Рішення № 81443782, 24.04.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1307/18

Провадження № 2/500/388/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та інфляційних втрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.12.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №669/46-302 (далі - Кредитний договір). Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 року змінено тип акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство, та змінено назву на ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 881 000,00 грн. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював. В результаті порушень умов кредитного договору, згідно розрахунку станом на 29.01.2018 року, позивач просить стягнути з відповідача 785 889,00 грн., а саме 695 476,62 грн. - заборгованість за кредитом, та 90 412,38 грн. - розмір інфляційних втрат за кредитом, а також судовий збір у розмірі 11 788,34 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . 05.04.2018 року надав суду відзив на позовну заяву (а.с.36-40) та додаткові пояснення (а.с.74-81), в яких просив застосувати до позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості та інфляційних витрат позовну давність, та правові наслідки розгляду господарським судом Одеської області справи №31/17-1686-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , і в задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності та відповідно до ст.ст. 202, 205 ГК України, абз. 1 ч.3 ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343 - XII (з чинними змінами та доповненнями). При цьому пояснив, що дійсно між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на ОСОБА_1 також було укладено договір кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, згідно умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 881 000 грн. зі сплатою 14,5% процентів річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами. Сторони встановили строк дії договору («строк кредитування») - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (п.7.3. Договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 12.12.2012 року (п.1.1. Договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів (п.1.1. Договору, додаткова угода №2 від 07.10.2008 року до Договору). Тобто, умовами договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, разом із встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року. З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначеними договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом. Таким чином, враховуючи за умовами договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року та додаткової угоди №2 від 07.10.2008 року до нього погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами не пізніше 5 числа кожного місця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Таким чином, позивачем було без поважних причин пропущено загальний строк позовної давності за вимогами, що ґрунтуються на щомісячних платежах, які відповідач повинен був здійснювати протягом 05.01.2008 року - 12.12.2012 року. Як наслідок, позовні вимоги задоволенню не підлягають відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України. Крім цього представник позивача зазначив, що платіж в сумі 5 грн. 07.09.2017 року ОСОБА_1 не здійснював, і дані зазначені і розрахунку заборгованості в частині сплати 5 грн. не є правдивими. Також, 12.07.2018 року представник відповідача надав суду додаткові пояснення, в яких вказує, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 15.08.2007 року було укладено договір кредиту №2007/13-2.06/544, відповідно до умов розділу І якого «Предмет договору» банк (кредитор) надає ОСОБА_1 (позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 137,500 дол. США зі сплатою 13,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: з вересня 2007 року по липень 2017 року щомісячно рівними частинами по 1.146 дол. США; у серпні 2017 року - 1.126 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 14.08.2017 року., на наступні цілі: придбання нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 1,40 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень. З урахуванням приведених вище обставин, на думку представника відповідача, залучення ОСОБА_1 грошових коштів, як по договору кредиту №2007/13-2.06/544 від 15.08.2007 року, так і по договору №669/46-302 від 14.12.2007 року, в їх логічному та послідовному взаємозв`язку мало господарсько-правову природу. 01.06.2011 року прийнято постанову господарським судом Одеської області у справі №31/17-1686-2011 про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом. Ухвалою від 14.09.2011 року по справі №31/17-1686-2011 господарським судом Одеської області ПАТ «Укрсоцбанк» визнано кредитором до ФОП ОСОБА_1 із грошовими вимогами у сумі 5856828,50 грн., які ґрунтуються на декількох правочинах: договорі кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, договорі кредиту за №2007/13-2.06/544 від 15.08.2007 року, договорі не відновлювальної кредитної лінії від 14.12.2007 року за №669/47-302 тощо. В подальшому, ухвалою від 19.03.2014 року господарським судом Одеської області в межах провадження у справі №31/17-1686-2011 було затверджено звіт ліквідатора по даній справі про визнання боржника банкрутом та припинено провадження у справі. Із змісту ухвали господарського суду Одеської області від 19.03.2014 року по справі №31/17-1686-2011 не вбачається в якому обсязі виконані ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання в межах провадження у даній справі припадають саме на договір кредиту за №669/46-302 від 14.12.2007 року, що ставить під сумнів можливість визначення «залишку заборгованості» ФОП ОСОБА_1 по вказаному договору на час розгляду даної справи. Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року про припинення апеляційного провадження по справі №31/17-1686-2011, вбачається, що в ході розгляду справи боржником ФОП ОСОБА_1 виконано всі зобов`язання перед ПАТ «Укрсоцбанк», в зв`язку з чим припинено дію забезпечувального зобов`язання щодо майна, яке реалізовано на аукціоні та щодо якого виник спір. Як вбачається з матеріалів справи підставою позову є заборгованість по договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, нарахована банком після визнання боржника банкрутом. Враховуючи, обставини щодо припинення господарського зобов`язання по договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, а також штучне приховування банком правових наслідків розгляду господарським судом Одеської області питання банкрутства ФОП ОСОБА_1 по справі №31/17-1686-2011, представник відповідача просить суд застосувати до позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» правові наслідки розгляду господарським судом Одеської області №31/17-1686-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , у задоволення позовних вимог відмовити повністю, застосувати до позовних вимог про стягнення 785 889 грн. загальної заборгованості по договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, у тому числі: 695 476,62 грн. основного боргу та 90 412,38 грн. інфляційних витрат правові наслідки розгляду господарським судом Одеської області справи №31/17-1686-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 . Представник відповідача просив розглядати справу у відсутність його та ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 14.12.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №669/46-302. Відповідно до умов кредитного договору, банк надав відповідачу кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 881000,00 грн. зі сплатою позичальником 14,5 процентів річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 12.12.2012 року (а.с.4-7).

Як вбачається із п.1.2. Договору кредит наданий позичальнику на поточні потреби.

Згідно 2.1. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Ізмаїльському відділенні Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Ізмаїльському відділенні Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» на підставі письмової заяви позичальника.

Пунктом 2.4 Договору кредиту передбачено, що сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Крім того, 25.12.2007 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, відповідно до якої п п.1.3.1. п.1.3 договору кредиту викладений у новій редакції: «1.3.1 нотаріально посвідчений іпотечний договір іпотеки земельної ділянки НОМЕР_3 , загальною площею 1,39 га, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, за межами населеного пункту, та належить позичальнику на праві власності, вартістю предмету іпотеки 5 125 330,00 грн.» (а.с.9).

Також, 07.10.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до договору кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року, відповідно до якої п.1.1. ст.1 Договору кредиту викладено у наступній редакції: «Кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 881 000,00 грн., зі сплатою 19% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору: з грудня 2008 року по листопад 2012 року, щомісячно рівними частинами по 17979,00 грн. не пізніше 05 числа кожного місяця, а в грудні 2012 року - 18008,00 грн., та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12.12.2012 року на умовах, визначених цим Договором (а.с.10).

Отже, позичальник зобов`язався погашати кредит частинами з грудня 2008 року по листопад 2012 року, по 17979,00 грн. не пізніше 05 числа кожного місяця, а в грудні 2012 року - 18008,00 грн.

Зобов`язання, згідно ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку кредитної заборгованості, яка надана позивачем до позову вбачається, що станом на 29.01.2018 року сума заборгованості за договором кредиту становить 785 889,00 грн., з яких:

-за кредитом - 695 476,62 грн.;

-розмір інфляційних втрат за кредитом - 90 412,38 грн.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253 ЦК України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до матеріалів справи та норм ст.ст.257,260,261 ЦК України строк позовної давності за вимогами ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам та штрафам становить три роки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості останній платіж за кредитом був сплачений відповідачем 07.09.2017 року в сумі 5 грн.

В підтвердження оплати цих 5 грн. позивач надав суду копію витягу із банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_4 станом на 14.07.2017 року, 07.09.2017 року (а.с. 196) та надав пояснення, що надати оригінал квитанції, що містить власноручний підпис ОСОБА_1 не вбачається за можливе, оскільки з 27.11.2017 року Ізмаїльське відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (№699), на якому була проведена операція по частковій сплаті заборгованості по кредиту, закрито з 27.11.2017 року, примірник прибуткового касового ордеру втрачено.

За таких обставин, враховуючи, що суду не надано оригінал платіжного документу в підтвердження оплати ОСОБА_1 5 грн. 07.09.2017 року, суд приходить до висновку, що не надано належних доказів відповідної оплати, а отже останній платіж за договором був вчинений ОСОБА_1 26.06.2014 року в сумі 1310,19 грн. (а.с.15, 17).

Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом встановлений договором кредиту №669/46-302 від 14.12.2007 року та додатковими угодами - 12 грудня 2012 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом в березні 2018 року, тобто більше ніж через три роки після останнього платежу та дати закінчення строку зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості сплив.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності (а.с.36-40, 74-81).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено таке: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Тому суд приходить до висновку, щодо відмови у позові і в частині стягнення інфляційних втрат за кредитом у розмірі - 90412,38 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Укрсоцбанк» при зверненні до суду сплатив судовий збір, та в зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог, суд не має підстав для стягнення судових витрат з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ЄДРПОУ 00039019, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та інфляційних втрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т.П.Пащенко