Рішення № 81442801, 17.04.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2752/18

Провадження № 2/185/314/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача: ОСОБА_1,

(участь у режимі відеоконференції)

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в подальшому доповнивши свої позовні вимоги, в якій просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини після померлої 19.10.2013 року ОСОБА_3 та встановити факт родинних відносин про те, що ОСОБА_3, яка померла 19.10.2013 року була рідною тіткою позивача.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що 19 жовтня 2013 року померла його рідна тітка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті ОСОБА_3 йому було відомо, що існують спадкоємці як за законом, так і заповітом до майна померлої. Проте, у 2017 році йому стало відомо про те, що частина майна померлої залишилась не успадкованою. Крім того вважає, що ним був пропущений строк для прийняття спадщини з поважних причин, так як він перебував на амбулаторному лікуванні з 19.02.2014 року по 28.03.2014 року та стаціонарному - з 02.04.2014 року по 24.04.2014 року з причини захворювання хребта, що підтверджується випискою із його медичної картки. Враховуючи те, що визначений законом строк для прийняття спадщини позивач пропустив, він вимушений звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того позивач позбавлений можливості документально підтвердити родинні відносини з померлою, а саме, що померла ОСОБА_3 є його рідною тіткою по матері, так як його мати ОСОБА_4, яка в подальшому змінила своє прізвище на ОСОБА_1, та ОСОБА_3 були рідними сестрами.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2018 року відкрито провадження по справі та справа призначена для розгляду в порядку загального позовного провадження.

Не погодившись з позовом, в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачем було подано відзив на позовну заяву до змісту якого, остання просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що вона на даний час є єдиною спадкоємицею, як за законом, так і за заповітом після смерті померлої ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що у передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини. Вважає, що відповідач не має нікого відношення до спадщини, так як на час відкриття спадщини існували спадкоємці до майна померлої, як за законом, так і за заповітом та позивач був обізнаний про них. Крім того позивач пропустив передбачений законом строк для прийняття спадщини без поважних причин.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, а відповідач визнала позов лише в частині встановлення факту родинних відносин позивача з померлою ОСОБА_3

Свідки зі сторони відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили той факт, що позивач був обізнаний щодо смерті ОСОБА_3, а також наявності інших спадкоємців за законом та заповітом, прав на спадщину після смерті ОСОБА_3 не висував та не має на даний час.

Суд, вислухавши представників сторін, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після померлої 19 жовтня 2013 року ОСОБА_3 ОСОБА_8 Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області заведено спадкову справу.

ОСОБА_5 вбачається з копії спадкової справи, із заявами про отримання спадщини після померлої ОСОБА_3 у строки передбачені законом звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7.

Відомостей щодо відмови нотаріусом у прийняття заяви ОСОБА_1 про отримання спадщини після померлої ОСОБА_3 матеріали спадкової справи не містять, як і не містять самої заяви позивача про прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для звернення із заявою про прийняття спадщини ним було пропущено з поважних причин оскільки після смерті ОСОБА_3 відповідач був впевнений в тому, що спадщина прийнята іншими спадкоємцями.

ОСОБА_2 зазначає сам позивач, факт існування неприйнятої частини спадщини йому став відомий у 2017 році під час розгляду цивільної справи за № 225-4188-17 у Дзержинському міському суді Донецької області.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_2 закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Наведені причини позивачем такі, як власна необізнаність у існуванні неприйнятої частини майна померлої спадкоємцями, які звернулись за спадщиною не є тими об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, постанові Верховного Суду № 756/2764/15-ц від 05.12.2018 року.

До доводів позивача про те, що перебування на амбулаторному лікуванні з 19.02.2014 року по 28.03.2014 року та стаціонарному - з 02.04.2014 року по 24.04.2014 року з причини захворювання хребта, що підтверджується випискою із його медичної картки, унеможливило звернення до нотаріуса, суд ставиться критично, так як зазначені обставини спростовуються самими поясненнями позивача про те, що останній дізнався про існування неприйнятої спадщини у 2017 році, а тому у передбачений законом строк після смерті тітки у 2013 році не мав наміру реалізовувати свої права, як спадкоємець п’ятої черги за законом.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи те, що встановлення факту родинних відносин може вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб, наявність інших спадкоємців, тому така вимога позивача, як встановлення факту родинних відносин підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до п. 1 ст. 273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

ОСОБА_2 вбачається із свідоцтва про народження позивача, ОСОБА_10, яка до одруження мала прізвище ОСОБА_3, є матір’ю позивача.

Згідно посвідки про народження серії УА № 780358 від 13.09.1940 року ОСОБА_4 народилась 06 вересня 1940 року та її батьками були: батько - ОСОБА_11, мати –ОСОБА_12.

Тоді, як із свідоцтва про право на спадкування від 26.02.1991 року виданого державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_12.

Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були рідними сестрами, а ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_3 по матері, що дає підстави для задоволення вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з позивача підлягає стягненню сума сплаченого відповідачем судового збору в розмірі 704, 80 грн на його користь.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин, - задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, яка померла 19 жовтня 2013 року, а саме, що ОСОБА_3, яка померла 19 жовтня 2013 року є рідною тіткою ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко