Ухвала суду № 81440519, 24.04.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3097/19

Провадження № 2/487/1572/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє від свого імені, та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє від свого імені, та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 19.04.2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачів кошти, отримані за дроговором позики від 02.11.2016 р., в загальній сумі 10 6888 000,00 грн.

Провадження у справі не відкрито через виконання вимог п. 6 ст. 187 ЦПК України.

ОСОБА_1 22.04.2019 року звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно:

-магазин продтоварів з кафетерієм, загальна площа 106,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

-продтоварну базу (торгово-виробнича-складська), літ. А-3 (торгівельно-складський корпус) загальною площею 2361,3 кв. м; літ. Б-2 адміністративна будівля загальною площею 667,7 кв. м; Г-2 виробнича будівля з складськими приміщеннями загальною площею 1162,9 кв. м ; літ. Д-1 гараж загальною площею 129,5 кв. м; літ. Ж-1 прохідна загальною площею 9,2 кв. м; літ. В трансформаторна підстанція загальною площею 52,7 кв. м; літ. Е вбиральня загальною площею 6,2 кв. м; літ. З навіс загальною площею 19,6 кв. м; літ. К навіс загальною площею 51,8 кв. м; №1,2 огорожа; №1,13 споруди, розташований за адресою: АДРЕСА_2;

-квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 120,4 кв. м;

-земельна ділянка НОМЕР_2 , кадастровий № НОМЕР_1 , площею 0,0696 га, розташована в м. Миколаєві, обслуговуючий кооператив СТ «Вчитель»;

-нежитлові будівлі млинцевої та кулінарії, розташовані в АДРЕСА_4 ;

-нежитловий об`єкт, розташований по АДРЕСА_5;

-нежитлові приміщення магазину з кафетерієм, розташовані в АДРЕСА_6.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ОСОБА_6 (чоловік та батько позивачів) та ОСОБА_5 уклали договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_6 передав у позику відповідачу грошові кошти в розмірі 400 000 доларів США, що еквівалентно у національній валюті 10 688 000,00 грн. згідно курсу валют НБУ станом на 17.04.2019 року. Передані грошові кошти є спільним сумісним майном позивача ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 До позивачів як до спадкоємців кредитора перейшло право вимоги за вищевказаним договором позики. У зв`язку з поданням позову до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, між сторонами безумовно виникне спір стосовно укладення договору позики від 02.11.2016 р., а також передання грошових коштів ОСОБА_6 До теперішнього часу згоди про добровільне повернення боргу не досягнуто та грошові кошти не повернуті. Тобто станом на час розгляду справи у суді існує велика вірогідність того, що ОСОБА_5 може розпорядитися належним їй нерухомим майном, та може не те що утруднити в подальшому виконання рішення суду, а й безумовно зробить неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В силу вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за договором позики. Позивачі просять стягнути з відповідача борг в загальній сумі 10 688 000,00 грн.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманої 13.04.2019 року, відповідачу ОСОБА_5 на праві власності належить нежитлове приміщення магазину з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_6, нежитлові будівлі млинцевої та кулінарії за адресою: АДРЕСА_4 , магазин продтоварів з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1 , продтоварна база (торгово-виробнича-складська) за адресою: АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3, земельна ділянка НОМЕР_2в обслуговуючому кооперативі садівничому товаристві «Вчитель» в м. Миколаєві .

Позивачі посилаються на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

Нерухоме майно, на яке позивачі просять накласти арешт, не є предметом позову по даній справі, в якій вимоги заявлено про стягнення грошових коштів.

Крім того, під час виконання рішення про задоволення такого позову відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна, проте такі відомості відсутні.

Також з наданих позивачами доказів не вбачається співмірності позовних вимог вартості майна, на яке вони просять накласти арешт, адже ринкова вартість майна може бути значно більшою ціни позову.

На підставі викладеного, у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_1 , яка діє від свого імені, та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.А. Карташева