенсії та соціальних виплат.

Позивач звернувся з заявою про виплату соціальних виплат до Старобільського відділення Фонду соціального страхування, бо згідно порядку подання заяв спадкоємцями на отримання таких грошей, подаються до установи того міста де спадкоємиць фактично тимчасово перебуває, проживає, що в даному випадку, згідно довідки ВПО є адреса м. Старобільськ вул. Ценральна 18/3. 08.06.2018 року від Старобільського відділення Фонду соціального страхування Позивач отримала листа № 1621/04-1, де повідомляється про те, як розуміє Позивач, що суми соціальних виплат, які були нараховані, але не виплачені за минулий період, будуть виплачуватися на умовах окремого порядку, який буде, колись, прийнятий Кабінетом Міністрів України. Але таке ствердження у наданій відповіді, є фактом порушення права Позивача на отримання спадкового майна у виді грошей недодержаної соціальної виплати спадкодавцем, який є чоловіком Позивача.

Для визначення ціни позову, Позивач, на підставі отриманої інформації, керуючись своїм підрахунком заборгованості – Відповідача перед померлим, по недоотриманої суми соціальної виплати за життя померлого чоловіка Позивача, за період - з моменту припинення соціальної виплати до дня смерті наводить наступне:

Згідно наданої у листі за №01-11/637 від 31.05.2018 р. інформації Біловодським відділенням УВД ФССУ, яке можливо розглядати письмовим доказом, вбачається, що потерпілий ОСОБА_4, який помер 22.01.2018 року, перебував на обліку у Фонді соціального страхування з 01.08.2001 р. ( підстава - трудове каліцтво 40% працездатності).

Потерпілий на підставі - особистого звернення з заявою від 12.03.2015 р. - про поновлення страхових виплат, починаючи з липня 2014 року, які були припиненні з вини Фонду соціального страхування, у зв’язку з проведенням АТО, отримував страхові виплати у розмірі 1000,27 гривен, увесь час за період, починаючи з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року. Поновлення страхових виплат відбулося на підставі Постанови № 1277/31584/1584/1 від 16.03.2015року, ОСОБА_5 ВДФ у Станічно-Луганському р-ні Луганської області, в якої було зазначено, що виплати будуть проводитися з 01.03.2015 р. по 31.08.2015 року.

Крім того, зазначено, що в червні 2015 року потерпілому за життя була сплачена заборгованість за період починаючи з липня 2014 року по листопад 2014 року по 927,04 грн. щомісячно. Тобто з наданої інформації, можливо зробити наступний підрахунок страхових виплат, що Відповідач, в особі Фонду соціального страхування, зробив виплату грошей потерпілому ОСОБА_4 за період з липня 2014 року по листопад 2014 року, що складає ( 5 міс. х 927,04 грн.) - 4 635,2 грн., та сплатив суму грошей за період - з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року ( 6 міс. х 1000,27 грн.) що складає - 6 001,62 грн., сума виплачених коштів складає - 10 636, 82 грн. Починаючи з липня 2014 року по серпень 2015 року випадає період, а саме - з грудня 2014 року по лютий 2015 року, тобто 3 місяця, а це сума грошей за три місяця по 1000,27 гривень, що разом складає наступну суму грошей - 3000, 81 грн. Крім цього встановлено, що - потерпілому ОСОБА_4 страхові виплати, які, як вбачається з інформаційного листа - були поновлені з 01.03.2015 року, не були виплачені останньому за період починаючи з моменту повторного, безпідставного припинення, а саме з листопада 2015 року по момент його смерті – січень 2018 року, включно, тобто ще 26 місяців. Таким чином сума не виплачених грошей страхових виплат складає 26 міс. х 1000,27 грн. = 26 007,02 грн. Загальна сума недоотриманих страхових виплат складає 29 000,83 грн. (3000,81 грн. + 26 007,02 грн.). З урахуванням донарахованих страхових виплат з урахуванням індексу інфляції, які були зроблені Фондом соціального страхування, що підтверджується довідкою 122 № НОМЕР_1 про що наведено суду Відповідачем у письмових доказах та у своєму відзиві, сума таких грошей складає по 73,23 грн. – щомісячно й таким чином додаткова сума грошей які недоотримані, складає, починаючи з липня 2014 року по січень 2018 року, майже (42 міс. х 73,23) - 3 033,66 грн. Усього, розмір суми недоотриманих страхових виплат, потерпілим ОСОБА_4 складає – 32 034,49 грн. ( 3 033,66 грн. + 29 000, 83 грн.)

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області – ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності № 19/06-1 від 02 січня 2018 року, в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_3, та суду пояснила, що порядок та підстави надання щомісячних страхових виплат постраждалому внаслідок нещасного випадку на виробництві визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон України № 1105). Так, відповідно до вимог Закону України № 1105, потерпілий ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. ОСОБА_5 в м. Краснодон не здійснено переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділенні в м. Краснодон припинено з 01.12.2014. Справи потерпілих, які знаходились на обліку у даному відділенні, та всі інші документи залишились у приміщенні даного відділення у м. Краснодон. В управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - управління) відсутня можливість доступу до цих документів. Відповідно до п. 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.Позивач ОСОБА_3, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, звернулась до Старобільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – Старобільське відділення) 22 травня 2018 року із заявою щодо отримання щомісячних страхових виплат за померлого чоловіка ОСОБА_4, який помер 22.01.2018 року. У зв’язку з тим, що особова справа померлого потерпілого перебуває на обліку у Біловодському відділення нами був направлений запит до Біловодського відділення з метою з’ясування сум страхових виплат, які ОСОБА_4 недоотримав за життя. 31.05.2018 року Старобільським відділенням була отримана з Біловодського відділення довідка 1222 № НОМЕР_1 «Про суми страхових виплат потерпілому (членам його сім’ї), та страхових витрат на медичну та соціальну допомогу нараховані за червень 2014 року – листопад 2014 року ОСОБА_6М.» по справі про страхові виплати 31584.0 згідно якої нам стало відомо, що залишок заборгованості по рахунку за Фондом складає 401,72 грн (доплата по перерахунку страхових виплат з 01.03.2014 року проведено за період з березня 2014 року по лютий 2015 року щомісячно по 73,23 грн.). Враховуючи те, що Позивач звернувся за виплатою страхових коштів за минулий період, Старобільським відділенням листом № 1621/04 -1 від 08.06.2018 року їй було повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з тим, що окремий порядок на даний час не прийнятий Кабінетом Міністрів України, здійснити нарахування та виплатити щомісячні страхові виплат, належні померлому ОСОБА_3, на даний час не є можливим. Також у листі зазначалось, що після нормативного врегулювання даного питання, Фонд проінформує Позивача про подальші дії. Згідно п.1.ч.1 ст. 3 Закону України N 1105 соціальне страхування здійснюється за принципом законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування. Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України повноваженнями щодо забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування наділений Кабінет Міністрів України. Частиною 1 ст. 117 Конституції України закріплено Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Потерпілий ОСОБА_4 після припинення виплат страхових коштів з 01.09.2015 по 22.01.2018 (дата смерті потерпілого) не звертався до робочих органів Фонду розташованих на території підконтрольній владі України із заявою про продовження страхових виплат, як то передбачено положеннями Постанови № 365 та Порядку №20, тому у Старобільського відділення відсутні підстави для їх нарахування та виплати, а у Позивача відсутні підстави для отримання страхових виплат. Так, із червня 2014 року по теперішній час м. Краснодон Луганської області знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), Відповідач свою діяльність там не здійснює. Страхові виплати здійснюються особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися, переміщені з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за їх фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО. Оскільки померлий потерпілий таку довідку не надав, то відсутні дані про його постійну реєстрацію на іншій території України поза межами території проведення АТО, і , як наслідок, - відсутні правові підстави для здійснення нарахування страхових виплат Позивачу за померлого потерпілого.

Суд, заслухавши сторони у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України в Старобільському районі про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Ст-Луганського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області 16 березня 2015 року потерпілому ОСОБА_4 продовжена раніше призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності (а.с. 30).

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися на момент його смерті.

Згідно ч.10 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» належні суму страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності-включаються до складу спадщини.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав ЗаконУкраїни від 23.09.1999 року № 1105-ХІV«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77- VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст.21 Закону України від 23.09.1999 року 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону від 23.09.1999 року 1105-ХІV грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону України 23.09.1999 року 1105-ХІV (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України 23.09.1999 року 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77- VIII).

Представник відповідача визнає, що на підставі постанови Ст-Луганського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області 16 березня 2015 року потерпілому ОСОБА_4, продовжена раніше призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності в розмірі 1000,27 грн.

Підстави припинення страхових виплат визначаються статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року (Закон № 16/98-ВР), згідно якої виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Крім того, підстави припинення страхових виплат встановлені і спеціальним Законом, а саме, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77- VIII), яка за змістом відтворює норми статті 38 зазначеного Закону в редакції Закон України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин - червень 2014 року і діяли до 01 січня 2015 року. Згідно цих правових норм страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року № 24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до п. 1.18. зазначеного Порядку копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

В позовній заяві позивач обґрунтовано зазначає, що його право на соціальний захист гарантується Конституцією України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Луганської області на теперішній час не запроваджено.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Проте, на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 Закону України від 28 грудня 2014 року № 77- VIII ) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, такі обмеження також не встановлені.

Будь-який інший Закон України з цього питання також відсутній.

Закон України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується, оскільки відповідно до ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Дійсно 01.10.2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою у редакції постанови КМУ від 08.07.2015 року № 471 установлено, що:

1) особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 12 від 12 грудня 2014 року № 71, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 509.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 531 Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11 грудня 2014 року прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, Кабінетом Міністрів України 07 листопада 2014 року було прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

20 вересня 2018 року ОСОБА_7 Палатою Верховного Суду була ухвалена постанова у подібних правових відносинах по справ № 243/3505/16-ц за позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року.

Правова позиція викладена в зазначеній постанові зводиться до того, що ОСОБА_7 Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові ВСУ від 12 квітня 2017 року у справі 6-51 цс 17.

На пiдставi викладеного, керуючись ст. 4, 19, 28, 259 ЦПК України, ст. 15, 16, 392, 1218, 1227 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України, ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили страту працездатності», ч.7, 10 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Старобільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на отримання суми грошей, які входять до складу спадщини у виді страхових (соціальних) виплат, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_4, який помер 22.01.2018 року.

Зобов’язати Старобільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_8 суму у розмірі 32 034,49 гривень недоотриманої суми соціальної виплати, за життя, її чоловіком ОСОБА_4 за період, починаючи з моменту припинення по день його смерті.

Стягнути з Старобільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплаченого при поданні даного позову.

Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано в нарадчій кімнаті 25.04.2019 року.

Суддя О.А. Воронкін