Вирок № 81444167, 26.04.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4401/19

Провадження № 1-кп/520/622/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Домбровського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019160480000687 від 20.02.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-25.10.2013 року Київським районним судом м. Одеса за ч.2 ст.121 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, 09.08.2017 року звільнений по відбуттю строку покарання;

-20.12.2018 року Київським районним судом м. Одеса за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 240 ( двісті сорок) годин.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_1 було засуджено вироком Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2018 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

На виконання вироку Київського районного суду м. Одеси, обвинувачений ОСОБА_1 взятий на облік Київським РВ філії ДУ «Центр пробації» та йому під підпис роз`яснено порядок відбування покарання, відібрана підписка та видано направлення до КП ЖКС «Вузовський» розташованого по вулиці Шишкіна 60 А, в м. Одесі для відбування призначеного йому покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

В подальшому, 07.02.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 з`явився до КП ЖКС «Вузовський» для відбування покарання, однак відбувати покарання у вигляді громадських робіт відмовився.

За порушення порядку та умов відбування покарання, обвинуваченого ОСОБА_1 13.02.2019 року попереджено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України.

Проте, обвинувачений ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 37 КВК України щодо зобов`язання додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об`єктах і відпрацювати встановлений судом строк громадських робіт, діючи умисно, з 07.02.2019 року до теперішнього часу не приступив до виконання покарання у вигляді 240 годин громадських робіт і таким чином ухилявся від виконання покарання.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених у вироку обставинах, пояснивши при цьому що він прийшов до КП ЖКС «Вузівський» де відмовився від відбування покарання у вигляді громадських робіт, у зв`язку з тим, що він працює на будівельному майданчику робітником з 08:00 до 18:00 годин. Був ознайомлений з правилами не виконання покладених на нього обов`язків. У скоєному він щиро кається, просить суворо його не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення його вина доведена дослідженими судом письмовими доказами кримінального провадження, якими підтверджуються показання обвинуваченого стосовно часу, місця і обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме:

-витягом з ЄРДР№ 12019160480000687 від 20.02.2019 року;

-поданням про притягнення до кримінальної відповідальності від 18.02.2019 року;

-вирок Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2018року з якого вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним за ст.. 190 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді громадських робіт строком 240 годин;

-копією направлення ОСОБА_1 до КП ЖКС «Вузівський»;

-копією підписки ОСОБА_1 про ознайомлення з обов`язками у відповідності до ст.. 37 КВК України;

-копією попередження від 13.02.2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 попереджений про наслідки не виконання покладених на нього обов`язків;

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ст. 337 ч. 1 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст.389 КК України за кваліфікуючими ознаками - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_2 є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який є сиротою, працює робітником за наймом, за місцем мешкання характеризується посередньо, не одруженого, що він неодноразово судимий, судимості не зняті і не погашені, знов вчинив злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, та приймає до уваги останнє слово обвинуваченого в судових дебатах про визнання ним в повному обсязі своєї вини та прохання суворо його не карати, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає доцільним і можливим призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді арешту, так як вважає це покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, у відповідності до п.4 ч.1 ст.72 КК України покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, яке не відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року, має бути переведене у покарання у вигляді арешту строком 30 (діб) днів, з розрахунку 8 годин громадських робіт дорівнює 1 дню арешту.

Остаточне покарання ОСОБА_1 повинно бути призначене на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, що призначається за ч.2 ст.389 КК України, покарання, що не відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 1 (один) місяць.

На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року у вигляді 10 днів арешту та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 1 (одного) місяця 10 (десять) днів арешту.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.