Постанова № 81440799, 24.04.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/869/18

Провадження № 1-кс/487/3112/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

слідчого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Кожина В.О.,

представника заявника - адвоката Любченка О.І.,

слідчого Кожемякіна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з клопотанням, в якому просила частково скасувати арешт майна, накладений на транспортні засоби Mersedes GLE, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , Toyota Rav 4, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ухвалою слідчого судді від 06.11.2018 року, а саме: змінити спосіб зберігання та користування транспортними засобами; зобов`язати слідчого Біліченка С.В. та інших слідчих, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №12017150030004550 від 21.11.2017 р. передати ОСОБА_1 вищевказані транспортні засоби разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів та ключами від них; зобов`язати службових осіб МФ ДП МВС «Інформ-Ресурс» передати ОСОБА_2 транспортні засоби, прийняті від слідчого Кожемякіна А.В. за актами №ЮУ 140945 та №ЮУ 140946 від 16.11.2018 року без внесення плати за їх зберігання.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 вказала, що слідчим відділом Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150030004550 від 21.11.2017 року за підозрою ОСОБА_1 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 17.10.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і затримано в порядку ст. 208 КПК України. 19.10.2018 року до ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, який у подальшому неодноразово продовжувався.

17.10.2018 року був проведений обшук за місцем проживання заявника - АДРЕСА_1 , та вилучено 2 вищевказані автомобіля. Одночасно були вилучені ключі і реєстраційні посвідчення на вказані автомобілі, але у протоколі обшуку про їх вилучення не зазначено і з клопотанням про їх арешт сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталась. Транспортні засоби не були належним чином доставлені на спеціальний майданчик територіального органу Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, а були використані для транспортування самих правоохоронців та ОСОБА_1 до м. Миколаєва.

Заявник зазначає, що 06.11.2018 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на належні їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності транспортні засоби: автомобілі Mersedes GLE, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , Toyota Rav 4, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 . 16.11.2018 року автомобілі передані на зберігання до МФ ДП МВС «Інформ-Ресурс», де зберігаються з порушеннями, тому в разі закриття кримінального провадження чи виправдання ОСОБА_1 майно буде повернуто у значно гіршому стані, ніж на момент його вилучення.

Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна ОСОБА_1 не було залучено до справи і не було враховано, що майно, на яке накладено арешт, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 і його дружині ОСОБА_1 , які перебувають у шлюбі з 04.08.1984 року. Транспортні засоби були придбані під час шлюбу 26.09.2014 року та 01.02.2018 року за кошти, які отримані від продажу належних подружжю та ОСОБА_3 на праві приватної власності квартир. Заявник вважає, що подальше застосування арешту майна у його первісній формі (із неможливістю користуватися майном) є втручанням у право власності на належне їй майно.

Крім того, слідчим суддею в ухвалі про арешт майна від 06.11.2018 року не були встановлені заборони щодо користування цим майном, адже автомобілі не є речовими доказами та на них відсутні сліди злочину. Заявник вважає, що оскільки ухвала слідчого судді не містить будь-яких застережень або заборон передачі транспортних засобів у користування, така передача цих транспортних засобів їй, як їх законному співвласнику не буде перешкоджати досудовому розслідуванню.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 . - адвокат Любченко О.І. підтримав клопотання про скасування арешту, надавши пояснення аналогічні його змісту.

Слідчий в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_1 пред`явлено підозру за ч. 4 ст. 190 КК України, в теперішній час здійснюється досудове розслідування більше 60 епізодів кримінальної діяльності, збитки від якої становлять більше 2,5 мільйонів грн., тому в разі передачі майна ОСОБА_1 існує ризик його відчуження.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 смт. 170 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150030004550 від 21.11.2017 р. за підозрою ОСОБА_1 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

17.10.2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Частиною четвертою статті 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

На підставі ухвали слідчого судді від 06.11.2018 року було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: автомобіль MERSEDES-BENZ модель GLE д/н НОМЕР_2 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; автомобіль TOYOTA модель RAV4д/н НОМЕР_4 , сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3 . Арешт був накладений на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення можливої конфіскації.

Автомобілі, на які накладений арешт, зареєстровані за ОСОБА_1 , що підтверджується листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області №16002/41/16/02-2018 від 12.09.2018 р.

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 04.08.1984 року. Автомобілі придбані 26.09.2014 р. та 01.02.2018 р., та зареєстровані за ОСОБА_1 , що підтверджується листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області №16002/41/16/02-2018 від 12.09.2018 р., а тому дане майно є спільною сумісною власністю, протилежне матеріалами клопотання не доведено.

З огляду на викладене та положення ст. ст. 57, 60, 70 СК, які встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, є достатні підстави вважати про ймовірність того, що майно на яке накладено арешт підлягатиме конфіскації, у випадках, передбачених КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна, яке йому належить хоча б і в частині.

Крім того, згідно з п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» сама по собі вказівка у вироку суду про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію незалежно від підстав її застосування не позбавляє заінтересованих осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред`явлення позову в порядку цивільного судочинства. Якщо згідно з вироком підлягає конфіскації конкретне майно, що становить спільну сумісну власність подружжя, членів сім`ї, позови інших суб`єктів спільної сумісної власності про виключення з опису їх частки цього майна можуть бути задоволені за умови, що вартість іншого сумісного майна, яке залишилось, менша, ніж припадає на їх частку. У цьому випадку суду слід враховувати роз`яснення, надані у пункті 1 цієї постанови, а саме: за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п. 16 наведено постанови Пленуму у випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ (частина друга статті 183 ЦК), на яку звертається конфіскація або стягнення на користь особи, питання про зняття арешту з цієї речі (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до правил статей 321, 358, 364 ЦК, враховуючи, що згідно із законодавством суд вирішує спори учасників спільної сумісної власності щодо розпорядження та користування майном.

В судовому засіданні не було доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі наведеного, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 26.04.2019 року.

Слідчий суддя Т.А. Карташева