Рішення № 81442929, 16.04.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1406/18

Провадження № 2/304/48/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1406/18 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що сім'ї ОСОБА_3, а саме їй, її чоловікові ОСОБА_4 та сину ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів № 42 від 25 квітня 1990 року видано спеціальні ордери на вселення в службове жиле приміщення, а саме двокімнатну квартиру жилою площею 24 м кв. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 що належав колгоспу ім. І.Франка. 16 січня 1999 року у цій сім'ї народилася друга дитина - позивач по даній справі ОСОБА_1 (ім'я до усиновлення на підставі рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року - ОСОБА_6). Останній постійно проживав у вказаній квартирі разом з батьками та братом як до, так і після їх смерті (мама померла, коли йому було 5 років, батько, коли ще не виповнилося 9, а згодом брат отруївся грибами та також помер). На даний час колгосп ім.І.Франка не здійснює свою діяльність на території Перечинської об'єднаної територіальної громади, так як припинив таку взагалі. Його правонаступником є Приватне підприємство МКП «Земледар», проте відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідоцтво про державну реєстрацію останнього є недійсним. У той же час, вказана квартира на балансі Перечинської міської ради також не перебуває, а тому є безхазяйною річчю. За таких обставин, враховуючи, що сім'я ОСОБА_6 протягом понад 28 років відкрито володіє двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 а позивач на даний час є єдиним живим членом цієї сім'ї, тому вважає, що наявні всі законні підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю на вказане майно, відтак просить позов задовольнити у повному обсязі.

У підготовче судове засідання ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ільницький С.М. не з'явилися, однак останній подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без їх участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, питання розподілу понесених позивачем судових витрат не вирішувати.

Представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача у підготовче судове засідання також не з'явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі та не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), №48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що з 1990 року квартирою № 1 по вул. Терешкової, № 6 в м. Перечин Закарпатської області, що належала колгоспу ім. І.Франка, користувалися батьки позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 9-11, 31).

Також встановлено, що згідно повідомлення Перечинської міської ради № 8-381/02-10 від 05 жовтня 2018 року колгосп ім. І.Франка на території Перечинської об'єднаної територіальної громади свою діяльність не здійснює. Правонаступником колгоспу ім. І.Франка є Приватне підприємство МКП «Земледар», однак свідоцтво про державну реєстрацію такого згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є недійсним. При цьому, квартира АДРЕСА_1 на балансі Перечинської міської ради не перебуває (а. с. 8).

Крім цього встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року - ОСОБА_4 (а. с. 9-11). Після смерті батьків вказаною квартирою відкрито володіє ОСОБА_1, що визнано сторонами, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Як роз'яснено в п. п. 9, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю (п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року).

Згідно ч. 3 ст. 335 ЦК України безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що власник квартири АДРЕСА_2 припинив свою діяльність, свідоцтво про державну реєстрацію його правонаступника є недійсним, вказане майно на балансі Перечинської міської ради не перебуває, тому таке є безхазяйною річчю та може набуватися у власність за набувальною давністю.

З п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року вбачається, що ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 цього Кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що сім'я позивача понад сімнадцять років відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, відповідачем позовні вимоги визнано, тому суд, використовуючи винятковий спосіб захисту прав ОСОБА_1 - визнання права власності за набувальною давністю, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій № 0611150100 від 11 жовтня 2018 року та № НОМЕР_2 від 09 листопада 2018 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 704,80 грн. та 149,69 грн. судового збору відповідно (а. с. 1, 22).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої представником позивача заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених ОСОБА_1 судових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 214, 335, 344 ЦК України, ст. ст.12, 13, 76-83, 89, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) - адвоката Ільницького Сергія Михайловича (АДРЕСА_4) до Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код в ЄДРПОУ 04351274) про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.