Рішення № 81433606, 27.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа № 911/2595/18

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

про стягнення 430698,23 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача – Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” про стягнення 430698,23 грн., з яких: 156816,25 грн. пені за прострочення зобов’язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 р. № 1109011148/П20, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 84592,50 грн. та інфляційних втрат в сумі 189289,48 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.12.2018 р.

11.12.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ПАТ “Київоблгаз” подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2018 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.01.2019 р.

02.01.2019 р. через канцелярію господарського суду Київської області ПАТ “Київоблгаз” подано відзив на позовну заяву.

21.01.2019 р. через канцелярію господарського суду Київської області АТ “Укртрансаз” подано відповідь на відзив ПАТ “Київоблгаз” на позовну заяву.

23.01.2019 р. через канцелярію господарського суду Київської області ПАТ "Київоблгаз" надано додаткові пояснення до відзиву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.02.2019 р.

13.02.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.02.2019 р.

25.02.2019 р. на адресу господарського суду Київської області від ПАТ "Київоблгаз" надійшли письмові пояснення б/н від 25.02.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2019 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.03.2019 р.

В судовому засіданні, заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши подані останніми докази, надані аргументи та матеріали справи в їх сукупності, суд

встановив:

28.09.2011 р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», (далі - газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - замовник) був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011148/П20/23-169/1, за умовами п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газопровідних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору в редакції додаткової угоди № 5 від 20.06.2014 р. газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1 договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі – оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі – підтверджені обсяги).

У пунктах 3.1, 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі – акти наданих послуг). Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору газотранспортне підприємство до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов’язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (пункт 5.1. договору).

Згідно з пунктом 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.5. договору оплата послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2015, 2016, 2017 роках на загальну суму 36 183 645,60 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг: у листопаді 2015 року на загальну суму 41 619,77 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2015 № 11-15-1109011148/П20, у грудня 2015 року на загальну суму 67 275,16 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2015 № 12-15-1109011148/П20, у січні 2016 року на загальну суму 1 801 200,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2016 № 01-16-1109011148/П20, у лютому 2016 року на загальну суму 2 700 794,88 грн. відповідно до акту наданих послуг від 29.02.2016 № 02-16-1109011148/П20, у березні 2016 року на загальну суму 1 707 633,11 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2016 № 03-16-1109011148/П20, у квітні 2016 року на загальну суму 1 115 126,74 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2016 № 04-16-1109011148/П20, у травні 2016 року на загальну суму 492 129,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2016 № 05-16-1109011148/П20, у червні 2016 року на загальну суму 596 520,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2016 № 06-16-1109011148/П20, у липень 2016 року на загальну суму 393 703,20 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2016 № 07-16-1109011148/П20, у серпень 2016 року на загальну суму 620 380,80 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2016 № 08-16-1109011148/П20, у вересень 2016 року на загальну суму 819 220,80 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2016 № 09-16-1109011148/П20, у жовтень 2016 року на загальну суму 3 708 004,61 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2016 № 10-16-1109011148/П20, у листопаді 2016 року на загальну суму 2 290 380,53 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2016 № 11-16-1109011148/П20, у грудні 2016 року на загальну суму 2 294 856,85 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2016 № 12-16-1109011148/П20, у січні 2017 року на загальну суму 3 015 687,38 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2017 № 01-17- 1109011148/П20, у лютому 2017 року на загальну суму 1 768 330,03 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2017 № 02-17-1109011148/П20, у березні 2017 року на загальну суму 835 918,32 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 № 03-17-1109011148/П20, у квітні 2017 року на загальну суму 757 338,26 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2017 № 04-17-1109011148/П20, у травні 2017 року на загальну суму 198 600,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2017 № 05-17-1109011148/П20, у червні 2017 року на загальну суму 198 600,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2017 № 06-17-1109011148/П20, у липень 2017 року на загальну суму 446 850,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2017 № 07-17- 1109011148/П20, у серпні 2017 року на загальну суму 484 584,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2017 № 08-17-1 109011148/П20, у вересні 2017 року на загальну суму 591 828,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2017 № 09-17-1109011148/П20, у жовтні 2017 року на загальну суму 3 789 411,34 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2017 № 10-17-1109011148/П20, у листопаді 2017 року на загальну суму 2 348 885,50 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 № 11-17-1109011148/П20, у грудні 2017 року на загальну суму 2 900 167,32 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 № 12-17-1109011148/П20 (належним чином завірені копії вищевказаних актів підписаних сторонами долучено до матеріалів справи).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у порушення вищевказаних умов договору та законодавства оплатив послуги, надані в 2015, 2016, 2017 роках відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов’язань, у зв’язку з чим, позивачем заявляються вимоги в сумі 156816,25 грн. – пені, 84592,50 грн. 3% річних та 189289,48 грн. інфляційних втрат.

02.01.2019 р. відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позовну заяву, в якому позивач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного:

По-першу, відповідач вказує на те, що 17.12.2015 р. ним з позивачем було укладено договір транспортування природного газу № НОМЕР_1, за умовами якого позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу, а останній сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість послуг. Таким чином, уклавши новий договір від 17.12.2015 р. сторони замінили первісне зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦК України), оскільки договір, укладений 17.12.2015 р. врегульовує ті ж відносини, які вже були врегульовані раніше згідно договору від 28.09.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу. Виходячи з наведеного, на переконання відповідача правовідносини сторін щодо транспортування природного газу починаючи з 01.12.2015 р. регулюються договором № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р., а не договором від 28.09.2011 р., на який посилається позивач, що в свою чергу вказує на неправомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за начебто прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором від 28.09.2011 р. № 11090011148/П20.

По-друге, відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності відносно вимог позивача щодо стягнення пені в частині нарахованій на заборгованість квітень-жовтень 2017 р.

Крім того, 21.01.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній заперечує відносно вищевказаних тверджень відповідача, посилаючись на те, що відповідно до приписів ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняються за домовленістю сторін, в даному ж випадку, така домовленість сторін відсутня відносно договору від 28.09.2011 р. № 11090011148/П20, оскільки умовами договору від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1 сторони не передбачили припинення жодних зобов’язань за попереднім договором.

В подальшому, відповідачем 23.01.2019 р. подано додаткові пояснення до відзиву, в яких останній зазначає, що розрахунки за зобов’язаннями по вищенаведеному договору здійснювались за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256. Нарахування штрафних та фінансових санкцій на суму боргу, погашення якого проводиться за рахунок субвенцій з державного бюджету не може вважатись правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, не передбачено право здійснювати такі нарахування.

Поряд з зазначеним, позивачем в судовому засіданні 13.02.2019 р. було надано письмові пояснення, в яких позивач заперечує відносно вищевказаних тверджень відповідача, важає їх необґрунтованими та безпідставними та зазначає, що, як вбачається із змісту абз. 3 п. 8-1 постанови КМУ № 256 відповідні суб’єкти господарювання можуть розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд та спрямовувати їх в рахунок вартості природного газу або в оплату вартості послуг з транспортування природного газу чи на сплату загальнодержавних податків та зборів до бюджету. Таким чином, на переконання позивача, згідно вищевказаного відповідач може на власний розсуд розпоряджатися грошовими коштами, що надходять на його рахунок відповідно до постанови КМУ № 256. Отже, відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, позивач зазначає, що зобов’язання з оплати послуг з транспортування природного газу регулюються, в першу чергу, умовами договору, а також положеннями законодавства України. В даному випадку, на думку позивача, необхідно враховувати той факт, що договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 р. укладався у типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. № 1579, відповідно, враховуючи положення ст. 179 Господарського кодексу України - сторони договору транспортування природного газу не мають право змінювати його умови, в тому числі, в частині строків та порядку проведення розрахунків. Сторони можуть лише деталізувати його умови. Надані державою пільги та субсидії, на переконання позивача, не є свідченням вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо виконання зобов’язань з проведення розрахунків за договором, оскільки відповідач мав та має можливість самостійно виконати зобов’язання з оплати послуг з транспортування природного газу відповідно до умов договору, які не містять імперативного положення щодо виконання такого зобов’язання виключно за рахунок коштів з державного бюджету, отриманих згідно положень Порядку, що виключає можливість стверджувати про відсутність вини відповідача щодо невиконання зобов’язання з оплати послуг з транспортування природного газу, так як відповідач за вказані послуги мав та повинен був здійснити остаточні розрахунки до 20-го числа місяця, наступного за звітним, чого відповідачем своєчасно здійснено не було.

25.02.2019 р. відповідачем подано письмові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що вищенаведені твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними, так як такі твердження спростовуються положеннями Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.

Здійснивши аналіз вищевказаних аргументів сторін, суд зазначає таке:

Відносно тверджень відповідача: «уклавши новий договір від 17.12.2015 р. сторони замінили первісне зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦК України), оскільки договір, укладений 17.12.2015 р. врегульовує ті ж відносини, які вже були врегульовані раніше згідно договору від 28.09.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу», слід зазначити:

Відповідно до частини другої ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто, новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін.

Водночас в спірних правовідносинах сторони жодним чином не домовлялись про припинення зобов’язань за домовленістю сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація).

Так, характерною рисою новації є необхідність двостороннього волевиявлення на її укладення. Основним правовим наслідком новації є припинення первісного зобов’язання з моменту набрання чинності новим зобов’язанням між тими ж сторонами.

Однак, у спірних правовідносинах відсутнє двостороннє волевиявлення на здійснення новації, у зв’язку з чим такого правового наслідку новації як припинення первісного зобов’язання з моменту набрання чинності новим зобов’язанням між тими ж сторонами не наступає.

При застосуванні новації необхідним є обов’язкове обумовлення, що первісне зобов’язання припиняється шляхом його заміни новим, інакше визнається дійсним як первісне так і нове зобов’язання. Новацію характеризують такі ознаки як: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов’язання; наявність взаємної згоди сторін щодо умов нового зобов’язання; наявність умов про припинення попереднього зобов’язання; припинення всіх додаткових зобов’язань; виникнення між тими ж особами нового зобов’язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Водночас, у спірних правовідносинах відсутні всі вказані ознаки, що виключає наявність підстав для застосування новації.

Так, між сторонами укладено як договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 р. № 1109011148/П20 так і договір транспортування природного газу від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1 (копії наявні в матеріалах справи). Проте, умовами договору від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1 не передбачено припинення зобов’язань за договором від 28.09.2011 р. № 1109011148/П20, в тому числі за якими виник даний спір, шляхом їх зміни новими зобов’язаннями за договором від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1.

У даному випадку кожен з вказаних договорів створює між сторонами самостійні та окремі зобов’язання, тобто підставою виникнення вказаних зобов’язань є самостійні договори, а не домовленість сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Як вбачається з підписаних в тому числі зі сторони відповідача актів наданих послуг, копії яких долучено до матеріалів справи і якими підтверджено виконання позивачем і прийняття відповідачем послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2015, 2016, 2017 роках, останні складено саме на підтвердження виконання позивачем умов договору від 28.09.2011 р. № 1109011148/П20.

Таким чином, в даному випадку твердження відповідача щодо застосування новації до зобов’язань між сторонами даного спору є необґрунтованими, так як обставини, на які посилається відповідач, не відповідають вимогам до новації, викладеним в ч. 2 ст. 604 ЦК України, а саме у спірних правовідносинах відсутні взаємна згода сторін щодо припинення дії попереднього зобов’язання та щодо умов нового зобов’язання, умов щодо припинення попереднього зобов’язання та припинення всіх додаткових зобов’язань.

Поряд з зазначеним, судом за результатами дослідження розрахунків позивача, встановлено, що останнім не враховано заяву відповідача про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2016 р. № KV01-СЛ-8674-1216 на суму 358173,46 грн., докази направлення відповідачем позивачу якої долучено до матеріал справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005 було затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (надалі Порядок), яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

Вартість пільг компенсувалася згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 р.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Затверджений постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256 Порядок визначає, зокрема, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до абзаців 1, 3, 21, 24, 28 п. 8-1 Порядку кошти на оплату пільг і субсидій, зокрема, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев'ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства.

Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, зі змісту вищезазначеної Постанови вбачається, що змінився порядок оплати, а саме пунктом 8.1. Постанови нормативно закріплено порядок використання коштів на оплату суб'єктами господарювання, зокрема, які здійснюють постачання природного газу, в разі отримання таких коштів від головних розпорядників місцевих бюджетів, укладення додаткових спільних протокольних рішень згідно зі змінами, внесеними в Постанову Кабінету Міністрів України уже не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з платіжним дорученням від 27.02.2018 р. № 18 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 2767489,61 грн., згідно з платіжним дорученням від 27.02.2018 р. № 17 – 1700688,49 грн., згідно з платіжним дорученням від 12.02.2018 р. № 14 – 377631,41 грн., згідно з платіжним дорученням від 12.02.2018 р. № 13 – 531567,42 грн., згідно з платіжним дорученням від 07.02.2018 р. № 12 – 290280,00 грн., призначення платежу в зазначених платіжних дорученнях: «ПКМУ № 256 від 04.03.2002 р., за трансп. прир. газу промис. споживачам зг. дог. № 1109011148/П20 від 28.09.2011 р.».

Таким чином, відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку. Відповідачем було додержано вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України щодо порядку проведення розрахунків.

Відповідно до частини третьої ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов Кабінету міністрів України. Відтак, з огляду на те, що відповідачем було сплачено позивачу за поставлений природний газ з дотриманням порядку, постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, відповідачем не було порушено свої зобов'язання перед позивачем, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

З огляду на все вищенаведене, враховуючи, що позивачем звертаючись до суду не враховано вищенаведені обставини здійснення розрахунків відповідачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 р.№1109011148/П20/23-169/1, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення 156816,25 грн. пені, 84592,50 грн. 3% річних та 189289,48 грн. інфляційних втрат.

Що стосується заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Згідно з частиною першою ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє в задоволенні вимог у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.05.2018 р. № 906/380/15.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом встановлено необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, відсутні в даному випадку правові підстави для задоволення заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” про стягнення 430698,23 грн. відмовити.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 26.04.2019 р.

Суддя А.В. Лопатін