Рішення № 81448632, 25.04.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1490/19

Провадження № 2/345/792/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

25.04.2019 р.

м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пукіш В.В., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 звернулась до суду із загаданною вище позовною заявою (а.с.2-4), в якій зазначає, що 07.03.2008 ОСОБА_1 уклала з АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», після зміни найменування – АТ «Укрсоцбанк») кредитний договір №27-31/347, за умовами якого відповідач отримала кошти в сумі 32 000,00 дол. США. В забезпечення належного виконання зобовязання за даним договором цього ж дня між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з п. 1.1 якого, на забезпечення виконання основного зобовязання, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 32,25 кв. м., загальною площею 58,16 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Київська, 157.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №154120864 від 28.01.2019, позивачу стало відомо, що на іпотечне майно накладено арешт, та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: №30014593, за яким заборонено відчуження всього нерухомого майна, що належить відповідачу, обтяжувач - Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області; обтяження зареєстровано 29.08.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №33995447 від 28.08.2012.

Позивач вважає, що накладення арешту на іпотечне майно в данному випадку є порушенням права банку як іпотекодержателя, адже відповідно до ст. 572 ЦК УКраїни, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпечного заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено.

На підставі наведенного, представник позивача просить суд скасувати арешт нерухомого майна, ОСОБА_2 (ІДНПП НОМЕР_1), що знаходиться в іпотеці АТ «Укрсоцбанк», а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 32,25 кв. м., загальною площею 58,16 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Київська, 157, накладений Калуським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, обтяження зареєстровано 29.08.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №33995447 від 28.08.2012; стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявився, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити, а також вказав, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач та треті особи у судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, жодних заяв, відзивів чи клопотань від них на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, проаналізувавши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що 07.03.2008 між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», після зміни найменування – АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27-31/347, згідно з п. 1.1 якого, кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 32 000,00 доларів США (а.с.5-7).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 Мартиновиичем, який є майновим поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1744, предметом якого виступило домоволодіння в цілому, житловою площею 32,25 кв.м., загальною площею 58,16 кв. м., та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: вул. Київська, 157, м. Калуш, Івано-Франківська область (а.с. 8-10).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №154120864 від 28.01.2019, позивачу стало відомо, що на іпотечне майно накладено арешт, та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: №30014593, за яким заборонено відчуження всього нерухомого майна, що належить відповідачу, обтяжувач - Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області; обтяження зареєстровано 29.08.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №33995447 від 28.08.2012 (а.с. 14-15).

Відповідно до положень частини першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-ХІV від 21.04.1999 року, який діяв на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З огляду на встановлені обставини та вимоги закону, суд приходить до висновку, що арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 32,25 кв. м., загальною площею 58,16 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Київська, 157, не сприяє забезпеченню прав АТ «Укрсоцбанк», а є перешкодою для реалізації права власності позивача на вказану квартиру.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Заставодержателем у спірних правовідносинах є позивач, отже він має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника відповідача ОСОБА_5 шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме спірну квартиру.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, з обставин справи вбачаються порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту у обраний позовом спосіб шляхом звільнення з-під арешту іпотечного майна.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України).

За правилом ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ", виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими, а також такими, що узгоджуються із наявними у справі доказами. При цьому відповідач від участі у розгляді справи ухилилась, доводів позову та наданих позивачем доказів не спростувала, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позову, судові витрати на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265,280 ЦПК України, ст.ст. 16,317,321,391 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про звільнення майна з-під арешту - задоволити.

Скасувати арешт нерухомого майна, ОСОБА_2 (ІДНПП НОМЕР_1), що знаходиться в іпотеці АТ «Укрсоцбанк», а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 32,25 кв. м., загальною площею 58,16 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Київська, 157, накладений Калуським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, обтяження зареєстровано 29.08.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №33995447 від 28.08.2012.

Стягнути з ОСОБА_1, ІДНПП НОМЕР_2, на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: