Ухвала суду № 81434191, 23.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3486/15

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г. Зайця, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар’єр» б/н б/д (вх. №55/19 від 20.03.2019 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 щодо примусового виконання ухвали від 06.07.2016 року

у справі 911/3486/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар’єр», Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранкар’єр

про стягнення 739816,25 євро та 1111449,90 грн.

секретар судового засідання: О.О. Стаднік

представники:

від позивача (стягувача) – ОСОБА_2

від відповідача (боржника) – ОСОБА_3

від приватного виконавця – не з'явився

вільний слухач – ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2015 року у справі №911/3486/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плисецький гранітний кар’єр” (08622, Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранкар’єр, код 03577160) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код 23697280) – 737362 (сімсот тридцять сім тисяч триста шістдесят два) євро 78 євроцентів простроченої заборгованості по процентам, 2453 (дві тисячі чотириста п’ятдесят три) євро 47 євроцентів заборгованості по процентам за період з 1 травня 2015 року по 6 травня 2015 року, 1111449 (один мільйон сто одинадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 18.10.2015 року у справі №911/3486/15 видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 06.07.2016 року затверджено мирову угоду у справі №911/3486/15, укладену 31.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком „Укргазбанк” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Плисецький гранітний кар’єр” у процесі виконання судового рішення.

До Господарського суду Київської області звернувся відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю “Плисецький гранітний кар’єр” зі скаргою б/н б/д (вх. №55/19 від 20.03.2019 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП№58470584 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року у справі №911/3486/15, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1В про відкриття виконавчого провадження ВП№58470584 від 22.02.2019 року.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року розгляд скарги призначено на 09.04.2019 року.

До суду від приватного виконавця надійшов лист №1517 від 05.04.2019 року (вх. №6813/19 від 05.04.2019 року) про доручення до справи матеріалів виконавчого провадження та заява №1516 від 05.04.2019 року (вх. №6814/19 від 05.04.2019 року) про відкладення розгляду справи.

До суду від представника позивача (стягувача) надійшли заперечення на скаргу №117/31611/2019 від 09.04.2019 року (вх. №6996/19 від 09.04.2019 року), в яких позивач (стягувач) просить суд відмовити у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

Відповідач (боржник), належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, у судове засідання 09.04.2019 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неявку у судове засідання учасників справи, а саме, боржника та приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 та ненадання приватним виконавцем пояснень по суті скарги, ухвалою суду від 09.04.2019 року розгляд скарги відкладено на 23.04.2019 року.

Приватний виконавець, належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, у судове засідання 23.04.2019 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив та надіслав до суду письмові пояснення по суті скарги №1947 від 22.04.2019 року (вх.№8137/19 від 23.04.2019 року)

До суду від відповідача (боржника) надійшли додаткові пояснення б/н, б/д (вх.№8015/19 від 19.04.2019 року) стосовно дотримання відповідачем (боржником) строків на оскарження постанови приватного виконавця.

До суду від відповідача (боржника) надійшла заява б/н від 23.04.2019 року (вх.№8145/19 від 23.04.2019 року) про долучення до матеріалів справи додаткових документів та відповідь на заперечення стягувача б/н, б/д (вх.№8144/19 від 23.04.2019 року).

Розглянувши у судовому засіданні 23.04.2019 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар’єр» б/н б/д (вх. №55/19 від 20.03.2019 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 щодо примусового виконання ухвали від 06.07.2016 року, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар’єр» всієї суми боргу за мировою угодою, в той час як, боржником здійснювались платежі згідно графіку, зазначеного в мировій угоді поки стягувачем не були арештовані рахунки боржника. Тому, на думку боржника, сума за виконавчим документом є меншою, ніж визначено приватним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року, до того ж, зазначеною ухвалою не передбачено стягнення всієї суми боргу у разі порушення боржником графіку сплати суми боргу. Крім того, боржник вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом, оскільки, умови затвердженої мирової угоди не передбачають застосування заходів примусового виконання рішення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, визначених в частині другій статті 5 Закону.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі ухвали Господарського суду Київської області №911/3486/15 від 06.07.2016 року за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» від 21.02.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 22.02.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№58470584 про стягнення з відповідача (боржника) – ТОВ «Плисецький гранітний кар’єр» 737362 (сімсот тридцять сім тисяч триста шістдесят два) євро 78 євроцентів простроченої заборгованості по процентам, 2453 (дві тисячі чотириста п’ятдесят три) євро 47 євроцентів заборгованості по процентам за період з 1 травня 2015 року по 6 травня 2015 року, 1111449 (один мільйон сто одинадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що відповідно до поданої заяви стягувача від 21.02.2019 року, залишок заборгованості на момент пред’явлення виконавчого документа становить 736249,19 євро, що на момент відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу НБУ становить – 22575506,30 грн.

Згідно п. 7 ухвали Господарського суду Київської області №911/3486/15 від 06.07.2016 року сторони погодили, що ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди оформлюється у відповідності з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», має статус виконавчого документу у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та може бути пред’явлена АБ «УКРГАЗБАНК» до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби у випадку порушенням Боржником умов цієї Угоди, зокрема у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником графіку, зазначеного в пункті 4 цієї Мирової угоди, в межах строків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Статтею 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Згідно ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, передбачає її добровільне виконання з боку сторін виконавчого провадження, а Закон України «Про виконавче провадження» направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання боржником умов такої угоди у добровільному порядку, стягувач має право подати до державної виконавчої служби у відповідності до статті 19 Закону заяву про примусове виконання ухвали, якою було визнано та затверджено мирову угоду.

Таким чином, ухвала Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, у розумінні ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» така ухвала є виконавчим документом.

Щодо посилання відповідача (боржника) на неврахування приватним виконавцем при винесенні постанови від 22.02.2019 року ВП№55684314 про відкриття виконавчого провадження часткової сплати заборгованості, судом встановлено а також підтверджено представником боржника під час розгляду скарги, що боржник не повідомляв приватного виконавця про такі сплати та не надавав відповідні докази. В свою чергу, до компетенції приватного виконавця не входить аналіз суми заборгованість та природи її походження, оскільки, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» він розпочинає виконавче провадження на підставі виконавчого документа який відповідає ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та містить резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону). З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем на адресу позивача (стягувача) направлялись вимоги №1288 від 20.03.2019 року та №1515 від 05.04.2019 року про надання інформації щодо залишку заборгованості за виконавчим документом, однак, відповіді на зазначені вимоги матеріали справи не містять. Будь-яких інших відомостей щодо внесення змін до виконавчого документа або визнання його таким, що не підлягає виконанню, сплати заборгованості за ухвалою суду, матеріали справи також не містять.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, враховуючи, що станом на момент винесення постанови від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП№55684314 сума стягнення за ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року у справі №911/3486/15 складала 737362,78 євро простроченої заборгованості по процентам, 2453,47 євро заборгованості по процентам, 1111449,90 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 73080,00 грн. судового збору, дії приватного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними та будь-які підстави для скасування вказаної постанови у суду відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 74, 192, 193, 234, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Плисецький гранітний кар’єр” б/н б/д (вх. №55/19 від 20.03.2019 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 щодо примусового виконання ухвали від 06.07.2016 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 26.04.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць