Ухвала суду № 81433845, 25.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про визнання

наказу таким, що не підлягає виконанню

25 квітня 2019 року Справа № 915/1274/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.,

ліквідатора Репченко Ю.В.,

заявник та представники кредиторів не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву ОСОБА_2,

АДРЕСА_1;

про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 26.03.2019 у справі №915/1274/13, в якій:

кредитори:

1) публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011;

в особі Миколаївської обласної дирекції,

вул. Артилерійська, 19-а, м. Миколаїв, 54030;

2) публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

вул. Університетська, 2-А, м. Донецьк, 83001;

адреса для листування: вул. Чкалова, 20/8, м. Миколаїв, 54017;

3) Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030;

банкрут: товариство з обмеженою відповідальністю "Лінія Стилю",

вул. Образцова, буд. 4-Б, м. Миколаїв, 54020;

ліквідатор: Репченко Юлія Анатоліївна,

АДРЕСА_2;

суть спору: банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Стилю"

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1274/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Лінія Стилю"; постановою від 19.09.2013 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2

В подальшому ухвалою від 27.09.2016, зокрема, частково задоволено скаргу ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на дії ліквідатора ОСОБА_2; визнано незаконними дії останньої щодо розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута; припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_2; зобов'язано: ліквідатора ОСОБА_2 - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" грошові кошти в сумі 134332 грн. 17 коп.; ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" кошти, отримані від реалізації спірного майна, у сумі 588493 грн. 81 коп.; ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" кошти, отримані від реалізації спірного майна, в сумі 553521 грн. 98 коп.

Новим ліквідатором банкрута ухвалою від 20.07.2017 призначено Репченко Ю.А.

У зв'язку з відкриттям ліквідатором Репченко Ю.А. розрахункового рахунку банкрута для збереження коштів останнього та подальшого погашення за рахунок цих коштів вимог кредиторів, ухвалою від 26.03.2019 зобов'язано ОСОБА_2, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" - повернути указані в ухвалі від 27.09.2016 кошти на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805.

Того ж дня на виконання ухвали від 27.09.2016, з урахуванням ухвали від 26.03.2019, судом видані відповідні накази, серед яких і наказ про зобов'язання ОСОБА_2 повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805, грошові кошти в сумі 134332 грн. 17 коп.

Від ОСОБА_2 надійшла заява від 03.04.2019 № 02-01/2/23 про визнання таким, що не підлягає виконанню, указаного вище наказу від 26.03.2019, а також до цієї заяви доповнення від 04.04.2019 № 02-01/2/24, зміни від 12.04.2019 № 02-01/2/29 та пояснення від 24.04.2019 № 02-01/2/124.

Заяву, з урахуванням названих змін, доповнень та пояснень, мотивовано тим, що:

1) як судом, так і стягувачем пропущено річний строк, встановлений законом, для винесення спірного наказу та пред'явлення його до виконання;

2) у спірному наказі, всупереч резолютивній частині ухвали суду від 27.09.2016, невірно зазначено боржника, а саме, указано: "ОСОБА_2." замість "ліквідатор ОСОБА_2.";

3) ОСОБА_2 не має можливості виконати ухвалу суду від 27.09.2016, на виконання якої видано спірний наказ, - так як вона не отримувала частину грошових коштів, які підлягають стягненню за цим наказом, а решта коштів отримана нею на підставі ухвали суду від 13.03.2014;

4) ухвала суду від 27.09.2016 є виконавчим документом, а тому суд, видавши наказ на виконання цієї ухвали, порушив приписи ч. 3 ст. 327 ГПК України;

5) резолютивна частина спірного наказу суперечить резолютивній частині ухвали від 27.09.2016, а саме, у наказі зазначено "грошові кошти в сумі 134332,17 грн.", а в ухвалі - просто "134332,17 грн.";

6) із змісту спірного наказу неможливо встановити на виконання якого документа його видано.

Крім того, ОСОБА_2 просить суд про зупинення виконання спірного наказу до розгляду заяви.

Ухвалою від 04.04.2019 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні; ухвалою від 15.04.2019 в судовому засіданні з розгляду заяви оголошено перерву для усунення ОСОБА_2 недоліків заяви (направлення заяви та доповнень до неї ліквідатору та іншим учасникам справи).

Ліквідатор Репченко Ю.А. в запереченнях від 24.04.2019 № 02-01/28 заяву ОСОБА_2 не визнала, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною.

Заявник та представники кредиторів, належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в засідання не з'явилися.

Вислухавши ліквідатора Репченко Ю.А., яка просила суд відмовити в задоволенні заяви, з урахуванням доповнень до неї, з підстав, викладених у запереченнях від 24.04.2019, дослідивши матеріали справи щодо заяви ОСОБА_2, суд приходить до такого.

Згідно ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є одним з видів судового рішення.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні за змістом приписи містяться в ст. 18 ГПК України та ст. 326 ЦК України, в якій, крім того, зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Європейський суд з прав людини при розгляді заяв №56849/00 (рішення від 29.06.2004 у справі "Горнсбі проти Греції") та № 71186/01 (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України") наголосив, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя; виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати; держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Господарським процесуальним законодавством, чинним на момент винесення судом ухвали від 27.09.2016, також передбачалося, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України (ст. 4-5, ч. 1 ст. 115 ГПК України в редакції від 01.08.2016).

На момент винесення судом ухвали від 27.09.2016 примусове виконання рішень здійснювалося державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, підлягали виконанню державною виконавчою службою накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу (ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 6066-ХІV в редакції від 12.06.2016).

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 6066-ХІV в редакції від 12.06.2016, чинній на момент винесення судом ухвали від 27.09.2016, передбачалися вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначалися: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належало передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначалися один боржник та один стягувач, а також визначалося, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначалося, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою було обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Ухвала суду від 27.09.2016 не оформлювалася судом у відповідності до указаних вище вимог законодавства, зокрема, в ній судом не зазначалися ідентифікаційні коди/номери боржників, дата набрання ухвалою законної сили рішенням та строк пред'явлення її до виконання, у зв'язку з чим суд відхиляє твердження ОСОБА_2 про те, що ухвала від 27.09.2016 є виконавчим документом.

Отже, судом з метою виконання ухвали від 27.09.2016 передбачалася видача відповідних виконавчих документів - наказів.

Разом із тим, такі накази Господарським судом Миколаївської області не видавалися у зв'язку з:

1) визнанням ухвалою від 27.09.2016 незаконними дій ліквідатора ОСОБА_2 щодо розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута, та припиненням повноважень останньої;

2) тим, що у періоди 03.10-11.11.2016, 17.11-28.12.2016 справа перебувала за межами суду в апеляційній та касаційній інстанціях (розглядалися скарги ОСОБА_2 на ухвалу від 27.09.2016, при цьому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 ухвалу залишено без змін, а ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 відмовлено у прийнятті касаційної скарги);

3) тим, що після призначення ухвалою від 23.02.2017 ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Репченко Ю.А. у період 10.03-21.06.2017 тривало апеляційне та касаційне оскарження цієї ухвали (за результатом якого постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 ухвалу скасовано);

4) тим, що після призначення ухвалою від 20.07.2017 ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Репченко Ю.А. у період 28.07.2017-20.12.2018 тривало апеляційне оскарження цієї ухвали (за результатом якого постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2018 ухвалу залишено без змін).

Із викладеного вбачається, що до 20.12.2018 існували спори щодо законності припинення повноважень попереднього ліквідатора ОСОБА_2 та призначення судом нового ліквідатора у справі, у зв'язку з чим, за відсутністю уповноваженої особи, яка могла б пред'явити такі накази до виконання, накази видані не були.

В указаний вище період, а саме 05.10.2016, набув чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, статтею 12 якого змінено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців; строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Частиною шостою цієї ж статті визначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень названого закону передбачено, що і виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що накази на виконання ухвали від 27.09.2016 можуть бути пред'явлені до виконання у трирічний строк з дня набрання чинності цією ухвалою - тобто, до 27.09.2019, і цей строк на даний час не закінчився, а тому не може бути поновленим на підставі ч. 6 ст. 12 Закону.

Крім того, в судовому засіданні 26.03.2019 судом з'ясовано, що з метою виконання вимог ухвали від 27.09.2016 щодо повернення ОСОБА_2, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ПУМБ" грошових коштів на рахунок банкрута, ліквідатором Репченко Ю.А. відкрито в АТ "Райффайзен Банк Аваль" розрахунковий рахунок банкрута за № НОМЕР_1, на який належить здійснювати повернення грошових коштів банкрута.

Цей рахунок, поряд з іншими необхідними реквізитами, зазначено судом в ухвалі від 26.03.2019, пунктом 5 резолютивної частини якої вирішено:

"5. На виконання вимог ухвали суду від 27.09.2016 зобов'язати:

- ОСОБА_2 - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805, грошові кошти в сумі 134332,17 грн.

- ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805, кошти, отримані від реалізації спірного майна у сумі 588493,81 грн.

- ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" - повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805, кошти, отримані від реалізації спірного майна у сумі 553521,98 грн.".

Викладені обставини та приписи законодавства, а також те, що ухвала суду від 27.09.2016 залишається невиконаною протягом більше ніж двох років, чим унеможливлюється здійснення ліквідаційної процедури в даній справі та подальше задоволення вимог кредиторів ТОВ "Лінія Стилю", дозволяють дійти висновку про наявність у суду всіх підстав для видачі новому ліквідатору товариства наказів на виконання ухвали від 27.09.2016, з урахуванням ухвали від 26.03.2019, зокрема, і наказу, визнання якого таким, що не підлягає виконанню, є предметом заяви ОСОБА_2

Цим, з урахуванням пред'явлення спірного наказу до виконання 04.04.2019, спростовуються доводи заявника про пропуск судом та стягувачем строку для винесення спірного наказу та пред'явлення його до виконання відповідно.

Суд відхиляє твердження заявника про неправильне зазначення у спірному наказі боржника, а саме: "ОСОБА_2." замість "ліквідатор ОСОБА_2." - так як наказ від 26.03.2019 виданий на виконання ухвали від 27.09.2016, з урахуванням ухвали від 26.03.2019, котра, у зв'язку з припиненням повноважень ОСОБА_2, як ліквідатора ТОВ "Лінія Стилю", містить зазначення ОСОБА_2 як фізичної особи. Названа ухвала від 26.03.2019 набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є обов'язковою для виконання в розумінні ч. 1 ст. 326 ГПК України.

З цієї ж підстави відхиляються і твердження ОСОБА_2 про існування суперечності між резолютивними частинами ухвали від 27.09.2016 та спірного наказу через зазначення в ухвалі про зобов'язання повернути "134332,17 грн.", а в наказі - "грошові кошти в сумі 134332,17 грн."; суд також зауважує, що зміна, з урахуванням ухвали від 26.03.2019, указаного словосполучення ніяким чином не впливає на зміст наказу.

Твердження заявника про неможливість встановлення із змісту спірного наказу документа, на виконання котрого виданий наказ, - також відхиляються, оскільки в наказі від 26.03.2019 зазначено: "На виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016, з урахуванням ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2019", а також: "Ухвала набрала законної сили " 27" вересня 2016 року". Із викладених тез цілком зрозуміло, що наказ виданий саме на виконання ухвали від 27.09.2016, яка набрала законної сили 27.09.2016, проте з урахуванням змісту ухвали від 26.03.2019 (щодо реквізитів для перерахування коштів).

Щодо тверджень ОСОБА_2 про те, що вона не має можливості виконати ухвалу суду від 27.09.2016, на виконання якої видано спірний наказ, у зв'язку з тим, що вона не отримувала частину грошових коштів, які підлягають стягненню за цим наказом (36106 грн. 87 коп.), а решта коштів (98225 грн. 30 коп.) отримана нею на підставі ухвали суду від 13.03.2014, суд приходить до наступного.

Ухвалою від 27.09.2016 встановлено, що ОСОБА_2 під час виконання обов'язків ліквідатора банкрута, всупереч Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", самостійно нараховано та отримано оплату послуг у розмірі 98225 грн. 30 коп. в порядку, передбаченому ст. 115 указаного Закону. Незважаючи на ухвалу суду від 13.04.2016, якою відхилено звіт ліквідатора в частині нарахування основної грошової винагороди у розмірі 98225 грн. 30 коп., станом на 20.09.2016 ОСОБА_2 не повернуто кошти у зазначеній сумі на рахунок банкрута, що є грубим порушенням майнових прав кредиторів на задоволення своїх вимог. Більше того, ліквідатором було заявлено клопотання про припинення своїх повноважень, однак питання щодо повернення коштів вирішено не було, і в матеріалах справи відсутні докази повернення в ліквідаційну масу коштів у сумі 98225 грн. 30 коп. Суд наголосив також на тому, що, хоча ухвалою від 13.04.2016 затверджено витрати ліквідатора на суму 36106 грн. 87 коп., ОСОБА_2 самовільно та передчасно отримала ці кошти з рахунку банкрута, що суперечить приписам ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, так як ухвалою від 27.09.2016, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, встановлені обставини щодо неправомірного отримання ОСОБА_2 грошових коштів у загальній сумі 134332 грн. 17 коп. (98225 грн. 30 коп. + 36106 грн. 87 коп.), про які йдеться в спірному наказі суду, ці обставини не підлягають повторному доведенню при розгляді даної заяви.

За такого твердження ОСОБА_2 про неотримання нею частини грошових коштів, які підлягають стягненню за спірним наказом, у сумі 36106 грн. 87 коп., та отримання решти коштів у сумі 98225 грн. 30 коп. на законних підставах - судом відхиляються.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу (ст. 160 ГПК України).

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (ч.ч. 1-3, 5 ст. 328 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що ОСОБА_2 не доведено наявності підстав для визнання наказу від 26.03.2019 таким, що не підлягає виконанню, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви судом не розглядається питання щодо зупинення виконання спірного наказу.

В судовому засіданні 25.04.2019 оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 160, 234, 328 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 26.03.2019 у справі № 915/1274/13 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Стилю" грошові кошти в сумі 134332 грн. 17 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.04.2019.

Суддя Т.М. Давченко