Рішення № 81450907, 15.04.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7145/18

пр.№ 2/464/308/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2019 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої Бойко О.М.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача кошти безпідставно отриманої допомоги з безробіття в сумі 9 094 грн. 19 коп. та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи і йому надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» на підставі поданої заяви. За час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач отримував матеріальне забезпечення – допомогу по безробіттю. З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.10.2018 року, з’ясовано, що ОСОБА_3 перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року. У зв'язку із не повідомленням відповідачем спеціалістів центру про призначення та отримання пенсії за вислугу років, останній безпідставно продовжував отримувати допомогу по безробіттю та перебувати на обліку як безробітний. У зв’язку з чим, Львівський міський центр зайнятості скерував відповідачу претензію про відшкодування коштів в сумі 9 094,19 грн., проте така залишилась без задоволення. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача кошти в сумі 9 094 грн. 19 коп. та судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечив з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснив, що не приховував від спеціалістів Львівського міського центру зайнятості наявності у нього права на пенсію за вислугою років. Право на пенсію за вислугу років він набув із 01.01.2018 року, однак на час звернення до позивача на обліку як отримувач пенсії не перебував, така йому була призначена та виплачена лише 05.03.2018 р. У зв’язку з чим, подав заяву про припинення виплати йому допомоги з 01.03.2019р. та повернув на рахунок позивача надмірно сплачені кошти у вигляді по безробіттю за період з 01.03.2018 року в сумі 1 133, 77 грн. Просить відмовити у задоволенні позову

Заслухавши пояснення учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.44 цього Закону зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Судом встановлено, що 16.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Як вбачається із витягу із наказів Львівського міського центру зайнятості про прийнятті рішення по ОСОБА_3, останньому 22.01.2018 року надано статус безробітного, та починаючи з 23.01.2018 року призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, яка за період з 23.01.2018р. по 28.02.2018р. склала 9 094 грн. 19 коп.

12.04.2018 року відповідач подав до Львівського міського центру зайнятості письмову заяву про припинення виплати допомоги по безробіттю, у зв»язку із призначенням пенсії за вислугу років, відтак, з 01.03.2018 року ОСОБА_3 припинено виплату допомоги по безробіттю. Сума отриманої допомоги за період з 01.03.2018р. в розмірі 1 133 грн. 77 коп. добровільно повернута відповідачем позивачеві.

Як вбачається із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.10.2018 за №20876/06-24 та із протоколу за пенсійною справою відповідача, ОСОБА_3 з 01.01.2018 року перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років та йому призначено пенсію з 01.01.2018р.

Враховуючи те, що відповідачу призначено пенсію за вислугу років з 01.01.2018р. підстави для виплати йому допомоги по безробіттю були відсутні.

Суд вважає необгрунтованим твердження відповідача про те, що підстави припинення виплати допомоги виникли лише з 01.03.2018р. (з часу отримання пенсії), з огляду на те, що законом підстави припинення виплати допомоги пов'язані не з часом отримання пенсії, а з часом її призначення.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Як вбачається із розрахунку, сума виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття, яка підлягає до відшкодування, складає 9 094 грн. 19 коп., з яких: з 23.01.2018 р. по 31.01.2018 р. – 2 046,19 грн., з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. – 7 048,00 грн.

З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про призначення йому та отримання ним з 01.01.2018 року пенсії за вислугу років, що є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, він, починаючи з 23.01.2018 року по 28.02.2018 року, безпідставно отримував допомогу по безробіттю, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 9 094 грн. 19 коп.

Покликання відповідача на положення ст.1215 Цивільного кодексу України суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як вбачається із заяви відповідача від 16.01.2018р. на призначення йому допомоги по безробіттю, останній вказав про те, що пенсії на пільгових умовах та за вислугу років не отримує. При цьому, відповідач у вказаній заяві не зазначив про те, що подав заяву на призначення такої пенсії. Доказів, які б свідчили про те, що відповідачем було повідомлено позивача про його право на пенсію за вислугу років чи про подання заяви на призначення такої пенсії, відповідачем не подано. Тому суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування ст.1215 ЦК України відсутні, оскільки наявні обставини щодо недобросовісності з боку набувача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 762 грн.

На підставі ст.ст. 1166, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 44 Закону України «Про зайнятість населення», 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 – 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання – м.Львів, вул. Довженка, 1/190, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (місце знаходження- м.Львів, вул. Княгині Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) кошти безпідставно отриманої допомоги з безробіття в сумі 9 094 грн. 19 коп. та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Головуюча